Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

На посади сільських, селищних, міських голів




За часом проведення вибори поділяються:

- на чергові (проводяться після закінчення передбаченого Конституцією України та законами України строку повноважень того або того виборного органу чи посади);

- позачергові, або дострокові (проводяться раніше від закін­чення передбаченого законом строку повноважень для певного виборного органу чи посадової особи в разі дострокового при­пинення їхніх повноважень);

- повторні (проводяться, коли вибори у виборчому окрузі визнані такими, що не відбулися, чи недійсними. Від повторних виборів, потрібно відрізняти повторне голосування - коли вибори відбулися,й іде вибір між двома кандидатами, що набрали най­більшу, порівняно з іншими, кількість голосів, а потрібно обрати одного);

- вибори замість депутатів сільських, селищних рад і міських голів, які припинили свої повноваження;

- вибори, що проводяться в разі утворення нових адміні­стративно-територіальних одиниць.

За кількісною ознакою участі виборців вибори можуть бути:

- загальними (мають право брати участь усі виборці держави);

- частковими (додатковими), коли поповнюється склад сільської, селищної ради в разі дострокового вибуття деяких депутатів або визнання виборів в деяких округах недійсними.

За правовими наслідками розрізняють вибори:

- дійсні (проведені згідно з виборчим законодавством);.

- недійсні (під час яких були допущені порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів).

За порядком голосування та підрахунку голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна та змішана.

3. Види виборчих систем

Усі дії в період передвиборчої кампанії, фактично, мають одну мету - отримати перемогу на виборах. Після закінчення голосу­вання розпочинається основний етап виборів — підбивання їхніх підсумків і визначення переможців.

Процедура визначення переможців значною мірою залежить від виборчої системи, передбаченої законодавством країни.

Виборча система - це система суспільних відносин, пов'я­заних з формуванням складу представницьких органів через вибори.

Мажоритарна виборча система. Назва цієї системи похо­дить від французького слова "мажоріте", що означає "більшість". В її основу покладено принцип більшості: обраним є кандидат по виборчому округу, який одержав більшість голосів виборців. Ця система застосовується на виборах до парламенту в десятках країн світу (Велика Британія, Франція, США).

Розрізняють мажоритарні системи відносної, абсолютної та кваліфікованої більшості.

При мажоритарній системі відносної більшості кандида­тові для того, щоб бути обраним, потрібно отримати більше голосів порівняно з іншими кандидатами. Припустимо, у вибор­чому окрузі, де подано 100 000 голосів виборців, вони роз­ділилися між трьома кандидатами таким чином: кандидат А отримав 40 000 голосів, Б - 35 000, В - 25 000. Обраним буде кандидат А, хоч по суті за інших кандидатів голосувало більше, ніж за нього (35 000 + 25 000 = 60 000). Якщо кандидатів не троє, як у наведеному прикладі, а більше (12—15), обраним вважа­тиметься кандидат, який набрав дуже мало голосів, хоч і більше, порівняно з іншими. Приміром, з 10 кандидатів 8 отримали по 10 % голосів, 1 - 9 %, і ще 1 - 11 %. Обраним буде останній. Хоча за нього голосувало трохи більше від 1/10 виборців.

Ця система дуже результативна, адже не передбачає обтяжли­вого для виборців (та і для держави) другого туру виборів (саме за цією системою в Україні на виборах 2006 р. визначали пере­можців до сільських і селищних рад та на посади міських і селищних голів). Та недоліком цієї системи є те, що вона не зважає на інтереси всіх виборців округу, оскільки кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців.

Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для обрання отримати не менше 50 % від поданих і визнаних дійсними голосів. Обраним вважається кандидат, який отримав не менше як 50 % + 1 голос (у нашому прикладі, де в окрузі подано 100 000 голосів - 50 001 голос).

Перевага цієї системи - в її потенційному демократизмі, адже вона бере до уваги інтереси більшості виборців. Однак недоліком системи є її нерезультативність. Голосування за цією системою передбачає, зазвичай, повторне голосування (ця система застосо­вується в Україні в першому турі виборів Президента України).

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що закон встановлює певний відсоток голосів, який повинен зібрати кандидат, аби бути обраним. Цей відсоток завжди вищий від абсо­лютної більшості, тобто перевищуємо % + 1 (наприклад, 65 %, тобто 65 тис. із поданих в окрузі 100 тис. голосів). Якщо в першому турі ніхто з кандидатів не перемагає, відбувається другий тур голосування, що, звичайно, проводиться через один-два тижні. У другому турі виборцям пропонується чи тільки дві кандидатури, що набрали більшу кількість голосів, порівняно з іншими, чи на голосування виборців виносяться всі кандидатури, які зібрали в першому турі встановлений законом відсоток голосів (наприклад, 15 %).

Ця система застосовується дуже рідко. Основна причина цього - низька результативність.

Пропорційна виборча система — це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і роз­поділ місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Ця система може бути застосована тільки в багатомандатних і загальнодержавних (теж багатомандатних) виборчих округах. Це й зрозуміло, адже якщо округ одномандатний, то одне депутатське місце неможливо по­ділити між декількома претендентами (партіями). Тому така система не може бути використана при обранні президента.

Головне в пропорційній виборчій системі - вирахування виборчої квоти (виборчого місця), тобто кількості голосів, необхідних для обрання одного депутата.

Припустимо, що в окрузі, від якого повинно бути обрано 225 депутатів (округ багатомандатний) подано 22,5 тис. голосів. У виборах брали участь 4 партії. Партія А отримала 10 млн. голосів, Б - 7 млн., В - 5 млн., Г - 500 тис. За цією системою не всі місця отримає партія А так, як би було при мажоритарній системі. Місця будуть поділені пропорційно до зібраних голосів.

Виборча квота може вираховуватися по-різному, залежно від того, який спосіб вирахування встановлює виборчий закон, держави. Найпростіший спосіб - визначення, так званої, нату­ральної квоти. Цей спосіб ще називають методом Хейра. Відпо­відно до нього вся кількість поданих і дійсних голосів у окрузі ділиться на число депутатських місць від цього округа. Що ж стосується нашого прикладу, то 22,5 тис. голосів ділимо на 225 депутатських місць і отримуємо квоту - 100 тис. Кожна партія висуває свій список кандидатів, але отримує стільки місць, скільки разів квота вміщується в кількість зібраних нею голосів. Тобто партія А отримає 100 місць (10 млн.: 100 тис. = 100), партія Б - 70 місць (7 млн.: 100 тис. = 70), партія В - 50 місць (5 млн.: 100 тис. = 50), партія Г - 5 місць (500 тис.: 100 тис. = 5). Може утворитися така ситуація: партія А набрала на виборах 10 млн. 30 тис. голосів, партія Б - 7 млн. 40 тис., партія В - 5 млн. 10 тис., партія Г - 420 тис. У такому разі додатковий мандат отримає та партія, дробний залишок у якої більший. Тобто партія А отримає 100 мандатів, партія Б - 71 мандат, партія В - 50 мандатів, партія Г - 4 мандати. Якщо рівності дробних залишків у двох або більше партій, додатковий мандат отримує партія, за яку було віддано більшу кількість голосів виборців. Якщо партія А набрала на виборах 10 млн. 30 тис. голосів, партія Б-7 млн. 30 тис., партія В-5 млн. 30 тис., партія Г - 410 тис., то додатковий мандат отримає партія А - 101 мандат, тому що за неї віддали голоси більше виборців, а інші партії отримають: Б - 70 мандатів, В - 50 мандатів, Г - 4 мандати.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної та пропорційної виборчих систем. Змішані виборчі системи застосовують у тих країнах, де відбувається пошук і встановлення виборчих систем або існує необхідність у досяг­ненні компромісу між принципом представництва в парламенті різних політичних сил і стабільністю сформованого ними уряду.

Існує два варіанти, чи різновиди змішаної системи - лінійне змішування (одна частина парламенту обирається за мажо­ритарним, інша-за пропорційним принципом - Німеччина, Литва, Грузія, Словенія), та структурне змішування (одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною - Австрія, Італія, Польща)..

В Україні на виборах до Верховної Ради в 1998.р. і 2002 р. використовувалася саме змішана (мажоритарно-пропорційна) система. Вибори проводилися за лінійним змішуванням - із 450 депутатів 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному окрузі на основі пропорційного представництва.

4. Принципи виборів

Вибори як форма волевиявлення народу здійснюються за певними принципами. Загальновизнаними основними принципами виборів є принцип загального, рівного та прямого виборчого права через таємне голосування. Ці принципи набули закріплення в ст. 71 Конституції України та Законах України про певні види виборів.

У Законах України про певні види виборів закріплені й інші принципи, що не суперечать названим принципам, зокрема: прин­ципи вільного та рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; добровільності; свободи агітації; рівних можливостей для всіх кандидатів при проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів і органів місцевого самоврядування та ін.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, котрі на день голосування досягли 18 років, окрім, осіб, визнаних у судо­вому порядку недієздатними/Одночасно потрібно мати на меті те, що наявність медичних висновків про душевну хворобу громадянина без відповідного рішення суду не дає Юридичних підстав для позбавлення його права голосу.

Рівень загальності виборів залежить від усіляких цензів, тобто умов, відповідність яким є підставою для допущення громадян до участі в них. У сучасному світі найпоширенішими є віковий ценз і ценз осідлості.

Віковий ценз обумовлює надання виборчих прав з досягненням певного віку. В Україні, як і в більшості держав світу, він становить 18 років. У деяких країнах віковий ценз знижено (16 років - Бразилія, Куба, Іран), іноді він вищий (Японія - 20 років, Танзанія - 21 рік).

Ценз осідлості передбачає надання громадянам права голосу лише за умов їх проживання в країні протягом певного строку (Японія - три місяці, Франція - шість місяців). В Україні, згідно із законодавством про вибори, до списків виборців вносять усіх громадян, яким на день виборів виповнилося 18 років і які на момент складання списків постійно прожи­вають на території відповідної виборчої дільниці та мають право голосу.

Раніше велике поширення мали також майновий ценз (володін­ня майном певної вартості або житлом), освітній ценз (вміння читати та писати), релігійний ценз (сповідування державної релігії) і деякі інші, що нині використовуються дуже рідко.

Окрім недієздатних, у деяких країнах права голосу не мають й особи, що відбувають покарання за вироком суду, військово­службовці й особи, котрі обіймають певні державні посади (в Україні всі ці категорії мають право голосу).

Принцип рівного виборчого права означає рівні можливості кожного виборця впливати на результати виборів. Вибори вважаються рівними, якщо:

- кожний виборець має однакову кількість голосів (зазвичай, один голос, але може і два голоси. Наявність декількох голосів не порушує принципу рівності за умови, що ці декілька голосів будуть мати всі виборці);

- один депутат обирається від однакової кількості виборців, тобто виборчі округи повинні бути приблизно рівними, а за про­порційною системою при визначенні кількості депутатів, обраних за партійними (блоковими) списками, повинна діяти одна й та ж квота (виборчий метр);

Принцип прямого виборчого права полягає в тому, що вибори депутатів, інших представників, президента здійснюються безпосередньо виборцями. В Україні, відповідно до ст. 71 Консти­туції України, вибори прямі.

У деяких країнах багато вищих органів держави обираються непрямими виборами. Існує два різновиди непрямих виборів: побічні та багатоступеневі.

Побічні вибори застосовуються в тому разі, коли вибори здійснює яка-небудь виборча колегія, створена спеціально для цього чи яка виконує цю функцію водночас з іншими обов'язками.

Багатоступеневі вибори передбачають, що нижчестоящі пред­ставницькі органи обирають депутатів до вищестоящих, а потім останні знову обирають депутатів на ступінь вищих до представ­ницьких органів, і так до найвищого представницького органу.

Принцип таємного голосування означає, що виборець подає свій голос без відома інших осіб. Будь-який нагляд і контроль за волевиявленням виборців не допускається та карається законом. Ніхто не має права вимагати інформацію про те, як голосував той або той виборець, якщо тільки останній сам не забажає зробити це.

Конституція України встановлює, що вибори в Україні є вільними. Це означає: по-перше, неприпустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань, атак, як того бажають інші особи чи структури; по-друге, що громадянам України надається право вибору самим вирішувати брати чи не брати участь у виборах, тобто не існує примусу до участі в голосуванні. Цей принцип властивий вибор­чому праву більшості країн світу. У деяких країнах (Італії, Бельгії, Австралії; Аргентини, Греції, Туреччини) конституційне закріплено систему, так званого, обов'язкового вотуму (від лаг. "votит " - бажан­ня) - обов'язок громадян брати участь у голосуванні, а відтак певні небажані наслідки в разі його порушення (штраф, примусові роботи та навіть ув'язнення). Таке конституційне закріплення має важливий аспект у боротьбі з абсентеїзмом (франц. "аbsепtеіsте", від лат. "аbsеntіа " - відсутність) - ухиляння від участі у виборах).

5. Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу

На сьогодні систему чинного українського виборчого законо­давства утворюють чотири групи нормативних актів:

1) Конституція України;

2) система спеціальних Законів України про вибори: "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про вибори Президента України", "Про Центральну виборчу комісію" та ін.;

3) нормативно-правові акти конституційного законодав­ства: Закони України "Про громадянство України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про політичні партії в Україні" тощо;

4) положення нормативних актів суміжних галузей, що регулюють виборчий процес: норми адміністративного, кримінального, трудового, житлового, цивільного, фінансового й інших галузей права.

Виборчий процес - це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного та кількісного складу органів державної влади, місцевого самоврядування й обрання посадових осіб.

Основні стадії виборчого процесу: призначення виборів; утворення виборчих округів і дільниць; призначення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів, складання й оголо­шення списків виборців і виготовлення інших виборчих документів; передвиборча агітація; голосування; підрахунок голосів та визначення результатів виборів; реєстрація обраних осіб; опублікування підсумків виборів.

6. Поняття референдуму

Референдум (від лат. "referendит " - те, що має бути повідомлено) — це голосування всього населення держави чи певної його частини з метою вирішення найважливіших питань державного та суспіль­ного життя. У більшості країн світу рішення, прийняті на референдумі, мають вищу юридичну силу. Вони не потребують затвердження державними органами та можуть бути скасовані чи змінені лише іншим референдумом.

Референдум - один з найважливіших засобів прямої, безпо­середньої демократії. Він має перевагу перед представницькою демократією: народ виявляє свою волю безпосередньо, а не через представників. Оскільки питання, що виноситься на референдум, має, зазвичай, політичне значення, воно має бути доступним для розуміння пересічного виборця. Тож коли референдум з такого складного питання, як конституція, проводиться без попереднього обговорення населенням і без достатнього роз'яснення, то він дає іноді негативні наслідки (у деяких країнах на референдумах схвалю­валися реакційні конституції - скажімо, в Греції в 1968 р. при режимі "чорних полковників").

В одних країнах загальнодержавні референдуми проводяться досить часто (Швейцарія), в інших за всю їх історію не було жодного такого референдуму (США).

На референдум, звичайно, виносять питання, що передбачає позитивну ("так") чи негативну ("ні") відповідь виборця. Рішен­ням вважається більшість позитивних або негативних відповідей. Можливий й інший варіант, коли пропонується вибір з декількох можливих рішень. Він може обрати одне з рішень або дати пози­тивну відповідь на декілька варіантів. В останньому випадку рішен­ням референдуму вважається варіант, який набрав найбільшу кількість позитивних відповідей.

Питання, що виноситься на референдум, або сукупність запропонованих відповідей називається формулою референдуму.

Організація референдуму аналогічна виборам, але на рефе­рендумі виборець голосує не за яку-небудь кандидатуру чи партій­ний список, а за пропозицію, в якій полягає вирішення того чи того питання. Для проведення референдуму складають списки виборців, утворюють виборчі комісії, проводять агітаційну та роз'яснювальну кампанії, підрахунок голосів і визначення результатів референдуму.

7. Види референдуму

Залежно від певних ознак розрізняють різні види референдуму: — загальнонаціональний — проводиться на всій території держави;

- місцевий - проводиться в окремих адміністративно-територіальних одиницях.

- конституційний - вирішує питання, пов'язані з прийняттям нової Конституції чи внесенням до неї поправок;

- законодавчий - на всенародне голосування виноситься проект закону або чинний закон;

- консультативний — проводиться лише з метою з'ясувати думку виборців з певного питання, остаточне рішення щодо якого приймається відповідним державним органом;

- вирішальний — той чи той акт виноситься на голосування виборців з метою остаточного вирішення його долі. Він може бути затверджувальним (пропонується більшістю голосів за­твердити акт, який не набрав чинності) чи заперечливим (пропо­нується відмінити акт, який уже набрав чинності);

- обов'язковий - необхідність його проведення передбачається конституцією чи іншим конституційно-правовим актом;

- факультативний - його проведення залежить від волі відпо­відного державного органу чи виборців;

- допарламентський - проводиться до прийняття якогось важливого закону парламентом;

- післяпарламентський - закон, який прийняв парламент, схвалюється чи скасовується референдумом;

- позапарламентський - важливі закони приймаються поза парламентом;

- ствердний - референдум затверджує рішення;

- відміняючий - скасовує певне рішення.

8. Всеукраїнський референдум

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України чи Президентом України відповідно до їхніх повно­важень, встановлених Конституцією України.

Всеукраїнський референдум може також санкціонуватися (проголошуватися) за народною ініціативою на вимогу не менше як трьох мільйонів громадян України, що мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тис. у кожній області.

Предметом Всеукраїнського референдуму може бути за­твердження Конституції України, її певних положень і внесення до неї змін та доповнень; прийняття, зміна чи скасування поло­жень; прийняття рішень, які визначають зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Виключно Всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73 Конституції України). Це положення закріплене в Конституції України з метою запобігти винесенню на місцеві референдуми питань загальнодержавного та загальнонаціонального значення, до яких, безумовно, належить питання про зміну території держави. Тож проведення місцевих референдумів з питань мови чи громадянства не матиме юридичних наслідків, оскільки ці питання загальнодержавні, а не місцевого значення.

Відповідно до ст. 74 Конституції України, передбачається, що неприпустимий референдум щодо законопроектів з питань податків, бюджету й амністії. На Всеукраїнський референдум не виносяться також питання, що згідно з законодавством України, належать до відання органів суду та прокуратури; питання про по­милування, вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони здоров'я та безпеки громадян; питання, пов'язані з обранням і звільненням посадових осіб, які належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

У Всеукраїнському референдумі мають право брати участь громадяни України, котрим на день проведення референдуму виповнилося 18 років та які постійно проживають на території України.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної незалежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється.

Голосування під час референдуму є таємним. Громадянам, політичним партіям, громадським організаціям, масовим рухам, трудовим колективам надається право проводити агітацію як на підтримку референдуму, так і проти нього. Для реалізації цього права заінтересованим особам і організаціям надаються приміщення для зборів, забезпечується можливість використання засобів масової інформації.

Діяльність державних і громадських органів, які беруть участь у підготовці та проведенні референдуму, здійснюється відкрито й гласно. Всі рішення, що стосуються референдуму, а також питан­ня, які виносяться на референдум, підлягають опублікуванню в засобах масової інформації. Демократичні засади підготовки та проведення референдуму проявляються в тому, що засоби масової інформації висвітлюють перебіг підготовки та проведення референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори й засідання, пов'язані з референдумом і одержанням інформації.

Дата Всеукраїнського референдуму призначається не раніше, ніж за три та не пізніше, ніж за чотири місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму.

Для підготовки та проведення Всеукраїнського референдуму ство­рюються: Центральна комісія з Всеукраїнського референдуму, комісія Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські, дільничні комісії з референдуму.

Голосування проводиться в день референдуму. Кожен гро­мадянин голосує особисто. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього подано більшість голосів громадян від тих, хто взяв участь у референдумі. Та референдум вважатиметься недійсним, якщо в ньому взяло участь менше як 50 % громадян, внесених у списки для голосування.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 424; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.065 сек.