Лекція 3. Транспортні системи

Ринкову конкуренцію необхідно максимально розвивати.

1. У випадках коли державне регулювання дійсно необхідно, воно повинно бути максимально обмеженим.

2. Для висновку про необхідність регулювання необхідно виз­начити наявність ефективної конкуренції. Потенційними джерелами конкуренції є:

а) Конкуренція в межах одного виду транспорту. Наявність одного активного конкурента для виконання одних і тих же переве­зень може бути достатньою для усунення державного втручання. За деяких обставин, при домінуванні на ринку двох або трьох конку­рентів, можуть виникнути побоювання у зв'язку з можливою угодою між ними або встановленням фіксованих цін;

б) Конкуренція між різними видами транспорту;

в) Географічна конкуренція. Забезпечення проникнення на да­ну територію транспортних фірм в інших територій;

г) Конкуренція за переліком транспортних послуг.

4. Якщо регулювання необхідне або бажане, його потрібно обмежити тими аспектами ринку, де його використання має критичне значення:

а) Регулювання максимальних тарифів і прибутків.

б) Регулювання взаємовідносин між транспортними компанія­ми-партнерами. В умовах конкурентного ринку і при відсутності нормативів, що направлені на штучне встановлення пропорцій для розподілу прибутків між транспортними компаніями, які спільно виконують перевезення, компанії мають достатні економічні стиму­ли для ефективного співробітництва з метою мінімізації витрат і отримання максимальних прибутків.

в) Регулювання взаємовідносин між транспортними компанія­ми-конкурентами. Злиття і купівлю конкуруючих компаній належить розглядати як позитивне явище у тих випадках, коли вигоди сус­пільства від угоди (ефективність) переважають її недоліки (змен­шення конкуренції). Транспортні компанії мають стимули для ефективного співро­бітництва з потенційними партнерами з метою збільшення доходів для їх наступного розділу.

г) Регулювання входу і виходу в ринку. Регулювання входу на ринок може обмежити розвиток конкурен­ції і повинно використовуватись тільки у випадках рішення соці­альних задач, як і регулювання виходу з ринку.

Таким чином, створення ринкових відносин і конкурентного середовища вимагає: ліквідацію некомерційних політичних обме­жень; створення відповідної нормативно-правової бази; ринкового регулювання; прогнозування умов стійкого розвитку; регулювання оподаткування; наявність визначеного механізму захисту споживачів.

Транспортна система - це сукупність шляхів сполучення, транспортних засобів, технічного обладнання та меха­нізмів, засобів управління та зв'язку, будівель всіх видів транспорту, об'єднаних системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних відносин, що забезпечують за­доволення потреб суспільства у перевезеннях вантажів та пасажи­рів.

Згідно Закону України "Про транспорт" єдина транспортна система України включно: транспорт загального користування (за­лізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а та­кож міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); про­мисловий залізничний транспорт;відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

В Україні функціонує досить потужний транспортний комплекс, який включає: 6 залізниць, які об'єднують біля 2000 лінійних підприємств; більше 800 автотранспортних підпри­ємств і 1 млн. автотранспортних засобів; 170,0 тис. км автомо­більних доріг; 19 торгових морських і 9 річкових портів, більше 1500 суден; біля 1000 літаків і гелікоптерів, 34 аеропорти; біля 38,5 тис.км трубопроводів (нафтопроводи, нафтопродуктопроводи та газопроводи).

Транспортна система країни структурно складається з транс­портних систем окремих видів транспорту. Транспортні системи можна класифікувати з різних точок зору: або вивчення їх струк­турних елементів, або організації управління, або сфери викорис­тання, або об'єктів перевезень і технологічних рішень, тощо.

Одним із головних елементів транспортної системи є транспортні мережі та вузли.

Транспортна мережа, це сукупність спеціально обладнаних шляхів сполучень одногочи декількох видів транспорту у межах території, що розглядається.

Процес мереже утворення можливо уявити у вигляді двох протилежних процесів: на­родження та руйнування. Мереже утворення починається із з'єднання між собою сусідніх пунктів. Потім це сполучення подовжується у напрямку охоплення нових пунктів. Причинами, що ведуть до розпаду транспортної мережі мо­жуть бути; поява нового більш ефективного виду транспорту, соці­ально-економічна деградація території (поступове припинення ви­робничої діяльності), політичні причини (затяжні конфлікти між сусідніми країнами), військові дії та природні катастрофи.

Серед транспортних мереж виділяють мережі окремих видів транспорту, поєднані та інтегровані. Ці мережі, по технологічним прикметам, розподіляють на: деревоподібні, з переважанням паралельних магістралей, раді­альні (в яких основні магістралі розходяться променеподібно від одного, або кількох головних вузлів), радіально-кільцеві, прямокутні, тощо. Транспортні мережі оцінюють за показниками: загальна довжи­на, щільність мережі, допустима маса та швидкість руху транс­портних засобів, пропускна здатність, тощо. Надзвичайно важливою характеристикою є схема мережі.

Таблиця 1.2. Характеристики транспортних схем.

Тип схеми	Щільність мережі км/км^2	Загальна довжина по мережі, км	Коефіцієнт непрямолінійності	Середня відстань перевезень, км^2
Вільна	0,51		1,29	16,8
Прямокутна	0,52		1,23	16,3
Прямокутно-діагональна	0,52		1,15	15,4
Діагонально-кільцева	0,67		1,06	14,2

Транспортні мережі з'єднуються між собою у транспортник вузлах.

Транспортний вузол комплекс транспортних засобів, техніч­ного обладнання та механізмів, засобів управління та зв'язку і будівель взаємодіючих нидів транспорту та сукупність відносин між ними, які забезпечують перехід матеріального потоку (ванта­жів та пасажирів) з одного виду транспорту на інший.

Основний обсяг роботи взаємодіючих видів транспорту зосереджений у 30 головних транспортних вузлах країни із 313. У 192 транспортних вузлах взаємодіють залізниця з автомобільним транспортом, у 90 - залізниця з водними видами транспорту, у 90- інші види транспорту.

Транспортні вузли розрізняють за кількістю жителів населеного пункту, в околицях якого вони розташовані, за об'єктом пе­ревезень, за кількістю взаємодіючих видів транспорту, за тополо­гічними прикметами.

Узагальнена принципова структура транспортного вузла передбачає наявність терміналів. Термінал може мати спеціалізовані ділянки, кожна з яких вміщує: фронт вантажних робіт (причал, платформа, майдан), шляхове господарство (дороги, залізничні колії), складські споруди (сортувальні, комплекту­вальні, довгострокового зберігання), засоби технічного забезпе­чення (транспортні засоби, технічне обладнання та механізми, за­соби управління та зв'язку), інші елементи структури (адмініст­ративні та допоміжні споруди).

При проектуванні та удосконаленні роботи транспортних вузлів ко­ристуються принципами:

- загальної ефективності;

- комплексної оптимізації;

- пропорційності розвитку окремих елементів вузла, тобто узгодженості всіх елементів та систем вузла за експлуатаційними показниками;

- перспективи та відкритого росту, тобто розвиток вузла по­винен бути еквівалентним розвитку регіону, що обслуговується;

- варіантності оцінки ситуації;

- конструктивного та технологічного вдосконалення.

Транспортні мережі та вузли визначають потужність транс­портної системи, яка повинна відповідати попиту на перевезення території, що обслуговується. На сучасному етапі розвитку науки не існує загально визнаних методик оцінки транспортних мереж, вузлів і систем. У науковій літературі для порівняння різних ме­реж інколи використовують коефіцієнтеквівалентного перерахування довжин шляхів:

де L - довжина мережі; S - площа території; Н - чисельність на­селення; Q - обсяг перевезень.

Для врахування мереж всіх видів транспорту пропонуються наступні коефіцієнти еквівалентного перерахування довжин шляхів: залізничного, водного та трубопровідного транспорту - 1,0; авто­мобільних доріг - 0,15; автомагістралей - 0,45; газопроводів - 0,3.

Дата добавления: 2014-01-11