Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Загрузка...

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Кругообіг капіталу та його стадії




Міжнародний рух капіталу.

Ефективність кругообігу капіталу.

Лекція 2

Тема 7. Капітал

1. Кругообіг капіталу та його стадії.

 

Сутнісні властивості капіталу як самозростаючої вартості (вартості, що приносить додаткову вартість) і сукупність виробничих відносин між найманими працівниками та роботодавцями (капіталістами) ще не дають його повної характеристики. з'ясування потребує третя сутнісна властивість капіталу - його рух у процесі якого гроші як найрозвинутіша форма вартості самозростають - приносять додаткову вартість. Гроші, які не здійснюють такий рух не є капіталом.

Сутність промислового капіталу. Відповідно до сфери функціонування виокремлюють промисловий капітал як особливий вид.

Промисловий капітал - капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.

Рухом промислового капіталу є його кругооборот і оборот.

Кругооборот промислового капіталу - його рух, у процесі якого він послідовно набуває і позбувається трьох функціонально особливих форм (грошової, продуктивної, товарної) і долає три стадії (обіг, виробництво та обіг).

Стадії кругообороту промислового капіталу відображений на рис. ___

ЗВ

Г - Т ...В...Т' - Г'

РС

ЗВ

де Г - гроші, авансовані на виробництво товарів; Т придбані товари, за-

РС

соби виробництва і робоча сила; ...В... - процес виробництва; Т' - вироблені товари, що містять додаткову вартість; Г' - авансові гроші, що зросли.

Отже, промисловий капітал здійснює круговий рух, у якому його грошова форма поступово набуває форм грошового, продуктивного і то­варного капіталів та повертається до своєї вихідної форми — грошей.

Стадії і форми крутообороту промислового капіталу.Безпе­рервність крутообороту промислового капіталу передбачає послі­довне проходження ним трьох стадій та зміну трьох форм. - Перша стадія кругообороту промислового капіталу відбува­ється у сфері обігу і починається з грошової форми капіталу.

Грошова форма промислового капіталу — гроші, які авансуються на придбання факторів виробництва з метою одержання додаткової вартості.

Змістом цієї стадії є купівля засобів виробництва і робочої сили, створення передумов самозростання вартості, виробництва додаткової вартості. Ця стадія кругообороту капіталу зображається формулою:

ЗВ

Г - Т

РС

За своєю економічною формою перша стадія кругообороту промислового капіталу є обігом грошей і товарів, а за матеріально-речовим змістом - процесом формування виробництва. На цій стадії гроші стають капіталом тому, що витрачаються на купівлю засобів виробництва і специфічного товару - робочої сили, який є потенційним джерелом додаткової вартості.



Після завершення першої стадії кругообороту вартість, початково авансована у грошовій формі, набуває форми продуктивного капіталу, тобто грошова форма капіталу перетворюється на продуктивну форму капіталу.

Продуктивна форма промислового капіталу - сукупність засобів виробництва і робочої сили найманих працівників, які є відповідно речовим та особистісним факторами виробництва товарів, додаткової вартості.

Після перетворення на продуктивну форму процес обігу авансованого капіталу зупиняється і починається друга стадія кругобороту промислового капіталу. Тут вона починає функціонувати, як самозростаюча вартість, тобто як вартість, що приносить додаткову вартість.

Змістом другої стадії кругообороту промислового капіталу є продуктивне споживання придбаних засобів виробництва і робочої сили, тобто процес виробництва товарів, вартість яких перевищує вартість спожитих факторів виробництва на величину додаткової вартості. Друга стадія кругообороту капіталу зображається формулою:

ЗВ

 

Т ...В...Т'

 
 


РС

Крапки у формулі позначають виробництво як процес. На цій стадії кругообороту промислового капіталу робоча сила з'єднується із засобами виробництва, тобто відбувається процес виробництва, в якому вартість спожитих засобів виробництва переноситься на створені товари, а живою працею найманого працівника створюється нова вартість, складовими якої є вартість, еквівалентна вартості робочої сили, та додаткова вартість. Внаслідок функціонування продуктивного капіталу створюються товари, в яких втілена додаткова вартість, а їх вартість в більшою за вартість авансованого капіталу. Ця стадія є реальним кругооборотом капіталу, оскільки саме на ній створюється додаткова вартість, на відміну від формального кругообороту (зміни грошової на товарну форму капіталу на першій і третій стадіях кругооботу промислового капіталу. Вироблені товари набувають форми товарного капіталу як особливої функціональної форми існування самозростаючої вартості.

Товарна форма промислового капіталу -сукупність створених на основі найманої праці товарів, вартість яких вміщує додаткову вартість і тому є більшою, ніж вартість авансового капіталу.

На третій стадії кругообороту промислового капіталу відбувається продаж товарів та реалізація втіленої в них додаткової вартості, тобто вироблені товари перетворюються на гроші. Ця стадія позначається формулою Т' - Г' , де Т' означає, що у вироблених товарах міститься додаткова вартість, а Г' - гроші, які відображають вартість вироблених товарів, у тому числі й додаткову вартість. Третя стадія здійснюється знову в сфері обігу. Після реалізації товару капітал набуває вихідної форми - грошової, що зазначає завершення кругообороту капіталу.

Кругооборот капіталу відбувається нормально лише доти, доки його різні стадії без затримок переходять одна в другу Якщо капітал затримується на першій стадії Г-Т, то грошовий капітал застигає як скарб; якщо на виробничій стадії, то не функціонують засоби виробництва і залишається незайнятою робоча сила; затримка капіталу на останній стадії Т'-Г' означає, що вироблені товари не продаються і тому не реалізується втілена в них додаткова вартість.

У кожному кругообороті промисловий капітал послідовно набуває трьох форм: грошової продуктивної і товарної, які переходять одна в одну, повертаючись на завершенні кругообороту до первинної — грошової. Це означає, що в безперервному кругообороті капіталу певні частини промислового капіталу одночасно перебувають у різних функціональних формах.

Кожна така форма здійснює власний кругооборот, що можна відобразити формулами:

- кругооборот грошового капіталу:

ЗВ

 

Г - Т ...В...Т' - Г'

РС

- кругооборот продуктивного капіталу:

ЗВ ЗВ

 

Т ...В...Т' - Г' - Т'

       
   


РС РС

- кругооборот товарного капіталу:

ЗВ

 

Т' - Г' - Т' ...В...Т"

РС

Загальна форма кругообороту форм капіталу має вигляд:

 

ЗВ ЗВ

 

Г - Т ...В...Т' - Г' Г - Т' ...В...Т" - Г"

                       
           
 
 


РС РС

І

ІІ

ІІІ


І - кругооборот грошового капіталу

ІІ - кругооборот продуктивного капіталу

ІІІ - кругооборот товарного капіталу

Певні частини промислового капіталу постійно й одночасно перебувають у всіх трьох формах: грошові, продуктивній і товарній. У процесі кругообороту капіталу гроші перетворюються на засоби виробництва і робочу силу, які у свою чергу, перетворюються на товар, а товар на гроші. Виконавши свою функцію, кожна форма переходить у наступну.

У кругообороті кожна форма промислового капіталу на певній стадії його руху виконує особливі економічні функції.

На першій стадії відбувається авансування капіталістом (одноосібним чи колективним) грошей на купівлю засобів ви­робництва і робочої сили, тобто процес перетворення грошової форми капіталу на продуктивну. Процес придбання капіталіс­том засобів виробництва і робочої сили є процесом створення матеріальних умов виробництва додаткової вартості у формі продуктивного капіталу, а також процесом формування капіта­лістичного товарного способу поєднання найманих працівників із засобами виробництва, які їм не належать. Отже, функцією грошового капіталу в створення соціально-економічних і мате­ріальних умов самозростання вартості - виробництва додатко­вої вартості.

Хоча саме продуктивний капітал створює додаткову вартість, але існують чинники, які зумовлюють утримання певної частки капіталу у грошовій формі. Всесвітньо відомий англійський еко­номіст Дж. М. Кейнс сформулював мотиви, які спонукають під­приємців діяти саме так:

- трансакційний мотив (потреба у грошах для забезпечення безперервності кругообороту капіталу);

- мотив перестороги (прагнення мати частину капіталу в лік­відній формі на випадок непередбачених подій);

- спекулятивний мотив (намагання мати певний резерв, який можна пустити в обіг для швидкого отримання прибутку);

- мотив економії (висока ціна кредиту, яка спонукає підприємців ефективніше використовувати власний капітал у грошовій формі, а не брати позику в банку).

На другій стадії починається процес виробництва товарів, у її межах формою руху промислового капіталу є процес самозростання вартості, тобто безпосереднє створення додаткової вартості. Процес самозростання вартості відбувається тоді, коли починається процес виробництва - наймані працівники вступають у взаємодію із засобами виробництва, приводять їх у рух. Змістом функції продуктивного капіталу є організація й управління трудовими відносинами (поділу і кооперації праці, обміну діяльністю та продуктами діяльності) між найманими працівниками у безпосередньому процесі виробництва. Їх організація визначається технологічним способом виробництва, а управління здійснюється власниками капіталу, або найманим управлінцями - менеджерами. У першому випадку функція управління трудовими відносинами (процесом виробництва) економічно реалізується у формі заробітної плати менеджера. Незалежно від того, хто здійснює управління трудовими відносинами, кінцевою метою процесу є максимізація норми прибутку як міри самозростання авансової вартості. При цьому абсолютний обсяг функціонуючого капіталу визначається передусім оптимальним розміром підприємства у даній галузі та відповідною величиною продуктивного капіталу.

На певному ступені розвитку капіталістичного виробництва стає можливим відособлення різних форм капіталу, перетворення їх на функціонуючі капітали. Так, на основі грошової форми промислового капіталу виникає позичковий капітал, на основі товарної форми — товарний капітал. Відособлення цих форм ускладнює рух промислового капіталу. В межах другої стадії продуктивний капітал перетворюється на товарний.

На третій стадії руху промислового капіталу товарна форма капіталу перетворюється на грошову, що здійснюється у сфері обі­гу і передбачає реалізацію втіленої у товарі вартості. Тобто функ­цією товарного капіталу є набуття вартістю товарів грошової форми, реалізація втіленої у товарах додаткової вартості. Здійснення цієї функції залежить не лише від розміру товарного капіталу, а й від стану ринку: попиту, цін, інфляційних процесів, організації збу­ту (насамперед маркетингу) тощо.

Отже, функції грошового, продуктивного і товарного капіталу в єдності відіграють особливу роль у кругообороті промислового капіталу — вони пов'язують три стадії його руху у цілісний процес самозростання вартості: функцією грошового капіталу ство­рюються соціально-економічні та матеріальні умови виробництва додаткової вартості, функцією продуктивною капіталу забезпечується створення додаткової вартості, а функцією товарного капіталу - її реалізація. Усе це забезпечує безперервність кругообороту промислового капіталу, яка є необхідною умовою безперервності виробництва.

Сутність обороту капіталу. Одержання додаткової вартості, як наслідок самозростання промислового капіталу в процесі його кругообороту спонукає капіталіста до повторення цього процесу. Тому рух капіталу не обмежується одним кругооборотом. Їх повторення утворює оборот капіталу.

Оборот капіталу - кругообороти капіталу, які відбуваються один за одним, поновлюються і повторюються.

Оборот капіталу відбувається у часі: його початком є авансування капіталу на придбання факторів виробництва, а завершенням - повернення усього авансованого капіталу власнику у початковій грошовій формі.

Час обороту капіталу -період, протягом якого вся авансова вартість повертається до початкової форми (грошової) форми.

Структурними складовими часу обороту є час виробництва і час обігу. Час виробництва - це період, протягом якого авансований капітал перебуває у сфері виробництва і має продуктивну форму. Він охоплює весь період перебування засобів і предметів праці у сфері виробництва, починаючи від їх надходження в запаси і закінчуючи випуском готової продукції. Будучи структурно неоднорідним, він охоплює:

- період перебування сировини, матеріалів і обладнання у виробничих запасах;

- робочий період, протягом якого предмети праці піддаються безпосередньому перетворенню;

- період дії природних процесів, які відбуваються без участі людини (землеробство, хімічна промисловість тощо);

- перерви у процесі праці тощо.

Час обігу охоплює період, протягом якого авансований капітал перебуває у сфері обігу у формах грошового і товарного капіталу. Протягом часу обігу капіталу не створюється ні вартість, ні додат­кова вартість, що спонукає промисловців мінімізувати його. Час перебування капіталу у сфері обігу охоплює:

- час зберігання готової продукції на складах;

- час транспортування продукції до ринків збуту і споживачам;

- час продажу продукції, тобто час перетворення її з товарної форми в грошову;

- час купівлі нових засобів виробництва і робочої сили.

Структуру часу обороту промислового капіталу подано у табл.__

 

Таблиця. ___

Час обороту промислового капіталу

 

Час обігу (придбання факторів виробництва) Час виробництва Час обігу (реалізація продукції та перебування її у товарних запасах)
Перебування засобів виробництва у матеріальних виробничих запасах Робочий період - безпосереднє функціонування засобів виробництва Перерви у робочому періоді
Зумовлені особливостями технологічних процесів Зумовлені організацією виробництва (змінність, обідні перерви)
           

 

Різниця між часом виробництва і робочим періодом суттєва. Робочий період - та частина часу виробництва, коли створюється вартість і додаткова вартість. Тому підприємці зацікавлені в тому, щоб зменшити різницю між часом виробництва і робочим періодом, тобто перетворити якомога більшу частину часу виробництва на робочий період. Для цього встановлюють нормативи можливого мінімуму запасів сировини і палива на підприємствах, змінюють технологію виробництва. Тобто раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу з метою підвищення ефективності виробництва. Прискорення обороту капіталу рівнозначне за суттю економії ресурсів.

Одиницею виміру обороту капіталу, тобто періоду, за який до його власника (підприємства) повертається авансова вартість , вважають рік. Показником кількості оборотів за певний проміжок часу є швидкість обороту капіталу. Швидкість обороту капіталу визначають за формулою:

П = О:о

де П — кількість оборотів авансованого капіталу за рік; О — рік (12 місяців); о — тривалість обороту капіталу (місяців).

Структура обороту капіталу. Чинниками, які визначають швидкість обороту промислового капіталу, є також його структура та спосіб перенесення вартості на товари. Відповідно до того, що у процесі свого кругообороту і обороту промисловий капітал проходить стадії виробництва і обігу, він поділяється на продуктивний капітал і капітал обігу.

Продуктивний капітал - капітал, який функціонує у сфері виробництва як засоби виробництва та робоча сила.

Засоби виробництва як постійний капітал поділяють на засоби праці (машини, устаткування, робочі, будівлі, тощо) і предмети праці (метал, шкіра тощо). Як буде з'ясовано нижче, оборот вартості цих різних елементів постійного капіталу відбувається неоднаково.

Капітал обігу - капітал, який у процесі обороту постійно перебуває у сфері обігу та існує у формі грошей, вироблених товарів.

Цей капітал обслуговує процес руху готової продукції до споживача через сферу товарного обігу, забезпечує безперервність процесу руху промислового капіталу.

Основний капітал. Економічний рух (оборот) засобів праці відрізняється від руху предметів праці за такими чотирма ознаками:

1. За характером функціонування у процесі виробництва. Засоби праці матеріально не входять у вироблений продукт, зберігають свою натуральну форму протягом багатьох кругооборотів. Предмети праці повністю споживаються у кожному кругообороті і тому повинні замінюватися новими.

2. За характером перенесення вартості. Вартість засобів праці переноситься на товари частинами, в міру їх виробничого споживання. Вартість предметів праці (сировини і матеріалів, палива й електроенергії) у кожному кругообороті повністю переноситься на вартість готових виробів.

3. За способом обороту. Авансований капітал певними частинами повертається у грошовій формі після кожного кругообороту як складова вартості реалізованого продукту. Вартість засобів праці поділяють на перенесену, яка обертається у складі вартості виготовлених товарів, і неперенесену, що повністю повертається у грошовій формі лише після кількох кругооборотів.

4. За способом відновлення. Засоби праці в їх натуральній фор­мі відновлюються після їх повного зносу з фонду заміщення (амортизації) в результаті багатьох кругооборотів. Предмети праці відновлюються і в натуральній формі, і за вартістю після кожного кругообороту.

Ці відмінності обороту складових продуктивного капіталу є підґрунтям для його поділу на постійний і змінний та на основний і оборотний. Основою поділу капіталу на постійний і змінний є незмінюваність чи змінюваність вартості окремих елементів про­дуктивного капіталу в процесі його кругообороту, що дає змогу виявити джерело самозростання авансованого капіталу. Величина вартості засобів виробництва у процесі самозростання вартості не змінюється, і тому ця складова продуктового капіталу є постійним капіталом. Частина капіталу, яка авансується на придбання робочої сили, в процесі самозростання вартості змінює величину і тому є змінним капіталом, джерелом додаткової вартості.

Основою поділу капіталу на основний і оборотний є спосіб переносу різними елементами продуктивного капіталу своєї вартості на вироблювані товари в процесі кругообороту і обороту промислового капіталу. Ті елементи продуктивного капіталу, які переносять свою вартість на товари частинами в міру їх виробничого споживання (зносу), є основним капіталом.

Основний капітал -частина продуктивного капіталу, вартість якої переноситься на продукт поступово і повертається частинами у грошовій1 формі після реалізації товарів.

Основний капітал класифікують за такими трьома ознаками:

1. За сферою функціонування. До основного капіталу належать об'єкти виробничого й невиробничого призначення.

Об'єкти виробничого призначення. До них відносяться основний капітал всіх галузей матеріального виробництва - енергетичного, промислового, будівельного, сільськогосподарського комплексів, транспорту, зв'язку тощо.

Об'єкти невиробничого призначення. Ними є основний капітал житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури.

2. За натурально-речовою формою. За цією ознакою структурними елементами основного капіталу є будівлі, споруди, передавальні механізми, обладнання, машини, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча худоба, багаторічні насадження та ін.

3. За роллю (ступенем участі) у виробничому процесі. У цьому разі елементи основного капіталу поділяють на активні та пасивні.

Активні елементи основного капіталу. До них належать машини, обладнання тощо, які безпосередньо впливають на кількість і якість виробленої продукції.

Пасивні елементи основного капіталу. Це будівлі, споруди тощо, які створюють лише необхідні умови для виробничого процесу.

Усі елементи основного капіталу є постійним капіталом, оскіль­ки вартість не змінюється у процесі кругообороту. На основний і оборотний поділяють лише продуктивний капітал. Наявність у сфері обігу процесу виробництва (довиробництва) матеріальних благ зумовлює функціонування у структурі капіталу обігу певних елементів продуктивного капіталу (холодильне обладнання, фасувальні машини, сховища, транспортні засоби тощо). Продуктивний капітал у сфері обігу також поділяється на основний і оборотний. Проте він не є капіталом обігу, хоча й перебуває у цій сфері.

Оборотний капітал. У структурі промислового капіталу є еле­менти, які споживаються повністю і тому переносять свою вар­тість на вироблювані товари впродовж одного кругообороту, що зумовлює необхідність їх відновлення (придбання) після закін­чення кожного виробничого процесу. Ці елементи продуктивного капіталу позначають поняттям «оборотний капітал».

Оборотний капітал — частина продуктивного капіталу, яка протягом одно­го кругообороту повністю споживається в процесі праці, переносить свою вартість на вироблений продукт і повертається у грошовій формі після кожного кругообороту капіталу.

Елементами оборотного капіталу в їх натуральній формі є предмети праці: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а також електроенергія, паливо, пальне, незавершене виробництво (у сільському господарстві - насіння, корми, худоба на відгодівлі). До оборотного капіталу відносять і деякі засоби праці, зокрема малоцінні. Усі елементи цього виду капіталу у процесі виробництва не змінюють величину своєї вартості і тому належать до постійного капіталу.

Особливою складовою в структурі оборотного капіталу є витрати на робочу силу. За критерієм зміни чи незміни вартості витрат на придбання робочої сили відносять до змінного капіталу, а за способом перенесення вартості робочої сили на продукт - до оборотного.

Економічний рух цієї складової оборотного капіталу має певні особливості:

- вартість робочої сили, на відміну від вартості засобів виробництва не бере участі у виробництві товарів і тому не переноситься на продукт;

- наймані працівники, одержуючи еквівалент вартості своєї робочої сили у формі заробітної плати, використовують її на придбання засобів існування, споживання яких є з одного боку, знищенням їх вартості і споживчої вартості, а з іншого - слугує відтворенню робочої сили. Працею найманих працівників у процесі кругообороту капіталу на стадії виробництва створюється нова вартість.

Саме новостворена вартість, а не вартість змінного капіталу
(робочої сили), реалізується на завершальній стадії кругообороту капіталу, і з неї відшкодовується авансований змінний капітал. Праця найманих працівників створює не лише еквівалент вартості їх робочої сили, а й додаткову вартість. Тому вартість авансованого змінного капіталу повертається після реалізації новоствореної вартості як її складова.

Існують певні відмінності між масою додаткової вартості створеної протягом одного обороту змінного капіталу, і масою додаткової вартості, виробленої протягом року. Це означає, що крім величини змінного капіталу і норми додаткової вартості на річну масу додаткової вартості впливає кількість оборотів змінно­го капіталу за рік (n). Ця залежність представлена у формулі:

М = т' • п,

де М - річна маса додаткової вартості; т' - норма додаткової вартості; n - кількість оборотів змінного капіталу.

Тобто якщо змінний капітал зробить два чи три обороти за рік, то за тієї самої величини змінного капіталу фірма може залучити у 2 - 3 рази більше працівників і отримати відповідно у 2 - 3 рази більшу додаткову вартість.

Швидкість обороту змінного капіталу впливає не лише на ве­личину річної маси додаткової вартості, а й на річну норму додат­кової вартості, які змінюються прямо пропорційно кількості обо­ротів авансованого змінного капіталу.

У сфері виробництва оборот оборотного капіталу охоплює такі стадії:

- перебування вартості предметів праці у виробничих запасах (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тари);

- проходження вартості елементів оборотного капіталу (предметів праці тощо) через незавершене виробництво і затрати майбутніх періодів (затрати під майбутнійі урожай, будівництво підприємств тощо).

Далі вартість елементів оборотного капіталу рухається у сфері обігу. Тут вартість оборотного капіталу. втілена у продукції, яка реалізується. стає структурною складовою вартості капіталу обігу. Капітал обігу становить єдність товарного і грошового капіталу підприємця (підприємства).

У сфері обігу вартість оборотного капіталу долає такі стадії:

- перебування вартості елементів оборотного капіталу у формі готової продукції;

- перебування вартості елементів оборотного капіталу у формі грошових засобів підприємства;

Оборотний капітал і капітал обігу послідовно перетворюються один на інший, тому вони поєднуються поняттям "оборотні засоби".

Оборотні засоби -оборотний капітал і капітал обігу у грошовій формі.

Структура оборотних засобів представлена на рис 2.13. Одна частина оборотних засобів постійно функціонує у сфері виробництва (незавершене виробництво і виробничі запаси), інша - у сфері обігу (гроші, готова продукція). Оборотні засоби представлені передусім грошовими засобами, які використовують для виробничої і комерційної діяльності. Комплексну структуру промислового капіталу та зв'язок його елементів зображено на рис. ___

 

 
 

 


Отже, структура промислового капіталу визначається виробничими особливостями галузі, її складовими елементами та взаємозв'язками і взаємозалежностями між ними.

 
 

 

 


Торговий капітал — відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується виключно у сфері обігу окремою групою підприємців, які займаються реалізацією товарів і перетворенням товарного капіталу на грошовий з метою отримання прибутну.

Об'єктивну можливість відокремлення і перетворення товарного капіталу на торговий створюють зміст кругообороту промислового капіталу та система капіталістичних виробничих відносин, основою яких є додаткова вартість і способи її збільшення, що виявляється у таких аспектах:

- виробництво та обіг товарів є різними сферами кругообороту промислового капіталу;

- виробництво товарів і втіленої в них додаткової вартості не притаманне сфері обігу: у ній додаткова вартість лише реалізується і розподіляється;

- товарна форма промислового капіталу ніколи не покидає сфери обігу. В ній відбувається перетворення товарного капіталу на грошовий, а працівники цієї сфери спеціалізуються на операціях купівлі-продажу товарів і безпосереднього відношення до їх виробництва не мають;

- особливим чинником відокремлення товарної форми промислового капіталу та перетворення її на торговий є конкуренція. Вона, з одного боку, спонукає підприємців зменшувати витрати, розширювати обсяги виробництва, активізувати реалізацію товарів, а з іншого - породжує труднощі збуту продукції (необхідність пошуку нових ринків, вивчення попиту, оволодіння техно­логією торгівлі тощо).

Відокремлення товарної форми промислового капіталу, перетворення її на торговий капітал, утворення особливої групи підприємців, що спеціалізуються лише на реалізації товарів, значно зменшують труднощі реалізації і тому прискорюють оборот капіталу, о це сприяє підвищенню продуктивності промислового, а отже і всього суспільного капіталу, слугує збільшенню маси додаткової вартості, зростанню норми прибутку.

Наслідком відокремлення торгового капіталу є подальший розвиток суспільного поділу праці, спеціалізація виробництва та обігу, їх концентрація, розширення ринку для промислового капіталу, зниження витрат капіталу на одиницю продукції та підвищення норми прибутку. Утворення відокремлених від промислового капіталу торгових підприємств, які забезпечують акт Т"—Г" у процесі кругообороту промислового капіталу, сприяв скороченню часу обороту капіталу, зменшенню частки суспільного капіталу, що обслуговує реалізацію товарів. Адже торговий підприємець може обслуговувати реалізацію товарів багатьох промисловців галузі, а іноді різних галузей виробництва. Упродовж одного обороту промислового капіталу торговий капітал може здійснити кілька оборотів, оскільки час обороту торгового капіталу не тотожний часу обороту промислового: він залежить від обсягів товарної продукції галузі або кількох галузей виробництва. Це зменшує потребу сфери обігу у грошовому капіталі в масштабах усього суспільства.

Торговий капітал концентрує попит на товари і тому має змогу впливати на виробництво, пристосовуючи його до потреб ринку, стимулюючи випуск товарів широкого асортименту, що мають попит, у тому числі інноваційних виробів, скорочує або навіть припиняє виробництво менш прибуткових товарів. Він впливає також на попит, пов'язує виробництво не лише з віддаленими ринками в країні, а й за її межами.

Узагальнюючи роль торгового капіталу, К. Маркс зазначив, що він сприяє розширенню ринку, опосередковує поділ праці між капіталами, дає змогу працювати в більшому масштабі, а його функції підвищують продуктивність промислового капіталу і сприяють його накопиченню. Сутність і функції торгового капіталу наведено на рис.­ ___

 
 

 


Виокремлення торгового капіталу в самостійну форму на пев­ному етапі розвитку капіталістичного виробництва відповідало економічним інтересам усіх суб'єктів ринкової економіки, оскіль­ки підвищувало ефективність функціонування капіталу як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, що забезпечувало загальне зростання прибутковості капіталу.

Сучасні тенденції взаємозв'язку промислового і торгового капіталу.Відокремлення частини промислового капіталу в торговий не вирішило всіх суперечностей між виробництвом і обігом товарів. Тому в сучасних умовах поглиблюється інтеграція промислового і торгового капіталів на новій основі. Пристосовуючи виробництво до попиту й забезпечуючи стабільні прибутки, дбаючи про контроль за реалізацією і споживанням своїх товарів, промислові компанії створюють власні збутові мережі. Крім того, їх організовують і великі торгові компанії. Внаслідок цього рух промислового і торгового капіталів переплітається на основікооперації виробництва і торгівлі.

Теоретичним відображенням цих процесів стала концепція маркетингу, змістом якої є організаційно-економічна інтеграція руху промислового і торгового капіталів. Формування її обумовлене кризами перевиробництва й ускладненням збутової діяльності. За цих умов необхідно було змінити тактику і стратегію виробничої та збутової діяльності, запровадити планомірну форму роботи у сферах виробництва і реалізації товарів. У 50-ті роки XX ст. у США та інших індустріально розвинутих країнах почав формуватися «ринок споживача», який характеризується пріоритетним становищем покупця стосовно продавця. Тодішня маркетиногова діяльність була спрямована на розв'язання проблеми збуту вироблених товарів, забезпечення планомірності реалізації товарної маси. Підприємці орієнтувались не на потреби ринку, а на свої виробничі можливості. Сучасний маркетинг, навпаки, ставить виробництво та пропозицію у залежність від безпосередньо­го споживача товарів і послуг, що відіграє важливу роль у відтворювальних процесах. Маркетинг є видом людської діяльності, спрямованим на задоволення потреб людей через обмін. Його зміст охоплює аналіз і вивчення ринків, позиціонування товарів, ціноутворення, товарно-розподільчу політику, рекламу та управління збутом. Отже, функцію маркетингу можна сформулювати як пристосування виробництва до вимог ринку, тобто планомірну організацію виробництва товарів, орієнтовану на заздалегідь виявлений попит.

Маркетинг - спрямована на задоволення потреб споживачів та отримання прибутку діяльність у сфері ринку товарів, послуг, цінних паперів, яка полягає у просуванні товарів на ринки, формуванні политу, стимулюванні збуту товарів, розвитку і прискоренні обігу товарного капіталу.

За такого трактування маркетинг не є особливою функцією промислового або товарного капіталу, він лише виражає специфічний погляд на підприємництво, мета якого - "створення споживача"

На етапі зрілих ринкових відносин застосування маркетингу в практиці виробничо-комерційної діяльності підприємств і фірм постає як новітня форма розвитку взаємозв'язків промислового і торгового капіталу. До найголовніших функцій маркетингу належать:

- вивчення ринку продукції за основними групами споживачів;

- планування виробництва товарів і послуг на основі врахування попиту (потреб) потенційних і реальних покупців;

- забезпечення збуту з урахуванням поведінки потенційних і реальних покупців;

- пошук шляхів реалізації товарних потоків, що дають змогу коригувати рух запасів, скорочувати часовий інтервал між виробництвом і споживанням продукції;

- вивчення діяльності конкурентів;

- визначення перспективних цілей маркетингової діяльності.

З утвердженням у господарській практиці концепції маркетингу на світових і внутрішніх ринках виробник і споживач помінялися ролями: «диктат продавців» поступився місцем «диктату покупців». За такої ситуації підприємець може збільшити прибутки лише за рахунок тієї продукції та якості і тих цін, яких очікують споживачі, а «ринок покупців» є стимулом постійного відтворення ділових відносин, оскільки він змушує підприємців шукати джерела прибутків передусім у сфері виробництва, а не у сфері купівлі-продажу.

За капіталізму виробництво товарів стає абсолютно переважаючою формою виробництва матеріальних благ: їх виробляють і реалізують на ринку переважно як продукти функціонування промислового капіталу, особливістю стадії зародження капіталізму було те, що в її межах власники промислового капіталу (капіталісти-промисловці) здійснювали функції як виробництва. так і реалізації товарів, тобто самі, без посередників займались усіма операціями, пов'язаними з перетворенням товарної форми промислового капіталу на грошову. Це потребувало додаткових витрат капіталу на реалізацію вироблених товарів: утримання засобів торгівлі (контор, складів. магазинів, тощо), оплату торгівельних працівників, рекламу і т.ін. Разом з тим зосередження промислового підприємця і на виробництві, і на реалізації товарів уповільнювало оборот капіталу, розпорошувало його сили. Уповільнення обороту капіталу стало чинником поступового відокремлення функції реалізації товарів від функції їх виробництва, що зумовило відокремлення товарної форми промислового капіталу і перетворення її на самостійно функціонуючий торговий капітал. Це виявилося у тому, що функцію реалізації товарів почала забезпечувати особлива група підприємців-торговців, капітал яких не бере участі у виробництві товарів. Вони купують товари у промисловців з метою їх реалізації та отримання прибутку.

Торгові капіталісти забезпечують перетворення товарної форми промислового капіталу на грошову. Це означає, що реалізація товарів, вироблених промисловим капіталом, опосередковується рухом торгового капіталу, формулою якого є: Г - Т - Г', де Г' = Г + h (h - торговий прибуток).

За змістом товарний і торговий капітал є різними сутностями, а значить, і різними поняттями. Якщо товарний капітал є однією з функціональних форм промислового капіталу, то торговий капітал функціонує самостійно, незалежно від промислового, обслуговуючи процес перетворення товарної вартості на грошову сферу обігу. На відміну від промислового. торговий капітал не має продуктивної форми, він функціонує лише у товарній і грошовій формах і у своєму русі долає тільки дві стадії: купівлю товарів - Г - Т і їх продаж Т - Г'. Тому й створюється ілюзія, що як особливий вид капіталу торговий капітал є незалежною формою капіталу, а джерелом зростання його вартості - сфера обігу. Насправді ж він похідний від промислового капіталу і лише в цій сутності постає як агент продуктивного капіталу.

Поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку товарної форми капіталістичного виробництва і сфери обміну як складової (фази) суспільного відтворення призводить до відокремлення товарної і грошової форм промислового капіталу у відносно самостійні види капіталу: торгови і позичковий. Зокрема, перетворення товарної форми промислового капіталу на торговий капітал як особливий вид капіталу означає, що реалізація товарів стає спеціальною функцією особливої групи підприємців - торгових капіталістів, а сфера обігу товарів стає об'єктом та економічним простором вкладень і функціонування торгового капіталу. Функціонування у сфері обігу є його основною особливістю. Формування зрілих сучасних форм торгового капіталу - наслідок тривалого розвитку товарних відносин у різних економічних системах.





Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1046; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.198.71.184
Генерация страницы за: 0.057 сек.