Податкова декларація та її характеристика

1.4.

1.3.

Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно ПКУ.

Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи (таблиця 1.1.):

Таблиця 1.1.

Елементи податкового обліку

елемент	Сутність
платники податку	Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
об’єкт оподаткування	Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
база оподаткування	це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
ставка податку	Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
порядок обчислення податку	Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
податковий період	Податковим періодом може бути: - календарний рік; - календарний квартал; - календарний місяць; - календарний день; - календарне півріччя.
строк та порядок сплати податку;	Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.	Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи

Таблиця 1.2. Класифікація податків і зборів

Класифікаційні ознака	Вид податку	Сутність	Приклади податків
По відношенню до органу влади, який встановлює податки	Загальнодержавні податки	Приймаються Верховною Радою України та їх справляння на території України є обов’язковим	Податок на прибуток; Податок на доходи фізичних осіб;Податок на додану вартість;Акцизний податок;Податок на транспортні засоби;Рентна плата за нафту,природний газ і газовий конденсат, що видобува-ються в Україні;Плата за користування надрами;Плата за землю;Збір за користування радіочастотним ресурсом України;Єдиний податок;Фіксований сільськогоспо-дарський податок;Мито, тощо (всього 19 податків (ст.11 Податкового кодексу)
Місцеві податки і збори	Перелік та граничні розміри ставок встановлюються Верховною Радою України, а механізм справляння та порядок сплати встановлюються сільськи-ми, селищними та міськими радами.	Податок з реклами;Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;Збір за місця паркування транспортних засобів;Туристичний збір;Ринковий збір.
За формою оподаткування	Прямі	Справляються з конкретних доходів або майна платника податку та залежать від розміру об’єкта оподаткування	Податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок
Непрямі	Встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки	Податок на додану вартість, акцизний податок
В залежності від платника податків	Податки з юридичних осіб	Стягуються з підприємств, установ та організацій	Податок на прибуток, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок
Податки з фізичних осіб	Стягуються з фізичних осіб, які працюють по договору трудового найму або здійснюються підприємницьку діяльність як зареєстровані в законодавчому порядку підприємці	Податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок
По відношенню до об’єкта оподаткування	Податки на доходи	Стягуються з доходів та прибутку фізичних і юридичних осіб	Податок на прибуток, Податок на доходи фізичних осіб
Податки на споживання	Сплачуються при використанні доходів	ПДВ, акцизний податок
Податки на майно	Сплачуються при операціях з рухомим та нерухомим майном	Податок на транспортні засоби
За цільовим призначенням	Загальні (абстрактні)	Формуються для поповнення дохідної частини бюджету	Податок на прибуток, податок на додану вартість
	Цільові	Формуються для фінансування конкретного напряму витрат або програми
По періодичності сплати	Постійні	Сплачуються з певною періодичністю	ПДВ, акцизний податок, податок на доходи фізичних осіб
	Разові	Носять разовий характер та пов’язані з виникненням якоїсь події, що не утворює системи	Мито

.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим ПКУ і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених ПКУ, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

.6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
природний газ для споживачів усіх форм власності

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Облік та контроль за податками й платежами передбачає формування платниками податків податкової звітності. Пунктом 16.1. ст.16 ПКУ передбачено обов’язок платника податків подавати до контролюючого органу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Податкова звітність – це сукупність податкових документів, які дають можливість податковим органам визначити податкову базу та обсяг податкових зобов’язань платників податків перед державою.

Податкова звітність включає в себе наступні види податкових документів:

Рис. 1. Склад податкової звітності.

Розрахунково-звітна документація складається з податкової декларації та розрахунку.

Згідно п. 46.1. ст.46 ПКУ податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Для кожного податку чи збору затверджується окрема форма податкової декларації, однак всі форми містять інформацію, що розкриває обов’язкові елементи податку, а саме: база оподаткування, платник податку, податкова ставка, податковий період тощо.

Довідкова документація – документи, що містять інформацію, необхідну для обчислення податків, які розшифровують чи обґрунтовують податкові розрахунки. Прикладом довідкової інформації є додатки до податкових декларацій.

Облікова документація – це первинні документи бухгалтерського обліку, що є основою для обчислення податків і зборів.

Документація контролюючих органів представлена таким документом, як податкове рішення-повідомлення. Це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених ПКУ та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Податкова декларація, як частина податкової звітності центральним органом податкової служби та затверджуються Міністерством фінансів України.

Обов’язок з формування та подання податкової звітності покладено на:

1. платників податків (фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ);
2. податкових агентів – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм.

Податкові декларації формуються та подаються до контролюючого органу протягом строку, що розпочинається з наступного дня, який настає за останнім днем звітного періоду в терміни, визначені законодавчо. Податкові декларації розподіляються в залежності від видів звітних періодів:

- місячна - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця: ПДВ, акцизний податок;

- квартальна - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя): Податок на прибуток, ПДВ (у разі звітування юридичними особами-платниками єдиного податку за ставкою 6%), ПДФО (у разі звітування податковими агентами, єдиний податок для юридичних осіб), екологічний податок, туристичний збір;

- річна - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним. для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року: Податок на доходи фізичних осіб у разі подачі декларації фізичними особами або фізичними особами-підприємцями, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити та відповідати нормам і змісту відповідних податків і зборів.

ПКУ визначає перелік обов’язкових реквізитів, а саме:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. Відсутність в податковій декларації хоча б одного обов’язкового реквізиту є підставою для визнання такої декларації недійсною. У разі визнання такої декларації недійсною податковий орган зобов’язаний повідомити платника податків шляхом надсилання податкового повідомлення про відмову у прийнятті із зазначенням причин такої відмови. Терміни інформування податкового органу про відмову у прийнятті податкової декларації залежать від шляхів подання звітності до податкового органу (рис.1.).

Шляхи подачі податкових декларацій до податкових органів залежать від можливостей платника податків та його статусу, відповідно до Господарського кодексу України (велике, середнє чи мале підприємство). В таблиці 1 наведено варіанти подачі податкової звітності та умови інформування податкових органів у разі відмови у прийнятті податкових декларацій:

Таблиця 1.3.

Дата добавления: 2014-01-11