Підстави та порядок звільнення і передачі іноземців

Звільнення іноземців з ПТП та їх передача заінтересованим органам здійснюється за рішенням директора ПТП або особи, яка його заміщає, на підставі повідомлення органу, за направленням якого іноземці поміщалися до ПТП, якщо використання можливостей для примусового видворення не дало позитивного результату і особу іноземця не вдалося встановити протягом усього періоду тримання.

Заінтересований орган повідомляє про звільнення іноземців адміністрацію ПТП, як правило, не пізніше семи робочих днів до закінчення терміну тримання іноземця в ПТП. Адміністрація ПТП за три робочі дні до закінчення терміну тримання іноземця в пункті повідомляє заінтересований орган про час самостійного звільнення іноземця з ПТП повідомленням про звільнення.

Рішення про звільнення іноземця з ПТП оформлюється постановою і затверджується директором ПТП. Ця постанова оголошується іноземцеві в присутності перекладача під підпис. Особі, яка вибуває з ПТП, видається довідка про тримання в ПТП з фотокарткою, що засвідчує факт його перебування в ПТП. У довідці визначається маршрут прямування іноземця до певного, узгодженого з органом, що направив іноземця до ПТП, місця тимчасового проживання. До місця перебування іноземець направляється за рахунок наявних у нього коштів, а якщо він при собі їх не має, то за рахунок коштів ПТП.

Іноземець також підлягає звільненню з ПТП:

а) у разі подання заяви про надання статусу біженця;

б) при оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця;

в) у разі надання статусу біженця;

г) за рішенням суду, якщо в діях іноземця в адміністративному порядку буде доведено відсутність адміністративного правопорушення;

ґ) у разі легалізації іноземця в інший передбачений законодавством спосіб - після отримання документів, що підтверджують факт легалізації.

Передача іноземців, які тримаються в ПТП, заінтересованим органам здійснюється на підставі повідомлення органу, який доставляв іноземців до ПТП, про завершення підготовчих заходів, необхідних для здійснення їх примусового видворення або передачі до інших країн у порядку, передбаченому міжнародними договорами України про реадмісію осіб.

Заінтересованим органом також повинна надаватися копія постанови суду про примусове видворення іноземця або повідомлення іншої країни про приймання іноземця в рамках виконання міжнародних договорів про реадмісію осіб.

Звільнення іноземців з ПТП, а також їх передачу здійснює черговий по ПТП, який повертає іноземцям вилучені та передані на зберігання речі, предмети, документи тощо, крім речей, заборонених для зберігання. Факт отримання речей підтверджується особистим підписом іноземця в протоколі особистого огляду і огляду речей. Про повернення іноземцеві грошей оформлюються документи за формою та в порядку, визначеними порядком оформлення касових операцій.

Про приймання-передавання іноземця складається акт у двох примірниках, один з яких долучається до особової справи іноземця, а другий передається працівникові заінтересованого органу, який здійснюватиме примусове видворення іноземця або його передачу.

Особові справи іноземців, які тримались в ПТП, зберігаються у ПТП протягом 5 років, після чого підлягають знищенню.

Контроль за діяльністю ПТП здійснює Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України (далі - ДДГІРФО) та його територіальні управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - підрозділи ГІРФО) ГУМВС, УМВС України.

Прокурор при здійсненні наглядових перевірок у ПТП повинен з’ясовувати, яким чином здійснюється відомчий контроль зазначеними органами (відповідно до їх підпорядкування та розташування).

Слід мати на увазі, що у системі спеціальних установ органів внутрішніх справ тривалий час діяло 21 приймальник – розподільник для осіб, затриманих за підозрою у занятті бродяжництвом, в яких щорічно у середньому перебувало понад 5 тис. осіб. Пунктом 5) статті 11 Закону України „Про міліцію” працівникам міліції надавалось право затримувати на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду (ЗУ від 19.03.2009) (раніше з санкції прокурора) та тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях громадян, яких запідозрено у занятті бродяжництвом. При цьому закон не визначав понять „підозра у зайняті бродяжництвом” та „бродяжництво”, а лише поняття „бездомності” та „безпритульності”. Відсутність чіткого законодавчого визначення поняття „бродяжництво”, як стану, що становить соціальну небезпеку, тягне за собою необгрунтоване затримання громадян за бродяжництво і порушення вимог ст.ст. 3, 21, 28, 29, 33 Конституції України та статті 13 Загальної декларації прав людини з огляду на право кожного на вільне пересування і обрання собі місця проживання у межах держави.

Дата добавления: 2014-01-11