Федеральний уряд

Склад:

- Федеральний канцлер,

- Федеральні міністри.

Мають право займати тільки урядові посади.

Федеральний канцлер:

- визначає основні напрямки політики, несе відповідальність за них,

- координує діяльність уряду відповідно до регламенту, ухваленого главою державою,

- приймає рішення про кількість міністрів, затверджує сферу їх компетенції,

- у період війни командує силами оборони,

- є уособленням уряду перед главою держави, парламентом і громадськістю,

- дає згоду на оголошення главою держави стану законодавчої необхідності.

Федеральні міністри проводять справи у своїй галузі самостійно, а у випадку розбіжностей між ними рішення приймає уряд.

Федерального канцлера обирає абсолютна більшість голосів депутатів Бундестагу. Якщо запропоновану кандидатуру не обирають, то впродовж 14 днів Бундестаг повинен обрати канцлера абсолютною більшістю голосів. Якщо канцлера не обирають і в 2 турі, відбувається 3 тур, в якому для обрання необхідна відносна більшість голосів. Канцлера призначає після цього затверджує Президент.

У випадку не обрання канцлера у третьому турі, Президент впродовж 7 днів або має право призначити цю кандидатуру або розпустити Парламент.

2. Судова система ФРН включає наступні види судочинства:

- конституційне,

- загальне,

- спеціальне:

1. адміністративне;

2. фінансове;

3. соціальне;

4. трудове.

Конституційний суд обирається спільно Бундестагом та Бундесратом терміном на 12 років у складі 16 осіб – по 8 суддів від кожної палати.

Кожна палата Парламенту має власну процедуру виборів:

1. Бундестаг за допомогою спеціальної комісії, яка формується на основі пропорційного представництва політичних фракцій, обирає суддю голосами 8 членів комісії.
2. Бундесрат – 2/3 голосів палати.

Із 8 суддів обраних палатою, 3 представляють вищі федеральні суди, а 5 – відомі юристи.

Повноваження Конституційного суду:

1. тлумачення федеральної Конституції щодо розподілу компетенції між федеральними органами;
2. розглядає спори між федеральними органами влади і органами влади суб’єктів федерації;
3. розглядає спори між суб’єктами федерації;
4. виносить рішення про позбавлення основних прав громадян, про неконституційність політичних партій;
5. виносить остаточне рішення в процедурі імпічменту;
6. здійснює контроль за конституційністю федеральних та земельних законів на підставі рішень судів;
7. розглядає скарги фізичних і юридичних осіб після річного вступу їх у дію, а також нормативні акти і судові рішення, якщо вичерпані інші засоби.

Суб’єктами конституційного подання виступають: Федеральний уряд, земельний уряд, третина депутатів Бундестагу або Бундесрату.

Вищими органами звичайної, адміністративної, фінансової, трудової та соціальної гілок судочинства є:

- Федеральна судова палата,

- Федеральний адміністративний суд,

- Федеральний фінансовий суд,

- Федеральний суд з трудових питань,

- Федеральний суд з соціальних питань.

Організацію судової системи у ФРН визначають федеративний устрій держави та наявністю судів загальної та спеціальної юрисдикції.

Система звичайного судочинства:

- дільничні суди,

- земельні суди,

- вищі земельні суди,

- Федеральна судова палата.

Поділяється на:

1. Суди кримінальної юрисдикції;

Справи розглядаються або одноосібно, або чиновником міністерства юстиції.

Компетенція:

1. добровільна юрисдикція: питання опіки, піклування, спадщини, ведення реєстрів, стягування заборгованості за спрощеною процедурою.

2. визначення порядку виконання рішення суду.

3. розв’язання шлюбно-сімейних конфліктів.

4. майнові питання.

1. Суди цивільної юрисдикції.

Склад: 3 суді.

Компетенція:

1. справи пов’язані із комерційними спорами,

2. справи пов’язані із цивільними спорами,

3. апеляції за рішенням дільничних судів.

Вищі земельні суди цивільної юрисдикції розглядають апеляції за рішенням земельних судів, а також земельних судів за окремими питаннями.

До судів надзвичайної юрисдикції відноситься Федеральний патентний суд: справи патентного права.

Федеральна судова палата цивільної юрисдикції розглядає апеляції за рішенням Федерального патентного суду та пряму (подання справ, обминаючи апеляційні інстанції) та непряму (після апеляційного розгляду) касації на рішення земельних та вищих судів.

Дільничі суди кримінальної юрисдикції розглядають справи у складі одного професійного судді або суду шефенів.

Суд у складі одного професійного судді розглядає правопорушення, за які передбачаються покарання менш ніж на 1 рік або покарання у вигляді встановлення нагляду за поведінкою, позбавлення прав на керування автотранспортом, застосування примусових заходів для лікування алкоголіків, наркоманів, психічно хворих.

Суд шефенів (1 професійний суддя та 2 шефени) розглядає справи по простим злочинам, за які передбачено покарання від 5 до 10 років.

Також тут діють суди у справах молоді:

- кримінальні проступки,

- злочини неповнолітніх від 14 до 18 років.

Земельні суди кримінальної юрисдикції у складі 3 професійних судів та 2 шефенів розглядають справи з тяжких злочинів та апеляції на рішення всіх підрозділів дільничних судів.

Вищі земельні суди кримінальної юрисдикції у складі 5 судів розглядають справи, пов’язані із скоєнням тяжких кримінальних злочинів: державна зрада, зрада Батьківщини, торгівля зброєю, наркотиками, людьми, тероризм, шпигунство.

Дані суди не мають функцій апелятивних органів.

Федеральна судова палата кримінальної юрисдикції розглядає касацію на рішення, ухвалені в першій інстанції земельними та вищими земельними судами. Подібні рішення не підлягають апеляційному оскарженню.

Найвищою формою судочинства Федеральної судової палати є Об’єднаний великий сенат.

Склад: суді цивільної та кримінальної юрисдикції.

Компетенція: 1. приймати рішення, які мають консультативне спрямування для нижчих судів звичайної юрисдикції,

2. касаційні функції щодо колізійних питань.

Система спеціальних судів має три рівня, а система судів фінансової юрисдикції – 2 рівня.

Суди юрисдикції з трудових питань:

- дільничні та земельні.

- Федеральний суд з трудових питань.

Система адміністративних судів:

- адміністративні суди – 52 суди,

- вищі адміністративні земельні суди – 16 судів,

- Федеральний адміністративний суд.

Компетенція адміністративних судів: спори публічно-адміністративного характеру, крім конституційно-правових: скарги громадян на адміністративні органи, спори щодо державних службовців, спори між адміністративними одиницями, розв’язують конфлікти, які пов’язані із забороною масових виступів і демонстрацій, охороною навколишнього середовища, наданням політичного притулку.

Суди соціальних питань поділяється на:

1. соціальні суди – 69 судів,
2. земельні соціальні суди – 16 судів,
3. Федеральний соціальний суд.

Компетенція: позови громадян до державних установ з питань соціального страхування, справи щодо різних виплат соціальної допомоги.

Суди фінансової юрисдикції:

- фінансові суди – 19 судів,

- федеральна фінансова палата.

Компетенція: справи про податки і збори, питання про законність дій податкових та митних відомств; питання, пов’язані з експортно-імпортними операціями.

Якщо між вищими судами різних інстанцій виникають суперечки, тоді скликають єдиний Сенат судових установ.

Конституцією ФРН передбачено скликання дисциплінарних та військових судів для осіб, які перебувають у публічно-судових відносинах.

Дисциплінарні суди розглядають справи, пов’язані із справами судів та прокурорами, які стосуються дисциплінарних порушень.

Військові суди: справи військовослужбовців з питань управлінського характеру.

Призначення суддів.

Всі федеральні судді призначаються Федеральним президентом за поданням комісії з обрання судів і уповноваженого федерального міністра. Членами комісії з обрання суддів є земельні міністри за посадою і 16 осіб, обраних Бундестагом.

Судді земельних судових інстанцій призначаються міністром юстиції спільно із земельною комісією з обрання суддів, куди входять представники земельної законодавчої, виконавчої та судової влади.

Суддя може бути призначений безстроково, тимчасово з випробувальним терміном, для виконання обов’язків за дорученням.

Звільнення судді може бути викликано наступними причинами:

1. відмова від складання присяги;
2. порушення принципу несумісності;
3. досягнення граничного віку;
4. переїзд на постійне проживання або довготривалий строк до іншої країни;
5. за станом здоров’я;
6. за вироком суду.

Непрофесійні судді обираються спеціальними виборчими комісіями із списку виборців терміном на 4 роки, здійснюють правосуддя як представника громадськості. Діяльність даних суддів державою не оплачується, і дані судді не є професійними юристами.

Органи контролю.

Прокуратура належить до виконавчо влади, яка підпорядковується Міністерству юстиції.

У кримінальній юрисдикції прокуратура виконує функцію захисту прав, як і судді.

Рівні прокуратури:

1. Федеральна прокуратура, яка діє при Федеральній судовій палаті. Очолює Генеральний федеральний прокурор.
2. Генеральна земельна прокуратура при верховних земельних судах. Очолюють генеральні земельні прокурори.
3. земельні прокурори при земельних судах. Очолюють головні прокурори.
4. прокуратура при дільничих судах.

3. Німеччина – федеративна республіка, яка складається із 16-ти земель.

Землі є окремими суб’єктами федерації, які мають особливий правовий статус, власні Конституції, законодавчі повноваження, парламенти та уряди.

За Конституцією у ФРН визначено домінування федерального права над земельним. Федеральний уряд, за згоди Бундесрату, може застосовувати примус до земельних органів влади, якщо вони порушують закони.

Між федерацією та суб’єктами існують виняткова федеральна та конкуруюча компетенція.

Виняткова федеральна компетенція охоплює повноваження: оборону, зовнішню політику, федеральне громадянство, кредитно-грошову політику, федеральні відносини, федеральні дороги, телезв’язок, повітряний транспорт.

Конкуруюча компетенція розповсюджуються: цивільне та кримінальне право, виконання вироків, судочинство, судоустрій, адвокатуру, земельне громадянство, охорону культурної спадщини.

Землі мають право приймати закони у сфері конкуруючої компетенції, якщо відсутнє федеральне законодавство.

Законодавчими органами земель є ландтаги, які обираються прямими виборами на 4 або 5 років. Майже у всіх землях ландтаги є однопалатними.

Ландтаги мають право на саморозпуск.

Виконавчу владу у землях федерації здійснюють земельні уряди:

1. розробляють законопроекти,
2. призначають чиновників,
3. виконують земельні закони.

Склад земельного уряду:

1. Міністр-президент,
2. міністри, яких іноді називають сенаторами.

Існують 4 моделі місцевого самоврядування:

1. положення про магістрат: функціонують 2 органи – рада общин, яка обирається на 4 роки та магістрат, який є колегіальним органом виконавчої влади. Магістрат обирається радою общин і складається із голови магістрату – бургомістра, першого заступника та заступників, працівників, більшість з яких працюють на громадських засадах.

Магістрат:

- виконує рішення ради.

- здійснює управління організаційно-господарською діяльністю.

- виконує закони і розпорядження ради,

- має право опротестовувати незаконні рішення ради.

Бургомістр не має директивні повноваження щодо членів магістрату, але має при цьому особливі права:

- представляє магістрат у раді общин,

- здійснює загальне керівництво апаратом магістрату,

- має право вирішального голосу.

2. положення про бургомістра: діють 3 органи:

- рада общини, яка обирається прямими виборами на 5 років,

- управа – виконавчий орган ради общини,

- бургомістр – є головою общини, скликає раду общини, головує на її засіданнях, керує адміністрацією, реалізує державні повноваження, протестує проти протиправних дій або рішень ради, приймати самостійні рішення, якщо рада не може зробити це самостійно.

3. північно-німецьке положення про раду місцевого самоврядування: діють три органи:

- рада общин – обирається на 5 років,

- бургомістр, який є головою ради та самоврядування,

Функції:

1. право скликати раду,

2. головує на її засіданнях,

3. представляє раду у зовнішніх відносинах,

4. втілює у життя рішення ради. І, якщо вони суперечать інтересам общини, може самостійно прийняти рішення без ради.

- голова виконавчої влади – директор.

Обирається на 8 років, керує роботою адміністративного апарату, призначає і звільняє його працівників.

4. південно-німецьке положення про раду місцевого самоврядування: діють 2 органи:

- рада общини, яку обирає населення на 6 років,

- бургомістр, який є головою самоврядування та ради – на 6 років.

Функції бургомістра:

1. повноваження виконавчого органу,
2. повноваження держави,
3. головує на засіданнях ради,
4. представляє общину в суді,
5. опротестовує протиправні рішення ради.

Джерела місцевого самоврядування:

1. промисловий податок,
2. податок на зарплату та торговий податок,
3. податок на землю,
4. акцизні податки на предмети розкоші,
5. субсидії держави та землі.

4. Статус партій у Німеччині визначений в Основному законі та у Законі про політичні партії 1967 р. У відповідності до цих документів. Партією у Німеччині визнають об’єднання громадян, які формують політичну волю народу і складовими вільного демократичного процесу.

У ФРН існує система обмеженого плюралізму, яка базується на коаліції 2-х партій.

Для партійної системи Німеччини характерні такі напрями:

- правоцентристський або консервативно-ліберальний (Християнсько-Демократичний Союз, Християнсько-соціальний союз, Вільна демократична партія);

- лівоцентристський або соціал-демократичний (Соціал-демократична партія Німеччини, Партія демократичного соціалізму, «Зелені»);

- право-радикальний (Націонал-демократична партія, Республіканська партія).

ХДС була заснована у 1945 р. К. Аденауером. Ідеологічну основу партії складають ідеї католицької та протестантської соціальних доктрин (про свободу особистості, соціальну функцію власності, підтримку приватної ініціативи та захист середнього власника від монополій та держави, принцип відповідальності знизу доверху – від особи до держави, виховну роль сім'ї тощо).

ХСС функціонує у межах Баварії, а на виборах виступає у блоці з ХДС.

Вільні ліберали (демократи) відстоюють традиційні ліберальні цінності, виступають за обмеження впливу релігійних організацій на політику і законодавче розширення прав і свобод громадян.

СДНП була заснована у 1905 р. і визнавала марксизм за провідну доктрину до 1950-х рр. У 1959 р. партія обрала за основу своєї діяльності традиційні цінності соціал-демократії – свобода, солідарність, справедливість. Сьогодні СДНП є виразником інтересів найманих робітників та дрібних власників. Виступає за обмеження великого капіталу, є досить ліберальною до емігрантів.

ПДС була утворена із колишньої соціалістичної партії Німеччини, відмовилась від комуністичної ідеології, перейшла на позиції соціал-демократії.

«Зелені» послідовно виступають за екологічну безпеку, пацифістські та соціальні цінності.

Радикальні партії виступають за: відстоювання твердого правового порядку, різке обмеження еміграційного потоку, який вважають загрозою національній безпеці Німеччини, за вигнання емігрантів за межі країни.

Саме посилення жорстких заходів у міграційному законодавці є одним із основних напрямків діяльності сучасних правих радикалів.

Дата добавления: 2014-01-11