Сутність і особливості організаційних управлінських рішень

Процес управління складається із 3-х взаємопов'язаних фаз:

• Прийняття рішення - визначення цілі і програми дій

• Організація виконання

• Збір і обробка інформації для наступного прийняття рішень

Даний управлінський цикл характерний для будь-якого рівня управління, для будь-якого виду діяльності.

При цьому процес прийняття управлінських рішень - по суті являє собою визначення цілей і програми дій в кожний даний момент управління. Він є важливим елементом в циклі управління. Управлінські рішення стосуються всіх елементів управлінської діяльності, в тому числі і організаційних. Від якості рішень, що приймаються, залежить якість і ефективність управління праці.

Організаційне рішення є різновидом управлінського рішення, тому на нього розповсюджується все те, що накопичено в теорії і практиці прийняття управлінських рішень.

Разом з тим організація - це специфічна область управління діяльності, яка в якості об’єкту впливу має організаційні зв’язки.

Організаційні впливи мають своїм завданням впорядкування системи, тобто приведення структури і засобів її внутрішніх і зовнішніх зв’язків у відповідності з цілями управління.

Як і інші управлінські рішення, організаційні рішення можуть бути:

• Загальними і окремими.

Загальні організаційні рішення розповсюджуються на всю структуру.

Окремі рішення стосуються окремого зв’язку.

• Різних рівнів і ланок управління (відділ, служба, цех)

• За часовою ознакою: оперативними, поточними, перспективними. Вони направленні на удосконалення зв’язків стосовно до відповідних цілей управління системою.

• Програмними і непрограмними. Програмні відповідають структурі програмних завдань. Непрограмні рішення виникають при вирішенні завдань по непередбаченим обставинам.

Типові рішення в основному реалізуються на однорідних об’єктах (типових об’єктах).

Нестандартні - реалізуються на об’єктах, які мають відмінності чи вирішують нетипові проблеми.

Названі різновиди організаційних рішень застосовуються при виконанні 4-х основних груп організаційних завдань управління:

1.Завдання організації чи виконання процесу. Даний тип завдань виникає як правило тоді, коли в усталену структуру і засоби зв’язку вносяться нові завдання. Нові завдання можуть бути внутрішні і зовнішні.

2.Завдання регулювання. По ходу реалізації прийнятих раніше рішень здійснюється контроль за цим процесом. У випадку виявлення відхилень приймаються нові рішення, направлені на регулювання поточного процесу.

3.Завдання раціоналізації, розвитку і вдосконалення системи. Вони виникають в силу мінливості об’єкта управління під впливом внутрішнього і зовнішнього середовища. Управлінська діяльність повинна бути регулярною, планомірною. Важливою особливістю рішень по організаційному вдосконаленню системи є те, що вони (рішення) приймаються на основі системного проектування, тобто навіть невеликі організаційні зміни повинні здійснюватись на основі аналізу їх впливу на інші зв’язки.

Процес прийняття рішень складається із наступних етапів:

• Аналіз існуючого стану

• Проектування бажаного стану

• Розробка програми по переведенню системи в потрібний (проектний) стан

• Реалізація програми

• Контрольні перевірки відповідності фактичного стану системи проектному

• Регулювання (прийняття рішень по покращенню окремих зв’язків)

• Повторний аналіз існуючого стану системи і проектування рішень по її подальшому вдосконаленні.

4.Завдання проектування нових систем. Дана група завдань включає завдання, вирішення яких здійснюється як правило не в процесі управління, а на стадії проектування.

Вимоги, які висуваються до організаційних рішень:

• Ефективність. Під ефективністю зв’язку слід розуміти ступінь її впливу на досягнення кінцевої мети функціонування системи. При цьому синергічний ефект не зводиться до простої суми одиничних ефектів. Отримати сукупний ефект можна шляхом додаткових організаційних рішень, що направлені на перебудову структури зв’язків між елементами більш загальної системи.

§ Економічність. Під нею розуміється мінімізація витрат по проектуванню зв’язків. При цьому слід відмітити, що здешевлення засобів зв’язку не є головною метою. Наприклад, якщо засіб зв’язку, який пропонується, підвищення ефекту функціонування системи в цілому, то зниження витрат на реалізацію зв’язків не може розглядатись як показник ефективності організаційного рішення.

• Своєчасність. Розуміється забезпечення реалізації зв’язків в нормативні терміни, що диктуються технологією виробництва, внутрисистемними процесами. Своєчасність зв’язку може іноді вести до його здорожчання, але буде сприяти підвищенню на виході системи.

• Надійність зв’язку означає ступінь його стійкості. Обрив чи якісне порушення зв’язку веде до зниження ефективності функціонування системи.

• Реальне втілення організаційних рішень. На втілення ОР впливають наступні обмеження:

а) Об’єктивні фактори зовнішнього середовища (ресурси, технології тощо).

б) примушуючи зв’язки вищих і суміжних ланок системи управління (норми, ліміти, плани, замовлення тощо)

в) норми праці і господарського законодавства.

Дата добавления: 2014-01-11