На І етапі відбувається кодування товару

ІНКОТЕРМС-2000

Група E	Відправлення
	EXW	Франко-завод (... назва місця)
Група F	Основне перевезення не оплачено
	FCA	Франко-перевізник (... назва місця призначення)
FAS	Франко вздовж борту судна (... назва порту відвантаження)
FOB	Франко-борт (... назва порту відвантаження)
Група C	Основне перевезення оплачено
	CFR	Вартість і фрахт (... назва порту призначення)
CIF	Вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)
CPT	Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)
CIP	Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення)
Група D	Прибуття
	DAF	Поставка до кордону (... назва місця поставки)
DES	Поставка з судна (… назва порту призначення)
DEQ	Поставка з причалу (… назва порту призначення)
DDU	Поставка без сплати мита (... назва місця призначення)
DDP	Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення)

· DAF. Delivered At Frontier (вказане місце) — товар доставляється до кордону без розмитнення

· DES. Delivered Ex Ship (вказано порт) — товар доставляється на судні без розмитнення

· DEQ. Delivered Ex Quay (вказано порт) — товар доставляється на судні та вивантажується без розмитнення

· DDU. Delivered Duty Unpaid (вказано місце призначення) — товар доставляється замовнику, сплата мита на замовнику

· DDP. Delivered Duty Paid (вказано місце призначення) — товар доставляється замовнику, очищений від мит та ризиків

З 1 січня 2011 в групі D діють наступні умови

· DAT (Delivered at Terminal) — вказано термінал призначення (новий термін),

· DAP (Delivered at Place) — вказано місце призначення (новий термін),

· DDP (Delivered Duty Paid) — вказано місце призначення, товар доставляється замовнику, очищений від мит та ризиків.

Нові умови поширюються на всі види транспорту.:

Методика розрахунку митної вартості та мита:

Слід зазначити, що при розгляді даного питання значної уваги потребує і механізм розрахунку митних податків, який включає в себе декілька обов’язкових етапів, які мають бути пройдені у суворо визначеній послідовності. Визначимо основні етапи розрахунку митних платежів.

На цьому етапі потрібно: визначити код товару, що встановлюється, за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності.

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) - це систематизований перелік товарів, що перебувають у вантажному обігу.

Товарна номенклатура ЗЕД включає кодове позначення товару, найменування товару і скорочене позначення одиниць його вимірювання.

Кодування товарів - це технічний прийом, що дозволяє представити товар у вигляді групи цифр.

Кодові позначення товарів мають і свою класифікаційну ієрархію в залежності від ступеня деталізації:

- код позиції - 4 знаки;

- код субпозиції - 6 знаків;

- код підсубпозиції - 9 знаків.

Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації.

Розглянемо на прикладі, який це має вигляд:

Кодування товару — це представлення товару у вигляді цифрово­го знака. Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний і складається таким чином:

- код групи — 2 знаки;

- код позиції — 4 знаки;

- код субпозиції — 6 знаків;

- код підсубпозиції — 10 знаків.

Що ж необхідно для визначення коду товару?

Для того щоб присвоїти товару код відповідно до УКТ ЗЕД, необхідно провести класифікацію, тобто знайти його місце в товарній номенклатурі. УКТ ЗЕД має 5 рівнів класифікації. Розглянемо їх на прикладі. Нам необхідно провести класифікацію товару „пшениця тверда насінна”.

Перший рівень — розділи, їх у УКТ ЗЕД 21. На цьому рівні товари згруповані за галузями промисловості. Наприклад, у розділі І систематизовані живі тварини та продукція тваринництва, у II — продукти рослинного походження, у V — мінеральні продукти, у VII — пластмаси та вироби з них; каучук і резинові вироби. Отже, спочатку необхідно визначити, до якої галузі можна віднести товар. Пшениця — це продукція рослинного походження. Значить вона відноситься до розділу II.

Порядковий номер розділу не використовується в цифровому коді, але служить для зручності орієнтації в УКТ ЗЕД.

Другий рівень — групи. Всього їх 97. У них товари зібрані згідно:

- з матеріалом, з якого вони виготовлені (наприклад, група 50 — шовк, 72 — чорні метали, 80 — олово та вироби з нього);

- з функціями, які вони виконують (наприклад, група 91— часи та їх частини, 92 — музичні інструменти);

- зі ступенем обробки (наприклад, група 10 включає „зернові культури” у необробленому вигляді, 11 — продукцію борошномель­но-круп'яної промисловості, 19 — вироби із зерна хлібних злаків, борошна, борошняні кондитерські вироби).

Цьому рівню відповідають цифрові позначення з двома знаками від 01 до 97. Вони і є першими двома цифрами у десятизначному коді товару.

Знаючи, що пшениця насінна — це зерно у необробленому вигляді, шукаємо у розділі II групу 10 „Зернові культури”, яка і включає зерно пшениці. Значить перші дві цифри коду будуть 10.

Третій рівень — товарні позиції. Деталізація товарів на цьому рівні здійснюється за більш специфічними ознаками. Так наприклад, у групі 10 „зернові хліба” як критерій використовується вид зерно­вих, товарна позиція 1001 — пшениця, 1002 — жито, 1004 — овес.

Товарні позиції — це чотиризначні коди, перші два знаки в яких є номером групи. Отже товарна позиція пшениці — 1001.

Четвертий рівень — субпозиція. На цьому рівні здійснюється по­дальша деталізація. Так наприклад, у групі 10 „зернові хліба» в товарній позиції 1001 — пшениця до субпозиції 1001 10 відносить­ся пшениця тверда, до субпозиції 1001 90 — пшениця інша.

Товарні субпозиції — це шестизначні коди, перші два знаки в яких є номером групи, а наступні два — номером позиції.

Оскільки наш товар — тверда пшениця, то її відносимо до субпо­зиції 1001 10.

П'ятий рівень — підсубпозиція. На цьому рівні вводяться додат­кові критерії товару. Так наприклад, у групі 10 „зернові культури” до субпозиції 1001 10 відноситься пшениця тверда, а до підсубпозиції 1001 10 0010 — пшениця тверда насінна.

Таким чином проведено класифікацію „тверда насінна” і визначено код товару відповідно з УКТ ЗЕД 1001 10 0010.

Ми розглянули, з чого складається код товару і що для класифі­кації товарів у різних товарних позиціях використовуються такі кри­терії:

- матеріали, з яких товари виготовлені;

- функції, які вони виконують;

- ступінь обробки цих товарів.

Деякі товари можуть бути частинами і приналежностями інших товарів, що також враховано в товарній номенклатурі.

Головне правило визначення митної вартості — її обчислення на основі рахунку-фактури (ціни угоди) з обов'язковим докумен­тальним підтвердженням усіх її складових (наприклад транспорт­них витрат та ін.).

При неможливості визначення митної вартості на основі поданих документів (наприклад відсутня рахунок-фактура та ін.) митні орга­ни визначають її самостійно на основі цін на ідентичні або подібні товари, які діють у провідних країнах-експортерах зазначених то­варів та інших предметів.

Дата добавления: 2014-01-11