Регулювання розвитку галузей соціально-побутової інфраструктури регіону

Торгівля і громадське харчування. Задовольняти попит населення на товари народного споживання, культурно-побутового призначення і господарського вжитку повинна торгівля, яка виконує роль посередника між матеріальним виробництвом і споживанням.

Роздрібний товарообіг характеризує насамперед обсяг продажу товарів міському і сільському населенню для задоволення особистих потреб.
Основним чинником формування обсягу і структури товарообігу є розмір платоспроможного попиту населення, який характеризує можливі витрати населення на купівлю товарів і оплату послуг. Прогнозують платоспроможний попит по окремих територіях на основі балансів грошових доходів і витрат. Для розрахунку цього показника від загальної суми грошових доходів населення віднімають суми обов'язкових платежів і добровільних внесків, приросту заощаджень, а також переказані та внесені на акредитиви суми.

Зростання товарообігу, розвиток матеріально-технічної бази торгівлі зумовлюють збільшення чисельності працівників у цій сфері. Тому за темпами зростання товарообігу і розвитку матеріально-технічної бази торгівлі розраховують чисельність працівників торгівлі на перспективу, враховуючи досягнення науково-технічного прогресу в торгівлі і практику застосування прогресивних форм обслуговування покупців. Товарообіг громадського харчування па всіх підприємствах торгівлі прогнозують окремим показником і вводять його складовою частиною до загального обсягу роздрібного товарообігу. Товарообіг громадського харчування включає реалізацію населенню продукції і купівельних товарів.

Житлово-комунальне господарство. Це складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних, побутових і соціально-культурних потреб населення. До його складу входять житлове господарство, санітарно-технічні підприємства, служби інженерних мереж і споруд, транспорт, енергетичне господарство, всі види зовнішнього благоустрою, протипожежна охорона, служби обрядових і спеціальних послуг.

Найважливішими показниками програми житлового будівництва є введена в дію загальна житлова площа, кількість квартир, ліміт капітальних вкладень.

Обсяг житлового будівництва в регіоні на перспективу визначають за потребами у житлі з урахуванням розселення, прогнозних даних про зростання промислового виробництва, перспективні чисельність і структуру населення, санітарно-гігієнічні норми житлової площі (або норми можливого забезпечення житлом) на одного жителя в перспективному періоді. Враховують також вибуття житлової площі (знесення старих, ліквідація непридатних для проживання приміщень, знесення у зв'язку з реконструкцією населеного пункту).

Необхідний приріст житлової площі:

П = НЧ – Пн + Вж (1)

де Н – норматив житлової площі на одного мешканця; Ч – перспективна чисельність населення; П – наявність житлової площі на початок прогнозного періоду; Вж – вибуття житлової площі в прогнозному періоді.

Побутове обслуговування. Належне побутове обслуговування населення сприяє економії суспільної праці, витрат, раціональному використанню вільного часу, зближенню рівнів життя міських і сільських жителів.

Побутові послуги охоплюють сотні видів діяльності, які можна згрупувати таким чином: ремонт і індивідуальне пошиття взуття, швейних, хутрових, шкіряних виробів, головних уборів і текстильної галантереї; ремонт, пошиття і в'язання трикотажних виробів; ремонт побутових машин і приладів; ремонт і виготовлення металовиробів, меблів; ремонт і техобслуговування транспортних засобів індивідуального користування; хімчистка і фарбування; послуги пралень, фотографій і фотокінолабораторій; ремонт і будівництво житла на замовлення населення; послуги лазень і душових, перукарень, прокатних пунктів; транспортні, ритуальні та інші послуги.

Прогноз попиту на побутові послуги здійснюється за допомогою методів: економіко-математичного і нормативного. Економіко-математичний метод ґрунтується на дослідженні динамічних чинників, що впливають на формування попиту. Нормативний метод ґрунтується на застосуванні раціональних норм споживання окремих видів побутових послуг на душу населення. Науковими критеріями задоволення потреб населення в побутових послугах є нормативи споживання. Вони передбачають раціональне забезпечення населення одягом, взуттям, меблями, предметами домашнього вжитку тощо. Оскільки потреби в послугах змінюються досить швидко, то нормативи доцільно розробляти на відносно нетривалий період (до 5 років).

Пасажирський транспорт і засоби зв'язку. Головне завдання пасажирського транспорту – максимальне задоволення потреб населення у перевезеннях. Пасажирські перевезення в межах регіону поділяють на внутрішньо-міські та внутрішньо-районні або на сільські та міжрайонні.
Для аналізу роботи пасажирського транспорту і визначення перспектив його розвитку в регіоні застосовуються такі показники: кількість перевезених пасажирів у міжрайонному сполученні і пасажирообіг (в тому числі по видах транспорту); середня відстань перевезень одного пасажира окремими видами транспорту; довжина автомобільних шляхів загального користування, в тому числі з твердим покриттям; будівництво нових автомобільних шляхів; реконструкція доріг; обсяг капітальних вкладень на будівництво і реконструкцію доріг; площа території; протяжність транспортних шляхів на 100 км2 території.

Обсяг пасажирських перевезень всіма видами транспорту визначають за чисельністю населення та його транспортною рухомістю, розміром і структурою території обслуговування (відповідно до її планування) та зумовленою цим середньою дальністю поїздок пасажирів. Дані про середньорічну чисельність населення беруть з відповідної статистичної звітності.

Q = Н х В, (2)

де Н – чисельність населення регіону; В – транспортна рухомість населення.

Транспортна рухомість населення – це кількість поїздок у розрахунку на одного жителя на рік. Вона дорівнює частці від ділення загальної кількості пасажирів, що перевозяться всіма видами транспортних.засобів у регіоні, на кількість жителів регіону.

Прогноз пасажирських перевезень має ґрунтуватись на вивченні пасажиропотоків, зокрема їх динаміки за минулі роки і наміченого зростання транспортної рухомості населення. Прогнозні показники пасажирообігу потім коригують з урахуванням сфер доцільного використання різних видів транспорту, їх пропускних спроможностей.

Органи територіального управління повинні особливу увагу приділяти внутрішньоміським перевезенням. Внутрішньоміський пасажирообіг залежить від визначеної на перспективу чисельності міського населення, його транспортної рухомості та середньої дальності поїздок. Тому періодично досліджують пасажиропотоки по періодах доби, днях тижня, місяцях року, напрямах. Регіональні органи управління розробляють (за погодженням з територіальними транспортними організаціями) схеми маршрутів автобусів.

В обґрунтуванні необхідності розширення засобів зв'язку треба зазначити заходи щодо найбільш повного задоволення потреб населення в послугах поштового, телеграфного і телефонного зв'язку, радіоточках і телебаченні, а також щодо розповсюдження періодичних друкованих видань з цих питань.

Прогнозування розвитку засобів зв'язку пов'язане з розробкою показників приросту кількості відділень зв'язку, телефонних станцій, телефонів-автоматів, абонентів міського і сільського телефонного зв'язку, трансляційних радіоточок, довжини телефонних міжміських ліній, потужності міських та сільських телефонних станцій тощо.

Основними показниками виробничо-фінансової діяльності підприємств зв'язку є: обсяг продукції (кількість вихідного, вхідного і транзитного обміну – листів, грошових переказів, посилок, періодичних видань, міжміських телефонних розмов, телеграм); пробіг транспорту, який перевозить пошту; кількість обслуговуючих каналів; довжина ліній зв'язку та ін.

Дата добавления: 2014-01-11