Домінат. Реформи Діоклетіана

В ІІІ ст. постала не­обхідність створення міцної централізованої влади, своєрідної військо­во-бюрократичної монархії. Така влада була встановлена 284 p., коли імператором проголосили Гая Валерія Аврелія Діоклетіана.

Якщо принцепси обожествлялись посмертно, то після Гая Аврелія Діоклетіана імператор уже за життя оголошувався намісником Бога на землі, посередником між Богом і людьми.

Як людина рішуча він провів ряд важливих для держави реформ:

- адміністративну реформу Держава була поділена на дві частини — Західну, якою управляв Максиміан і Східну на чолі з Діоклетіаном (управляли як два консули). Поділив країну на 4 частини (тетрархії) – чотиривладдя. Він поділив владу з Максиміліаном Геркулієм. Їхніми співправителями були оголошені цезарі Галерій – зять Діоклетіана і Костя Хлор. Отже, при владі були чотири співправителі. Тетрархії поділялись на діоцез (12) – великих територіальних округів на чолі з вікарієм, що підпорядковувався безпосередньо імператорові, кожна діоцеза ділилась на 16 провінцій (102). Цивільна адміністрація відокремлювалась від військової. Кожний із співправителів імператора як полководець був наділений владними повноваженнями і міг приймати самостійні рішення.

- Перебудовувалась судова система. Правитель провінції став тепер ординарним суддею першої інстанції. На його рішення було дозволено подавати апеляцію імператору або його уповноваженому. У Римі була проведена реформа поліцейської служби. За Діоклетіана її очолював префект, що ніс відповідальність за охорону громадського порядку в столиці. У провінціях служба безпеки та охорони громадського порядку була в руках легата.

- Грошова реформа. Припинив випуск низькопробної монети. Випущено золоту та мідну монету. Видав едикт про тверді ціни і заробітну плату.

- Військова реформа. Крім старих прикордонних армій було створено рухливе маневрене військо. Зросла чисельність армії. Землевласники були зобов’язані, залежно від розмірів володіння, поставляти певну кількість воїнів.

- Податкову реформу. Діоклетіан провів перепис і замінив непрямий податок прямим (поземельно-подушним). Податок сплачувало все населення, крім Риму та прилеглих територій.

Реформа Діоклетіана зміцнила централізацію управління. На деякий час вдалося перемогти сепаратизм провінцій, зберегти єдність імперії. Імператор Костянтин, продовжуючи реформи Діоклетіана, діяв рішучіше. У 321 році він переніс столицю у Візантію, колишню колонію, заново відбудував її і назвав своїм ім’ям – Константинополь. За Костянтина тетрархія була скасована, хоч поділ імперії на частини зберігся. Попередня рада при імператорі консиліум – була усунена. Її місце зайняв консисторіум (державна рада), до якого входили родичі імператора. Голова держави дедалі більше був схожий на східного деспота. Імператор носив шовковий одяг, обсипаний дорогоцінним камінням, і діадему – знак царської влади. Перед ним треба було падати на коліна.
Імперська влада вживала більш жорстких заходів з прикріплення до певної місцевості не тільки колонів, ремісників, а й дрібних власників землі – куріонів.

В 395 р. імперія розділяється на Західну з центром в Римі та Східну, з центром в Константинополі. Кожна мала свого імператора і помічників. Незважаючи на всі заходи Рим з кризи не вийшов і у 476 р. під натисками варварів Західна римська імперія впала. Східна римська імперія започатковує історію Візантії.

Дата добавления: 2014-01-11