Укладання і ущільнення грунту

Ефективно ущільнуються грунти з раціональним зерновим складом та вологістю. Тому в насипах нераціонально використовувати пилеваті піски, легкі супісі, жирні глини, а також грунти з органічними домішками і розчинами солей.

Раціональна послідовність засипки горизонтальними шарами товщиною 30…50 см (яка може ущільнюватися). Ущільнюють коткамми кулачковими, гладкими, на пневмошинах, та трамбуючими машинами (рис.2.5). Ущільнюють послідовними проходками від країв до середини, перекриваючи попередню проходку на 0,2…0,3 м. Але на дуже зволожених основах – навпаки, починають з середини, щоб витісняти зайву воду до країв. Найкращі котки пневмоколісні, бо в них можна легко регулювати тиск в шинах, в результаті чого легко змінюється тиск на ущільнюваний грунт. Останнім часом використовують ефективні віброкотки.

Рис. 2.5. Схеми ущільнення ґрунтів: а ‑ кулачковим котком (/ ‑ план; // ‑ розріз; /// ‑ схема переміщення машин; 1... 8 ‑ ходи котка); б ‑ ппевмоколісним; в ‑ гладким самохідним котком; г ‑.трамбувальною плитою, підвішеною на стрілі екскаватора; 1 ‑ перекриття смуг; 2 ‑ напрямок укочування від країв насипу до її середини; 3 ‑ ширина смуги, що укочується; 4 ‑ пухкий шар грунту; 5 ‑ ущільнений шар грунту; 6 ‑ зона ущільнення грунту ручними трамбівками; 7 ‑ шари грунту, що ущільнюються котком; 8 ‑ вісь переміщення екскаватора; 9 ‑ трамбувальна плита; 10 – ущільню-вальна смуга; 11 — місця стоянки екскаватора

Головне правило ущільнення – треба, щоб тиск на поверхні ущільнюваного грунту складав приблизно 0,8…0,9 його міцності. Якщо тиск перевищений, то замість ущільнення грунт руйнується. Якщо недостатній – ущільнення малоефективне.

Годинна продуктивність котка:

П_г=v (b-a)K_ч/n,

де v –середня швидкість, м/год;

b – ширина ущільнюваного шару за одну проходку, м;

а –ширина полоси перекриття, м;

K_ч – коєфіцієнт використання за часом (0,7…0,8);

n – число проходок по одному сліду (установлюють експериментально, до потрібної щільності грунту).

При ущільненні пазух фундаментів спочатку на ширину 0,8 м від фундаменту пневматичними або електричними трамбовками, а далі – малогабаритними котками, віброплитами, що самостійно переміщуються, та ін.

Контроль щільності ведуть по зразках, які вирізають з ущільненого масиву, або за спеціально відпрацьованими стандартизованими методиками по кількості ударів по стержню, що занурюється; радіаційними та іншими методами.

При ущільненні грунту, як і виконанні всіх інших видів земляних робіт, важливо підбирати комплект машин для комплексної механізації процесу. Якість ущільнення надзвичайно важливий показник, тому результати контролю фіксуються в журналі робіт, а також обов'язкове комісійне приймання закінчених або окремих циклів робіт зі складанням актів закритих робіт представниками підрядника, проектувальника та замовника.

При виконанні основних земляних робіт виникає необхідність виконання допоміжних попутніх робіт, без яких неможливо виконати основні. Якщо рівень ґрунтових вод вищий рівня дна котлована на період виконання земляних робіт і улаштування фундаментів, виконують комплекс робіт з тимчасового зниження рівня води. Для цього застосовують гольчасті фільтри з комплектом оснащення для відкачування води (рис.2.6). Гольчасті фільтри являють собою перфоровані труби діаметром, як правило, 2…10 см, захищені фільтрувальною тканиною або сіткою, через які здатна проходити тільки чиста вода. Ці гольчасті фільтри вставляють в спеціально пробурені свердловини по периметру котлована і, з'єднуючи між собою, підключають до насосів. Останніми відкачують воду, підтримуючи запроектований понижений рівень на весь період виконання робіт.

Якщо поступаючої в котлован води небагато, то дно котлована планують з ухилом по периметру, а якщо необхідно, то і через котлован, роблять неглибокі траншеї, по яких вода поступає в спеціально влаштовані заглиблення, з яких її відкачують. Дно котлованів і укоси планують екскаваторами-планувальниками.

Дата добавления: 2014-01-11