Сучасний екологічний стан України. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності

Одеса – 2011

Питання для самостійної роботи

1) Яке місце займає етика в системі філософського знання?

2) Чи є етика наукою?

3) Яку роль грають етичні дослідження в моральному житті суспільства та особи?

4) В чому специфіка моральних відносин?

5) Чи можете ви навести приклади моральної творчості в повсякденному житті?

6) Які фактори стимулювали початок процесу становлення етики?

7) Яким чином Аристотель класифікував доброчесності? Достоїнства і недоліки подібної класифікації.

8) Що вам заважає бути добрим в тих чи інших ситуаціях?

9) Які сфери людського життя представляють особливий інтерес з позиції моралі? Аргументуйте вашу точку зору.

10) Як ви розумієте перспективи моральних цінностей в сучасному українському суспільстві? Аргументуйте свою позицію.

ПЛАН

1. Сучасний екологічний стан України. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності.

2. Детермінанти (причини та умови) екологічної злочинності.

3. Профілактика (попередження) злочинів проти довкілля.

Вступ

На цей час природне середовище і надалі зазнає великого антропогенного навантаження, незважаючи на те, що забруднення атмосферного повітря і загальна мінералізація атмосферних опадів в цілому по Україні порівняно з попередніми роками дещо зменшились.

Україна має найвищі в Європі показники розораності сільськогосподарських угідь, використання ресурсів прісних поверхневих вод і вирубок лісових масивів. Загрозливих масштабів набули забруднення та деградація навколишнього природного середовища, особливо водойм і ґрунтів, атмосферного повітря у великих і середніх містах та промислових центрах. Частка екологічно чистих територій нині становить всього 7 % загальної земельної площі України. Малозабруднені території охоплюють 15 % її площі, 1,7 % є зонами екологічного лиха. Це насамперед зона відчуження, що утворилась після аварії на ЧАЕС та райони, прилеглі до неї, а також окремі місцевості в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській і деяких Інших областях. До речі, регіони з кризовою екологічною ситуацією мають і найвищу щільність населення.

Біль докладніше проблеми щодо довкілля на Україні будуть розглянуті на лекції.

Залишається високим забруднення поверхневих вод суші сполуками важких металів та азоту. Збільшення питомої ваги цих забруднюючих речовин останнім часом відмічено в річках басейнів Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси, Води Чорного та Азовського морів і надалі забруднюються скидами різних шкідливих речовин із суден, каналізаційних мереж міст І підприємств, де відсутні ефективні очисні споруди.

Останніми роками спостерігалося деяке зменшення обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Так, наприклад, за період з 1995 до 1999 року викидів речовин-забрудників у повітря зменшилося на 28 %. Найбільше скорочення цих викидів відбулося у Вінницькій, Миколаївській, Івано-Франківській, Полтавській, Черкаській і Чернігівській областях. Найзабруднішене атмосферне повітря в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Горлівці, Дзержинську, Маріуполі, Макіївці, Харкові, Запоріжжі, Луганську, Єнакієвому, Слов'янську-Порівняно з минулими роками, підвищується рівень забрудненості ґрунтів. Як правило, забруднюючі речовини, що містяться у викидах в атмосферне повітря, осідають на ґрунтах у радіусі до 5 км. від джерел забруднення. У великих містах основним джерелом забруднення ґрунтів є підприємства чорної та кольорової металургії, легкої промисловості, ТЕЦ.

Як і в попередні роки, водні об'єкти України забруднені переважно сполуками азоту, нафтопродуктами, важкими металами. Серед них у більш-менш задовільному стані є річки Закарпаття та Криму. Всі інші басейни річок можна віднести до забруднених чи дуже забруднених. З 50 водних об'єктів України, де проводилися дослідження, не виявлено жодного, який відповідав би вимогам фонового стану чи характеризувався як чистий. 29 водних об'єктів екосистеми перебувають у стані антропогенного екологічного напруження.

Як відомо, здоров'я нації відображає соціально-економічний стан суспільства і його довкілля. Антропогенне забруднення природи призвело до порушення рівноваги в біосфері і стало суттєвою демографічною проблемою. Встановлено, що населення багатьох міст і сіл України піддається дії негативних факторів навколишнього середовища в рівнях, що перевищують граничнодопустимі величини. Прогнозовані до 2010 року зміни довкілля в низці регіонів спричинять несприятливі тенденції у стані здоров'я людей - хронізації патрологій, зростанні онкологічних захворювань тощо.

Про погіршення стану здоров'я українців свідчать і медико-демографічнІ показники; смертність з 1991 року почала превалювати над народжуваністю, а в 1996 році перевищувала її в півтора рази. Народжуваність в Україні знизилась у порівнянні з 1990 роком майже на 30 %, а смертність зросла на 25,6 %.

Узагальнення лише наведених даних дає підстави зробити висновок про наявність складності екологічної обстановки. Значною мірою вона спричинюється масштабною екологічною злочинністю в Україні.

Охорона навколишнього природного середовища - не самоціль. Вона покликана захистити людину, її здоров'я, життя теперішнього та прийдешніх поколінь. Природоохоронна діяльність ґрунтується на правових засадах. Так, ст. 50 Конституції України проголошує: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".

Згідно із Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок та навколишнє природне середовище, а також на достовірну інформацію про наявні й можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Проблеми охорони довкілля дістали своє відображення також в Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Законі України "Про охорону атмосферного повітря" та інших законодавчих актах України.

У природоохоронній діяльності велике значення мають заходи кримінально-правового впливу. Кримінальний кодекс України містить окрему главу, норми якої встановлюють відповідальність за злочини, що посягають на об'єкти навколишнього природного середовища.

Екологічні злочини - це передбачені кримінальним законом суспільне небезпечні діяння, що посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води тощо). До екологічних злочинів належать: незаконне заняття рибним, звіриним та іншим водним добувним промислом; порушення ветеринарних правил; незаконне полювання; незаконне видобування корисних копалин; порушення законодавства про континентальний шельф; забруднення водойм і атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами; умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду; незаконна порубка лісу тощо.

Екологічні злочини є одними з найбільш суспільне небезпечних та розповсюджених діянь. У сукупності з іншими правопорушеннями у цій сфері та за тяжкістю своїх наслідків вони створюють реальну загрозу національній безпеці. Передусім це проявляється у:

— катастрофічному погіршенні якості середовища існування, що веде до зниження середнього віку життя, зростання захворюваності, смертності та погіршення генофонду нації;

— виникненні зон екологічного лиха;

— деградації природних ресурсів, що мають поновлюватися (родючість ґрунтів, рибних і лісових ресурсів);

— у виснаженні ресурсів, що не відновлюються (мінеральної сировини, енергоносіїв);

— у підвищенні ризику техногенних катастроф;

— у погіршенні якості поверхневих та підземних вод, прибережних вод морів;

— у розповсюдженні радіоактивного забруднення;

— у забрудненні повітря й небезпечній зміні клімату;

— забрудненні продуктів харчування.

Кримінологічне значення має також диференціація відповідальності за екологічні правопорушення. Залежно від ступеня їх суспільної небезпеки відповідальність може бути як кримінальною, так і адміністративною. У Кодексі України про адміністративні правопорушення є спеціальний розділ, де передбачені правопорушення у сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, це: безгосподарне використання земель; псування сільськогосподарських та інших земель; порушення правил охорони водних ресурсів; незаконна порубка й пошкодження дерев і зелених насаджень; знищення чи пошкодження лісових культур і молодняку; порушення вимог пожежної безпеки в лісах; порушення правил полювання тощо. А от, скажімо, повторне протягом року порушення правил полювання вже тягне кримінальну відповідальність.

Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю. Рівень латентності цих злочинів доходить до 95 %. Це пояснюється недоліками в діяльності природоохоронних органів та судів. На їх усунення, а також вдосконалення практики розгляду кримінальних справ цієї категорії націлена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 року "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи".

Дослідники стверджують, що протягом багатьох років зберігається значний розрив між кількістю кримінально-караних діянь і реальним застосуванням відповідних правових норм. Це викликано недостатнім контролем за дотриманням вимог законодавства, а також традицією, що перейшла нам у спадщину після розпаду СРСР, - організацією контролю за відомчо-галузевим принципом, коли природо-користувачі самі себе перевіряють.

Так, вибірковий аналіз зареєстрованих фактів незаконного полювання показує, що з року в рік кількість діянь, що містять ознаки злочину, мають місце в 35 - 45 % від загальної кількості цих випадків. Водночас застосування заходів кримінальної відповідальності здійснювалося лише в 1 - 3 %, а адміністративної - в 75 - 80 % випадків. У структурі екологічних злочинів велику частку складають порушення правил риболовства (35 - 45 %), незаконне полювання (25 - 35 %), забруднення водойм і повітря (10 - 20 %) та лісопорушення (8 - 10 %).

Екологічні злочини можуть класифікуватися на підставі різних ознак. Залежно від ступеня суспільної небезпеки їх можна розподілити на:

— злочини, незначної тяжкості. До них належать незаконне видобування корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України та інші;

— злочини середньої тяжкості. Це - умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

— тяжкі злочини. До них відносяться забруднення водойм та атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами;

— особливо тяжким злочином є екоцид. З урахуванням видів суб'єктів, мотивів та мети вчинення можна виділити:

а) корисливі злочини, що вчиняють з метою отримання матеріальної вигоди. Це: незаконні полювання, заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, порубка лісу. У цій групі злочинів виділяється підгрупа, яку можна розглядати як професійну злочинність. Ці злочини дають можливість одержувати значні прибутки, але потребують певної організації та навичок.

б) злочини, які скоюються посадовими особами. Це - забруднення водойм і атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами; порушення законодавства про континентальний шельф України. Частина цих злочинів характеризується значною тривалістю,їх здійснення, коли притягненню, до кримінальної відповідальності передують численні порушення природоохоронного законодавства. А є злочини, які характеризуються разовим ігноруванням встановлених нормативів, скажімо, "залповий" викид відходів.

в) злочини, які не мають корисливого спрямування. Це - необережне пошкодження лісу, забруднення водних об'єктів чи атмосферного повітря. Шкода від таких злочинів, як правило, велика (масова загибель риби, лісів тощо). Викликані вони нехтуванням елементарних правил техніки безпеки.

Наведена класифікація, звичайно, не є вичерпною, але, на наш погляд, вона може бути використана у профілактичній роботі.

Виходячи з вищесказаного, екологічну злочинність можна визначити як сукупність злочинів, що посягають на екологічну безпеку, а також опосередковано на життя і здоров'я людей.

Серед численних специфічних рис екологічної злочинності назвемо найхарактерніші. Насамперед зазначимо, що цей вид злочинності обумовлений факторами, які своїм підґрунтям мають суперечності процесу природокористування та недооцінку людьми значення природи у житті суспільства. Далі, екологічна злочинність тісно пов'язана з рівнем науково-технічного прогресу. Чим вищий цей рівень, тим більше небезпечних технологій, матеріалів, агрегатів. Так, після створення атомної енергетики над людством нависла загроза ядерних катастроф.

Ще однією особливістю цієї злочинності є те, що вона деякою мірою є побічним наслідком "нормального" природокористування. Адже суспільство, так чи інакше експлуатуючи природні ресурси, негативно впливає на довкілля. Протиправною така діяльність стає лише тоді, коли здійснюється небезпечними способами чи виходить за межі встановлених законом нормативів. Характерний для неї також і надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, в Україні судимість за незаконне полювання становить 2,4 %, незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 0,8 %, незаконну порубку лісу - 0,2 %, забруднення моря - 0,002 %, забруднення водних об'єктів - 0,2 % від числа всіх злочинів у 1999 році. За даними вибіркового дослідження, лише 125 матеріалів органів рибоохорони з приводу незаконного лову риби направлялися в органи внутрішніх справ і прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності, а кримінальних справ, переданих для розгляду в народні суди, виявилось у 6 - 7 разів менше. Ще більший розрив між кількістю кримінальне караних діянь, пов'язаних із забрудненням водних об'єктів, атмосферного повітря, моря, і реальним застосуванням кримінального закону. Практично відсутня судимість за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Водночас застосування інших норм, які встановлюють відповідальність за порушення екологічного законодавства, зростає. Так, у 1999 році, порівняно з попереднім, число засуджених за незаконні полювання та порубку лісу зросло більш як у півтора рази.

Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють екологічні злочини, неоднакова. Вона суттєво різниться залежно від видів посягання. Але за результатами проведених досліджень можна скласти соціально-демографічний портрет цих злочинців. Це в основному особи чоловічої статі, середнього або старшого працездатного віку, які перебувають у шлюбі, мають, як правило, середню або вищу освіту й стабільні прибутки. Питома вага рецидивістів серед них незначна.

Екологічні злочинці за своїми морально-психологічними ознака­ми - соціальне інтегровані особи. У більшості з них відсутні явно виражені дефекти правової свідомості. Але вони недооцінюють важ­ливості охорони природного середовища, ця проблема їм уявляється не головною. При вчиненні цих злочинів посадові особи здебільшого керуються принципом - досягнути успіху в господарській діяльності будь-якою ціною.

Серед засуджених за екологічні злочини були особи: 11,5 % - віком від 18 до 24 років; 18,2 % - від 25 до 29 років; 42,4 % - від 29 до 50 років; 27,6 % - старші 50 років. Робітниками було вчинено 40,3 % злочинів; службовцями - 5,5 %; працівниками сільськогосподарських підприємств - 5,9 %; працівниками приватних підприємств - 2,7 %; особами, які навчаються, - 26,3 %, іншими - 19 %. Освіту, не нижче середньої, мали 71,5 % засуджених. 58,2 % злочинів вчинені групою осіб. 10,7 % мали непогашену і не зняту судимість. Вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння 3,3 % засуджених.

Особи, які вчиняють злочини із хуліганських спонукань, відрізняються низкою характерних рис. Більшість з них - чоловіки молодого і середнього віку, які орієнтовані в своїй поведінці на агресивність. Вони мають середній рівень освіти і, найчастіше, постійно ніде не працюють. Злочинцям властиві негативні звички, в тому числі зловживання алкоголем. У морально-психологічному плані зазначені особи відрізняються відвертим егоїзмом, цинізмом, спотвореною еколого-правовою свідомістю, готовністю до анти суспільних вчинків. Найтиповіші діяння для них - знищення або пошкодження природних комплексів, що перебувають під охороною держави; знищення лісів шляхом підпалу; порушення режиму природно-заповідних об'єктів, жорстоке поводження з тваринами.

Наслідки екологічних злочинів залишаються здебільшого непередбаченими. Такий стан обумовлений обмеженими можливостями сучасної науки повною мірою виявити причинно-наслідкові зв'язки у природних та біологічних системах. Так, ще недостатньо прогнозовані результати впливу на живий організм радіації, електромагнітних полів, різних хімічних речовин та інших негативних факторів.

Значну небезпеку становлять контрабанда радіоактивних речовин для утилізації та захоронення, незаконне вивезення із країни різних видів флори і фауни, що перебувають під охороною держави. Вкажемо й на можливість технологічного тероризму, під яким треба розуміти несанкціоноване використання ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї або її компонентів чи виведення з ладу вибухових об'єктів, що таять у собі підвищену загрозу для систем життєзабезпечення населення.

Дата добавления: 2014-01-11