Прямі іноземні інвестиції та ТНК

Сутність та форми міжнародного руху капіталу

Міжнародний рух капіталу

ТЕМА 3. МІЖНАРОДНИЙ РУХ ЧИННИКІВ ВИРОБНИЦТВА

(4 год)

1. Міжнародний рух капіталу

2. Міжнародна міграція робочої сили

3. Міжнародна передача технологій

Міжнародний рух чинників виробництва – важлива складова у розвитку міжнародних ринкових відносин, відтворює світове господарство

Міжнародне переміщення чинників виробництва залучає:

· міжнародний рух капіталу;

· міжнародну міграцію робочої сили;

· міжнародну передачу технологій

Міжнародний рух капіталу полягає у вилученні з обігу частини національного капіталу і включенні його у виробничій процес або інший обіг в інших країнах.

Міжнародна міграція капіталу – це не фізичне переміщення засобів виробництва, а фінансова операція: надання позики, купівля-продаж цінних паперів, інвестування.

Ознаки форм міжнародного переміщення капіталу:

1. За джерелами походження:

· Офіційний капітал – кошти державного бюджету або міжнародних організацій (МВФ, Всесвітній банк), котрі переміщуються за кордон або приймаються з-за корону за рішенням урядів або міжурядових організацій, їх джерелом є гроші платників податків.

· Приватний капітал – це кошти приватних фірм, банків та інших недержавних організацій, які надаються у вигляді інвестицій, торговельних кредитів, міжбанківського кредитування.

2. За характером використання:

· Підприємницький капітал – кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. Це головний приватний капітал.

· Позичковий капітал – це кошти, що надаються з метою отримання відсотка. Позичковим капіталом виступає в основному офіційний капітал.

3. За строком вкладання:

· Короткостроковий капітал – вкладання капіталу строком менше ніж на один рік, у формі торговельних кредитів.

· Середньо- та довгостроковий капітал – вкладання капіталу строком понад один рік.

4. За метою вкладання:

· Прямі інвестиції – вкладання капіталу з метою придбання контролю над об’єктом його розміщення. В основному вивезення приватного підприємницького капіталу.

· Портфельні інвестиції – вкладання капіталу в іноземні цінні папери без права контролю над об’єктом інвестування. Це також в основному вивезення приватного підприємницького капіталу.

Причини виокремлення прямих іноземних інвестицій:

· прямі іноземні інвестиції – це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими активами, що виражені в національній валюті. Вони здійснюються в підприємства, землю та інші капітальні товари;

· прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об’єктом, у який інвестовано капітал.

ПІІ – це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій.

Головні відмінності ПІІ:

· власність інвестора (повна або часткова) та його контроль над зарубіжним підприємством, котре стає частиною організаційної структури ТНК як її філія або дочірнє товариство;

· переважання рівня продаж продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами вітчизняної продукції у вигляді товарного експорту.

Чинники зростання ПІІ:

· інтеграція виробництва (еволюція в бік створення міжнародної продукції);

· зростаюча роль ТНК;

· економічна політика промислово-розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості;

· прагнення країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери;

· екологічні чинники (розвинуті країни переводять шкідливе виробництво в країни, що розвиваються);

· забезпечення стратегічними ресурсами;

· розширення сфери свого впливу з боку уряду.

Основні чинники прямих іноземних інвестицій:

Маркетингові чинники:

1. Розмір ринку.

2. Зростання ринку

3. Прагнення отримати частину ринку.

4. Прагнення добитися успіху в експорті продукції материнської компанії.

5. Необхідність підтримувати тісні контакти з покупцями.

6. Незадоволеність існуючим станом ринку.

7. Експортна база.

8. Слідкування за покупцями.

9. Слідкування за конкуренцією.

Торговельні обмеження:

1. Торговельні бар’єри.

2. Надання місцевими покупцями переваги вітчизняним продуктам

Вартісні чинники:

1. Прагнення бути ближче до джерел постачання.

2. Наявність трудових ресурсів.

3. Наявність сировини.

4. Наявність капіталу та технологій.

5. Низька вартість праці.

6. Низька вартість інших витрат виробництва.

7. Низькі транспортні витрати.

8. Фінансові та інші стимули з боку уряду.

9. Більш сприятливі рівні цін.

Інвестиційний клімат:

1. Загальне ставлення до іноземних інвестицій.

2. Політична стабільність.

3. Обмеження на власність.

4. Регулювання валютних курсів.

5. Стабільність іноземної валюти.

6. Структура податків.

7. Добре знання країни.

Загальні чинники:

1. Очікування високих прибутків.

2. Інші.

Чинники оцінки конкурентного потенціалу країни охоплюють:

· динаміку економіки (економічний потенціал);

· виробничу потужність промисловості;

· динаміку ринку;

· фінансову допомогу з боку уряду;

· людський капітал;

· престиж держави;

· забезпеченість сировиною;

· орієнтація на зовнішній ринок (експортні можливості);

· інноваційний потенціал;

· громадську активність.

Дата добавления: 2014-01-11