Тактильна

Смакова

Нюхова

Нейтральна анотація – інваріант

Автобус на південній лінії. Завантажена година дня. Молода людина двадцяти шести років - м'який капелюх зі шнуром замість банта; шия довга, ніби її витягували. Люди виходять. Хлопець голосно лається зі своїм сусідом. Дорікає йому, що кожного разу, коли хтось проходить повз, той його штовхає. Він скаржиться, хоча йому хочеться бути жовчним. Бачить вільне сидіння і прямує до нього. Через дві години зустрічаю його знову на Римської площі перед вокзалом Сен Лазар. Він з якимось своїм другом, який говорить йому: «Треба буде тобі пришити до пальто ще гудзик». Пояснює йому де (на комірі) і чому.

У цьому південному автобусі, смердить як йому і належить, божими служниками і тими, що богу душу віддали, голотою, бабами і мужиками, важливими птахами, місцевими повіями, потом, кислої відрижкою, слимаками, сортиром і розмазаними продуктами дорожньої любові, носився дух і довгої молодої шиї, і сморід прілого ременя, специфічний запах чогось коростяного, характерний підступний, спечений сморід, причому такий чіпкий, що коли я дві години потому проходив повз вокзал Сен Лазар, я його упізнав, незважаючи на сильні альфонскі парфуми, які виходили з гудзика, пришитого не до місця.

Автобус мав певний смак. Дивно, але незаперечно. Один автобус з іншим не схожі за смаком. Так люди говорять і зазвичай мають рацію. Людині достатньо тільки спробувати. Про цей автобус, який рухався по південній лінії (від мене нічого не сховаєш), можу сказати тільки, що він мав легкий присмак смаженого арахісу. Платформа була по-своєму апетитною - у неї був смак не тільки смаженого, але і розчавленого арахісу. На висоті метр і шістьдесят якась чревоугодниця, якої, проте, не було в автобусі, за зручного випадку могла б лизнути чого-небудь кислого - в цих обставинах, шию тридцятирічного чоловіка. А двадцять сантиметрів вище чутливому неба надавалася рідкісна можливість спробувати легко-шоколадний ремінець. Пізніше ми зрозуміли який смак мають лукум сварки, каштани роздратування, грона гніву і кисті засмучення.

Двома годинами пізніше ми мали дістати десерт: гудзики від пальта. Орешек!

Автобуси приємні на дотик, особливо, якщо їх візьмеш на коліна і гладиш двома руками від голови до хвоста, від мотора до задньої платформи. Але якщо опинишся на самій платформі, тоді наштовхнешся на щось грубе і шорстке - бляшанку або несучу балку, а іноді й на щось опукле і зігнуте - чиє-небудь стегно. Деякі ображаються, коли їм скажеш: «У, яке стегно!», як ніби ти не помітив у них інше стегно. Можеш також схопитися за один трубоподібний і пульсуючий предмет, який видає звуки дурні, або за якийсь атрибут з закрученими хвостиками, більш солодкий, ніж в'язанка часнику, більш шовковий, ніж колючий дріт, більш бархатистий, ніж мотузка для шибениці, тонше кабелю трифазного струму. Або можеш-таки зачепити пальцем людську ницість, трохи слизьку й липку через спеку.

Потім, якщо потерпиш годину-дві, перед яким-небудь кутастим вокзалом, у тебе буде можливість втопити свою втомлену руку в приємній прохолоді кістяного гудзика, яка розташований не на своєму місці.

Дата добавления: 2014-01-11