Природне середовище

Середовище життєдіяльності

Лекція №2. Людина як елемент системи

“Людина-життєве середовище”

1. Класифікація середовищ життєдіяльності, їх характеристика.

2. Людина як біологічний та соціальний об’єкт.

3. Фізіологічні особливості організму людини

4. Психологічні особливості людини

Середовище життєдіяльності – це сукупність природних та антропогенних факторів, з якими людина взаємодіє протягом життя.

Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків з навколишнім середовищем, ми повинні розглянути таке поняття, як «середовище життєдіяльності», в якому живе і діє людина.

Буде доцільно розділити середовище життєдіяльності на такі компоненти (мал. 1):

þ природне середовище;

þ техносфера;

þ ноосфера;

þ соціум.

Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні — космічний простір, а в вужчому — біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.

Наведемо коротку характеристику об’єктів природного середовища.

Земля — третя планета Сонячної системи, найбільша з планет земної групи (Меркурій, Венера, Марс, Земля), середній радіус — 6371 км, відстань до Сонця — 150 млн. км, маса Землі становить 1/330000 маси Сонця.

Сонце — це найголовніша для нас зірка, ядро сонячної системи. Температура поверхні близько 6000°С. Земля отримує всього одну двомільярдну частку сонячного випромінювання.

Атмосфера — це газова оболонка Землі.

Атмосфера поділяється на шари, в яких з висотою змінюється температура. На висоті 8—10 км температура становить 40—50^оС нижче нуля, а на висоті близько 60—70 км знаходиться повітряний шар з температурою близько 0^оС. Причини виникнення цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем абсорбції (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафіолетового випромінювання Сонця.

До складу атмосфери входять азот — 78%, кисень — 21% і аргон — 1%.

У придонних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря змінюється. Важливою змінною складової атмосфери є вуглекислий газ. Ще 100 років тому вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298%, а тепер — 0,0318%, а в міському повітрі ще вищий.

За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі шари: тропосфера (9—18км), стратосфера (50—55 км), мезосфер а (80—90 км), термосфера (вище 90 км до 800—1000 км) і екзосфера (вище 800—1000 км).

За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно збігається зі стратосферою і має максимальну концентрацію озону на висотах 20—25 км. Основна маса озону сконцентрована на висотах 10—15 км, але озон присутній також у приземному шарі повітря (де він відіграє важливу роль у фотохімічних перетвореннях продуктів антропогенних забруднень атмосфери) і на висотах 50—80 км, де відбуваються основні процеси природного утворення і руйнування озону.

• Атмосферне повітря слід розглядати як один з найважливіших природних ресурсів. Атмосферний кисень О₂, необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів.

Основне джерело підтримання існуючої концентрації атмосферного кисню — це фотосинтез зелених рослин. Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд. т кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський фітопланктон, 20% виробляє наземна рослинність.

• Вуглекислий газ — обов'язковий компонент фотосинтезу рослин. Він надходить в атмосферу внаслідок розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, а витрачається на фотосинтез рослин. Рослини за рік поглинають близько 100 млрд. т оксиду вуглецю, тобто близько 6% усього наявного вмісту його в атмосфері.

Важливим фактором стабілізації вмісту оксиду вуглецю є світовий океан, у водах якого розчинено принаймні в сто разів більше оксиду вуглецю, ніж його є у всій атмосфері.

З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається співвідношенням процесів випарювання, конденсації і горизонтального перенесення.

• Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні в атмосфері водяна пара і вуглекислий газ захищають земну поверхню від надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект: якби не було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б не +15°С, а —23°С.

Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором. Одним з найважливіших факторів, що визначають стан атмосфери, є її взаємодія з океаном, процеси газообміну і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

Клімат — це багаторічний режим погоди, властивий тій чи іншій місцевості.

Кліматичні умови Землі створюються внаслідок процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери. Клімат характеризується середніми показниками температури, вологості повітря, рівнем опадів, атмосферного тиску, напрямками вітрів тощо.

Умови життєдіяльності в природному середовищі в межах природних змін його параметрів називаються нормальними умовами.

Стан атмосфери в даному місці в певний момент або за обмежений проміжок часу характеризує погоду.

Гідросфера (грец. hydro - вода, sphaira - куля) - це водяна оболонка Землі.

До надземної частини гідросфери належать океани, моря (70% поверхні земної кулі) озера, ріки, а також льодовики. Основна частина води (понад 80%) перебуває у глибинних зонах Землі — в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює ґрунтові, підгрунтові води, тріщинні води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо).

Вода бере участь у геологічному та біологічному кругообігах речовин.

Вода є основою існування життя на Землі. Вода була середовищем зародження життя. Без води неможливий фотосинтез. Живі організми на 60— 98% складаються з води і всі їхні життєві процеси пов'язані з водою. Втрата організмом лише 10—20% води веде до його загибелі.

Без води людина може прожити не більше п'яти діб.

Не всяка прісна вода може використовуватись людьми. Найбільш жорсткими є вимоги до якості питної води. Вода повинна відповідати санітарним вимогам — граничнодопустимим нормам (ГДН) вмісту тих чи інших компонентів, що забезпечують склад і властивості води. Така вода повинна бути безпечною щодо бактеріального складу, нешкідливою за вмістом і складом розчинених хімічних речовин. Якщо джерела водопостачання не відповідають нормам, воду заздалегідь очищують.

Очищення води, її підготовка до використання – це комплекс досить складних і коштовних процесів (мал. 2). Проте є такі забруднення, які усунути або неможливо, або занадто дорого, тому така вода для використання непридатна.

Дата добавления: 2014-01-11