Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Біографія

Твори

Творчий шлях

Видавнича діяльність

Оприлюднив декілька статей («Советская музыка», 1969, № 2, та 1988, № 10; «Die Musik», 1989, Nо.1), зробив низку важливих перекладів на російську та українську мови (Е.Кренек «12-тоновий контрапункт»; Г.Єлінек «Введення до 12-тонової композиції»; тощо). Видав українсько-англійський та англо-український словник.

На початку періоду пошуків у 50-х характерними рисами його музичного стилю були дисонансовий контрапункт і асиметричні поліритмічні комбінації.

Після 1964 року він раптово відійшов від цього стилю, звернувшись до компонування циклів вокально-інструментальних та інструментальних п'єс в афористичній манері пост-веберніанців, з алеаторними ритмами, елементами часової нотації Лучано Беріо та сполученнями незвичних тембрів.

Кульмінацією всієї його творчості 1960-х стала світова прем’єра одного з найамбітніших його творів мелодрами «Море» на Музичному тижні Ґаудеамус (Роттердам, Голландія, 1971).

Водночас у 70-х, у циклі п’єс «Гомеоморфії», він почав розвивати стиль, який сам визначив як «структурний мінімалізм». Пізніша його творчість позначена потягом до комплексного стилістичного синтезу, який він називає «стилістичною модуляцією».

Його доробок включає симфонічну, інструментальну та вокально-інструментальну музику, а також музику для театру та кінематографу.

Хоч його музика і не часто виконувалася в СРСР, вона проламала кордони і посіла помітне місце на фестивалях Нової музики, зокрема на фестивалі «Варшавська Осінь», де німецький піаніст Алоїс Контарскі виконав його твір «Гомеоморфія» (1970). Зараз його твори посідають важливе місце у програмах молодих українських та закордонних музикантів-виконавців.

Член Національної Спілки композиторів України.

1. 1956 П'ять романсів на вірші А.Блока (російською мовою) для голосу та фортепіано

2. 1957 «Ноктюрн» для скрипки соло

3. 1958 «Інтермецо» для оркестру

4. 1958 Струнний квартет № 1

5. 1959 «Чотири українські народні пісні» на українські народні тексти для мішаного хору та симфонічного оркестру опус 6

6. 1959 Соната для скрипки соло опус 8

7. 1961 «Симфонічні фрески» за мотивами серії малюнків художника Бориса Пророкова «Это не должно повториться» («Це не має повторитись») для симфонічного оркестру опус 10 (mp3 - ч1-4, ч5, ч6-7)

8. 1962 «П'ять віршів Владимира Маяковського» (російською мовою) для баритона та фортепіано опус 9

9. 1962 «П'ять характерних п'єс» для фортепіано опус 11-Б (нова однойменна версія для камерного оркестру: 1975)

10. 1962 «Чотири двочастинні інвенції» для фортепіано опус 11-А (нова версія: «Чотири інвенції» для камерного оркестру, *1965)

11. 1963 «Медведь»(«Ведмідь»), одноактна камерна опера-буффа за п'єсою А.Чехова

12. 1964 «Мікроструктури» для гобоя соло (нова версія: 1975)

13. 1964 «Пастелі» на вірші П.Тичини (українською мовою) для жіночого голосу та 4-х струнних інструментів (скрипки, альта, віолончелі та контрабаса) (нова версія: 1975)

14. 1964 «Предложение» («Весільна пропозиція»), одноактна камерна опера-буффа за п'єсою А.Чехова

15. 1964 «Три японські хайку» на вірші Басьо та інших японських поетів для тенора, флейти-піколо, фаґота і ксилофона (нова версія: 1975)

16. 1964 Два хори на вірші В.Маяковського та Н.Асєєва (російською мовою) для мішаного хору а капела

17. 1964 Секстет для валторн

18. 1964 Тріо для скрипки, контрабаса та фортепіано (нова версія: 1975)

19. 1964—1966 «Константи» для 11-ти інструменталістів (4-х фортепіано, 6-ти груп перкусії та скрипки соло)

20. 1964—1970 «Море» — «Гіркота», мелодрама на поезію Сен-Жона Перса «Гіркоти» для читця, 2-х хорів, органа та великого симфонічного оркестру (світова прем'єра на Музичному тижні «Ґаудеамус», Роттердам, Голландія, *1971)

21. 1965 «Епітафія Р. М. Рільке» для сопрано, арфи, челести, гітари та трубчастих дзвонів (нова версія: 1975)

22. 1965 «Чотири інвенції» для камерного оркестру (оркестральна версія твору «Чотири двочастинні інвенції» для фортепіано опус 11-A, *1962)

23. 1966 «Мала камерна музика № 1» для 15-ти сольних струнних (*1966)

24. 1967 «Марґіналії до Гайсенбюттеля» на вірші Г.Гайсенбюттеля для читця та інструментального ансамблю (версії: 1- 2 tr, tn; prc; 2- 2 tr, 2 tn; 3- 3 tr, tn) (нова версія: 1975)

25. 1968—1969 «Гомеоморфії 1-2» для фортепіано

26. 1968—1969 «Гомеоморфія 3» для 2-х фортепіано

27. 1969 «Візерунки» («Орнаменти», «Узоры») для гобоя, альта та арфи (чи гітари) (нова версія: 1987): тривалість змінна

28. 1970 «Musica mundana» для великого симфонічного оркестру

29. 1970 «Гомеоморфія 4» для великого симфонічного оркестру

30. 1971 «Мала камерна музика № 2» для гобоя соло, арфи соло та 12-ти сольних струнних

31. 1972 Дві п'єси («Медитація», «Патетичний речитатив») для струнного оркестру

32. 1973 Симфонія № 1 «Rex» («Цар»)

33. 1975 «П'ять характерних п'єс» для оркестру (оркестральна версія однойменного твору для фортепіано опус 11-Б: 1962)

34. 1975 Симфонія № 2

35. 1976 «Буколічні строфи» для органа

36. 1976 «Вечір на Івана Купала», симфонічна леґенда за повістю Н.Гоголя для великого симфонічного оркестру

37. 1977 «Concerto Misterioso» (пам'яті Катерини Білокур) для 9-ти інструментів (флейти, кларнета, фаґота, античних тарілочок, клавесина, арфи, скрипки, альта й віолончелі)

38. 1977 «Concorsuono» для валторни соло

39. 1977 Симфонія № 3 «Зодіак»

40. 1980 Струнний квартет № 2

41. 1981 «Нічний блюз» для гітари

42. 1981 «Присвяти», сім ретро-п'єс для гітари

43. 1981 «Танго та фокстрот» для гітари

44. 1981 «Три п'єси у старовинному стилі» для гітари

45. 1982 «Присвяти 2» для скрипки та фортепіано

46. 1987 «Когда», інтродукція та дев'ять мініатюр на тексти В.Хлєбнікова (російською мовою) для мецо-сопрано, скрипки (також альта), кларнета, фортепіано з додатковою перкусією та 12-ти струнних ad lib.

47. 1988 «Fur Elise — Zur Erinnerung» («Елізі на згадку») для фортепіано

48. 1990 «Глас 1» для віолончелі

49. 1990 «Голоси» для віолончелі

50. 1991 «Temnere Mortem» («Зневажати смерть»), кантата на текст Г.Сковороди для 4-голосого мішаного камерного хору а капела

51. 1992 «Ворзель», симфонічна елегія (пам'яті Б.Лятошинського) для 3-х оркестральних груп

52. 1992 «Передвістя світла» на поеми В.Барки для сопрано, скрипки, кларнета, фортепіано та синтезатора

53. 1993 «І буде так», вісім віршів для сопрано, скрипки, кларнета, фортепіано та синтезатора «Касіо 100» з додатковою перкусією

54. 1994 «Глас 2», некролог Дмітрієві Шостаковичу для бас-кларнета соло.

 

 


 

ЛЕКЦІЯ 16 ІВАН ФЕДОРОВИЧ КАРАБИЦЯ − ТВОРЧИЙ СПАДОК УКРАЇНСЬКОГО КОМПОЗИТОРА

 

План

1. Біографія композитора

2. Нагороди за творчі заслуги

3. Творчій композиторський спадок

4. Твори композитора

 

Іван Федорович Карабиць (17 січня 1945, Ялта, Донецька область − 20 січня 2002) — український композитор, диригент, музично-громадський діяч. Народний артист України. Почесний громадянин Дзержинська[1].Зміст [сховати]

Народився 17 січня 1945 року у грецькій родині в селі Ялта Першотравневого району Донецької області. У ранньому дитинстві разом з батьками виїхав з Ялти. Подальше його життя пройшло в Дзержинську, Артемівську, Києві та гастрольних поїздках.

У 1971 р. закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України) за фахом композиція по класу проф. Б. Лятошинського та в 1975 р. аспірантуру під керівництвом М. Скорика

1968-1975 рр. − диригент Ансамблю пісні і танцю (Київ).

1989-2001 − музичний директор міжнародного фестивалю КиївМузикФест. Професор Національної музичної академії України, член Національної комісії з питань культури при ЮНЕСКО.

29 серпня 2010 року в місті Дзержинську, Донецька область, на будинку, в якому пройшли ранні роки Івана Федоровича та жила його мати, встановлена меморіальна дошка.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Життєвий шлях: 60-90 роки | Список творів
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 494; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.