Основи ергодизайну

Дизайн і ергономіка мають спільні завдання: покращити умови праці, побуту, відпочинку людей; підвищити якість промислової продукції; створити нові види виробів, які б задовольняли широкому спектру потреб покупців. Ергономіка розглядає дизайн як засіб ефективної реалізації ергономічних вимог, норм в проектних доробках і на практиці.

Дизайн, в прикладному значенні, - це проектна художньо-технічна діяльність з розробки промислових виробів із значними споживчими властивостями і естетичними якостями, формування гармонійного предметного середовища житлової, виробничої та соціально-культурної сфери.

Таким чином, дизайн охоплює діяльність щодо художнього конструювання в промисловості, яка представлена творчістю художників-конструкторів (практика проектування), результатами їхньої праці (вироби, продукти дизайну), а також теорією художнього конструювання.

Об’єктами дизайну виступають:

· промислові вироби (устаткування, меблі, посуд, одяг, інше);

· елементи і система міського, виробничого, жилого середовища;

· візуальна інформація, ін.

Найважливішим принципом дизайну є поєднання в цілісній структурі та гармонійній формі всіх суспільно необхідних властивостей об’єкту який проектують.

В літературі дуже часто, оцінюючи відповідність дизайнерського проекту – рішення вимогам естетики, розглядають окремо вимоги до якості виробу та системи в цілому, до форми та структури продукції й середовища, а також спеціальні вимоги до обладнання.

До якості виробу висувають наступні вимоги:

1. Соціальні. Це сукупність вимог, які дозволяють оцінити рівень відповідності функціонального призначення виробу з позицій споживчої корисності.

2. Функціональні. Вимоги, що висуваються споживачем до призначення виробу, процесу його використання.

3. Ергономічні. Характеризують зручність і комфорт експлуатації виробу; спрямовані на оптимізацію всього фізичного і психічного навантаження на людину, що пов’язані з отриманням корисного ефекту.

4. Естетичні. Характеризують естетичні властивості виробів. Вони формуються з урахуванням призначення виробу, його конструктивної організації, а також естетичних норм та ідеалів, які склалися в суспільстві.

Особливу групу вимог до дизайн – проекту становлять вимоги до структури та форми, які найповніше розкривають призначення, функціональність та ергономічність виробу та системи в цілому.

Всі вимоги до структури і форми предметного середовища поєднані у декілька груп:

· типологічні – визначають поділ об’єктів на групи, види, типи за критерієм їх зв’язку з людиною, за вагомістю людського фактору;

· компонування – вимоги до просторового по елементного і функціонального поділу об’єкту розробки, що забезпечує оптимізацію процесів діяльності і створення комфортних умов для людини;

· типізації та уніфікації – вимоги до розробки базових моделей, типологічних рядів виробів і системи уніфікованих елементів, необхідних для формування цих рядів, а також, в окремих випадках, - для створення конструктивно-типізованих елементів, які забезпечують максимальну різноманітність варіантів рішень об’єктів з обмеженого числа конструктивних елементів;

· кольорово-фактурного еталонування матеріалів – визначаються з метою вибору номенклатури матеріалів і видів покриття з типізованими властивостями, що дозволяє при обмеженій кількості базових властивостей і характеристик отримати безкінечно змінювані кольорово-фактурні поєднання та кольорові гами різних відтінків.

Важливим елементом системи є її машинний компонент. Врахування людського фактору при розробці його дизайн проекту буде суттєво впливати на ефективність функціонування системи в цілому. Тому в літературі часто окремо виділяють вимоги до техніки, обладнання.

Естетичні вимоги до обладнання такі:

1. Відображення сучасної уяви про естетичні цінності структури і форми обладнання – рівень естетичної досконалості обладнання виходячи з тенденцій промислового формоутворення, розкриття зв’язку виробу і функціонально - предметного середовища з людиною, прояв чинників фірмового стилю, інше.

2. Відображення художніми засобами в формі обладнання його функціонально-технічного призначення – відображення в формі функцій обладнання і ергономічних показників; виявлення в формі технології виготовлення обладнання і специфіки матеріалів, які застосовуються; тобто має бути досягнуто високого рівня інформативності форми обладнання та його елементів.

3. Досягнення цілісної форми обладнання за допомогою композиційних засобів – об’ємно-просторова структура та тектоніка форми. Вона проявляється через ритмічну побудову, пластику, пропорційність, масштабність форм обладнання та його елементів; колір і фактуру поверхні обладнання; графічне рішення символів, знаків, текстових таблиць, тощо.

4. Створення естетично виразного виду обладнання з високою якістю виконання поверхні та промислової графіки – ретельність виконання видимих елементів форми. Отже, якісним має бути захисно-декоративне покриття; високим рівень виконання художньо-графічних елементів; раціональними конструкції і красивий зовнішній вигляд пакетів, коробок, в яких продаватимуться товари. Крім того, має бути інформативною рекламно-супровідна документація, а також виразним її графічне і кольорове рішення.

Врахування даних вимог дозволяє спрямувати розробку дизайн проектів обладнання на досягнення:

· єдності естетичного та функціонально-технічного рівня обладнання;

· композиційної єдності та гармонійності форм всіх елементів робочого місця;

· декоративності та гармонійності кольорово-фактурного рішення поверхонь з урахуванням особливостей тактильного сприйняття;

· виразності та декоративності застосованих об’ємних та накладних елементів зовнішньої форми, знаків та графічних позначень технологічного та іншого призначення;

· високої якості обробки видимих елементів форми обладнання (шви, елементи кріплення, захисні огорожі, інше).

Зовнішнє середовище, як вже було зазначено раніше, суттєво впливає на працездатність людини в системі, тому дизайн приміщень, інших елементів зовнішнього середовища є особливо важливим.

Дизайнери пропонують клієнтам такі основні принципові рішення приміщень:

· офіс закритого коридорного типу;

· єдиний спільний простір;

· комбінований офіс.

Офіс кабінетного типу характерний для компаній, поділених на відділи з невеликою чисельністю співробітників, у разі, коли важливішим є не спілкування, а самостійна робота кожного. Офіси кабінетного типу бувають двох видів:

- кабінети для однієї-двох осіб з чіткою просторовою організацією та статичністю обладнання;

- кімнати великого розміру, які розраховані на перебування трьох і більшої кількості співробітників.

Щодо розміщення та оздоблення офісів предметами праці, меблями, зазначимо. Сучасне рішення офісних меблів в основному визначається кількістю та видом техніки, яку експлуатуватимуть. Дизайнерські рішення більшості зразків масових меблів для фахівців, спеціалістів суттєво відрізняються від образу побутових меблів, й наближуються за стилем до дизайну промислової техніки. Для них характерним є широке застосування металу та синтетичних матеріалів, контрастне кольорове рішення елементів, підкреслений раціоналізм конструкцій.

Дизайнерське рішення кабінетів керівників лишається традиційним: переважають дерев’яні меблі, їм характерні зручність, комфортність. Нерідко використовують цінні породи дерева, натуральну шкіру, мармур.

Дизайнерське рішення щодо створення відповідного офісу неможливе без його оформлення. Тому окремо зупинимося на кольоровому оздоблення приміщень та інших елементів зовнішнього середовища, в т.ч. обладнання.

Взагалі, колір на робочому місці відіграє важливі функції: є засобом інформації, фактором психологічного комфорту та засобом композиції. Відповідно до цього існує ряд рекомендацій, яких необхідно дотримуватися при розробці дизайн – проектів.

Щодо кольорів оздоблення машин, вони такі. Кольори фарбування основного виробничого обладнання (станків, пресів, агрегатів) обираються з групи фізіологічно оптимальних, які сприяють зниженню зорової та загальної втоми, але підвищують функціональні характеристики зору (кольори середньохвильової ділянки спектру, середньої яскравості та насиченості). До згаданої групи відносять жовтий, жовто-зелений, блакитний кольори, що мають насиченість в межах 20 – 40 % та коефіцієнт віддзеркалення в межах 40 – 70 %. Так, рекомендовано корпуса машин і обладнання фарбувати у світлі неяскраві тони (салатний, зелено-блакитний), а органи управління – більш яскравими фарбами (жовтий, помаранчів), забезпечуючи разом з тим м’якість контрастних кольорів по відношенню до робочої зони виробничого приміщення.

Допоміжне обладнання та предмети організаційного оснащення фарбують кольорами – відтінками (акцентами) групи „фізіологічно оптимальних”, що допомагає орієнтуватися в середовищі та збагачує кольорові схеми фактури обладнання.

Традиційно місця обладнання, які більше зазнають забруднення (основи, опори), фарбують більш темними кольорами. Небезпечні вузли, механізми фарбують кольорами групи „сигнально - попереджувальних”, визначених відповідним ГОСТом.

З метою підвищення естетичних якостей виробничого обладнання дизайнери мають враховувати наступне:

· чим більші габарити обладнання й більш громіздкі його форми, тим світліше має бути його окраска; зі зменшення розмірів, окраска має бути більш насиченою;

· в обладнанні великих розмірів доцільно вводити декілька кольорів оздоблення;

· в обладнання малих розмірів не рекомендується введення багатокольорової окраски;

· при фарбуванні обладнання або окремих його вузлів та механізмів з чіткими та строгими формами рекомендують використовувати мало насичені та світлі кольори; при згладжених формах та нечітких гранях – більш насичені кольори;

· поверхні основи та несущих частин обладнання фарбують більш темними кольорами, порівняно з іншими поверхнями;

· спокійні приглушені кольори застосовують з матовою фактурою, а інтенсивні – з гладенькою та глянцевою фактурою поверхні.

При цьому зазначимо, що побутова техніка є специфічним товаром, тому не всі вище названі правила можна застосовувати при розробці її дизайн – проектів. Так само, як військової техніки, адже метою кольорового оформлення скоріше є відповідність умовам експлуатації, що вимагає врахування ефекту маскування.

В якості засобу інформації колір використовується для орієнтації працюючих у виробничому середовищі і робочому обладнанні. За допомогою кольору визначаються та маркуються комунікації, забезпечуючи безпечність роботи. Так стандартами визначені такі значення кольорів:

Червоний – заборона, безпосередня небезпека, засоби пожежогасіння.

Жовтий – попередження, можлива небезпека.

Зелений – розпорядження, що забезпечує безпеку.

Синій – інформація, вказівка.

У відповідності до зазначеного кольору встановлюють відповідні знаки: ті, що забороняють, попереджують, наказують, а також вказівні. Форми знаків, розміри їх елементів, фонові кольори визначаються стандартом.

Вибір кольору приміщення залежить від типу, виконуваних робіт, змісту праці, а також від розміру виробничого приміщення, насиченості його обладнанням, орієнтації будинку.

[2] Spencer R,H. Computer usability testing and evalution. Englewood Cliffs, NJ: Rrentice-Hall, 1985.

[3] Grandjean, E. Fitting the task to the man. London: Taylor & Francis,Ltd

[4] Эмири О., Акоф Р. О целеустремленных системах. – М.: Мир, 1974.

[7] Е_н на етапах проектування та проведення ергономічних заходів приймають рівним 0,15, що відповідає строку окупності 6,67 років. Е_н=1/6,67=0,15

[8] Минин Б.А. Уровень качества. Социально-экономические вопросы оценки качества и защита потребителя. – М.: Издательство стандартов, 1989. – с.49-56

Дата добавления: 2014-01-11