Перестрахування як забезпечення сталості страхових операцій

В умовах сучасної трансформації світової фінансової системи страхування залишається стратегічним видом економічної діяльності. Так, у більшості розвинутих країн страховий ринок є другим за розмірами активів після ринку банківських послуг та одним з найбільших сегментів ринку фінансових послуг за обсягом інвестиційної діяльності [2, 5].

У свою чергу, здійснюючи операційну діяльність, більшість страхових компаній не мають можливості створити збалансований портфель ризиків, який би виключав можливості відхилення розрахункової збитковості від її фактичного рівня. Зазвичай, страховий портфель складається з ризиків, які є різними за величиною, характером, імовірністю настання страхового випадку та ступенем концентрації на відповідній території. З метою вирівнювання обсягу відповідальності за прийнятими у страхування подіями та приведення у відповідність фінансових можливостей страхової компанії з масштабами страхового відшкодування, і як результат – забезпечення фінансової стійкості страховика, використовують операції перестрахування [5, 197].

Систематизація підходів до розуміння сутності перестрахування

№ п/п	Автор, джерело	Країна, рік	Розуміння сутності перестрахування

1.	Базилевич В. Д. [1]	Україна, 2008	система економічних відносин, яка характеризує процес передачі страховиком певної частини страхового ризику, взятого ним на страхування, іншому страховику за згодою останнього і на взаємоприйнятних для обох сторін умовах.
2.	Василишин Р. Д., Кашенко О. Л., Борисова В.А. [3]	Україна, 2001	система відносин, де страховик, приймаючи на страхування ризики, з урахуванням своїх фінансо-вих можливостей, передає частину відповідально-сті на певних умовах іншим страховим компаніям.
3.	Горбач Л. М. [4]	Україна, 2003	система відносин, згідно з якою страховик, прий-маючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей, частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям.
4.	Грищенко Н. Б. [1]	Росія, 2001	система економічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, пе-редає повністю або частково відповідальність по ним (перед страхувальником) на узгоджених умо-вах іншим страховикам.
5.	Заруба О. Д. [5]	Україна, 2003	система відносин, згідно з якою страховик, прий-маючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям.
6.	Козьменко О. В. [2]	Україна, 2008	самостійний вид фінансової діяльності стосовно процесу передачи ризи-ку виконання визначеної частини зобов’язань прямим страховиком (цеден-том, перестрахувальником) іншому страховику (перестраховику, цесіонеру) або подальшої переда-чі ризику перестраховиком (ретроцедент) іншому страховику (ретроцесіонеру) з метою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності прямо-го страховика, розширення фінансових можливос-тей та стабілізації портфелю учасників перестраху-вання, збору та обробки інформації для вирішення міжнародних проблем страхової діяльності.


7.	Осадець С. С. [6]	Україна, 2006	страхування одним страховиком (цедентом, пере-страхувальником) на визначених договором умо-вах ризику виконання частини своїх обов’язків пе-ред страхувальником іншого страховика (перестра-ховика) резидента або нерезидента, який має ста-тус страховика або перестраховика, згідно з зако-нодавством країни в якій він зареєстрований.
8.	Плиса В. Й. [7]	Україна, 2006	страхування одним страховиком (цедентом, пере-страхувальником) на визначених договором умо-вах ризику виконання всіх або частини своїх обо-в'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).
9.	Ткаченко Н. В. [8]	Україна, 2007	самостійна галузь страхування. Традиційно воно захищає прямого страховика від фінансових утрат, які він мав би у разі, коли йому необхідно було б здійснювати страхові виплати, не маючи перестра-хувального покриття.
10.	Шахов В.В. [3]	Росія, 2003	система економічних відносин, в процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, час-тину відповідальності по ним (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення зба-лансованого портфеля догово-рів страхування, за-безпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій.
11.	ст.12 Закону України «Про страхування» [1]	Україна, 1996	страхування одним страховиком (цедентом, пере-страхувальником) на визначених договором умо-вах ризику виконання частини своїх обов'язків пе-ред страхувальником у іншого страховика (пере-страховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із за-конодавством країни, в якій він зареєстрований.

Аналіз науково-методичних підходів до розуміння сутності перестрахування дозволяє стверджувати, що загальновизнаного та усталеного підходу до визначення даної економічної категорії як у вітчизняній, так і у зарубіжній економічній літературі не існує. Більшість авторів, зокрема: Базилевич В. Д. [1], Василишин Р. Д. [3],, Грищенко Н. Б. [1], Заруба О.Д. [5], Осадець С. С. [6], Шахов В. В. [3] визначають перестрахування як складову частину страхової діяльності. Разом з тим, останнім часом, з’явився цілий ряд наукових робіт, в яких перестрахування розглядається відокремлено від традиційних операцій страхування: як окремий вид фінансової діяльності (Козьменко О. В. [2, 129]), а також як база для формування специфічного сегменту страхового ринку (Ткаченко Н. В. [8, 178]). Трактування перестрахування як окремого виду діяльності пояснюється тим, що воно представляє собою новий вид послуг, пов’язаних з укладанням нового договору – договору перестрахування, і не пов'язаних з первинним страхуванням. Так, страховик є безпосередньо відповідальним перед страхувальником, а перестраховик – лише перед страховиком. У більшості випадків відповідальність страховика перед страхувальником та перестраховика перед страховиком не збігається ні якісно, ні кількісно. Під час перестрахування формується попит на нові продукти серед нових суб’єктів господарювання (страхові компанії, перестрахові брокери, універсальні страхові компанії, професійні перестраховики та перестрахові пули).

Розглядаючи сутність перестрахування в розрізі аналізу суб’єктів даного процесу, необхідно зазначити, що лише Осадець С. С. [6, 293], який, повністю підтримує визначення перестрахування, запропоноване в ст. 12 Закону 16 України «Про страхування» [1], визначає міжнародний характер перестрахових операцій і звертає увагу на можливість перестрахування ризиків у нерезидентів, якщо вони мають відповідний статус страховика або перестраховика в країнах, де вони зареєстровані.

Аналізуючи перестрахування як систему відносин, зауважимо, що на думку Василишина Р. Д., Горбача Л. М., Заруби О. Д. [3, 4, 5] перестрахування виступає лише як система відносин між страховиками з приводу передачі частини відповідальності за прийнятими ризиками, інші автори, зокрема Базилевич В. Д. [1], Грищенко Н. Б. [1, 119], Шахов В. В. [3, 126] уточнюють дану систему відносин категорією «економічні» (система економічних відносин), підкреслюючи фінансову основу процесу перестрахування, під час якого відбувається перерозподіл ризиків і грошових фондів страховиків.

Інші науковці: Осадець С. С. та Плиса В. Й. [6, 7] вважають, що перестрахування – це продовження страхових відносин, відзначаючи, що в процесі перестрахування суб’єктами відносин є вже не страхувальник і страховик, а тільки страхові компанії, які діють на визначених, під час передачі ризиків, умовах.

Розглядаючи перестрахування як систему відносин, окремі автори, нажаль, обмежуються дослідженням лише першої стадії цього процесу і не враховують перерозподіл ризику в процесі подальшого перестрахування, що суттєво звужує розуміння перестрахування. В процесі перерозподілу ризиків, переданих страхувальником страховику, бере участь не одна перестрахова компанія, особливо якщо це ризики, пов’язані з екологічними та техногенними катастрофами. Таких компаній може бути декілька або ж ризик взагалі може передаватись перестраховому пулу, в якому можуть брати участь десятки перестраховиків. Подальша передача ризиків обумовлена необхідністю перестраховика підтримувати власну фінансову стійкість, аналогічно, як і страховика.

Не дивлячись на вищеперераховані відмінності у визначенні сутності перестрахування, всі науковці єдині у думці, що метою перестрахування виступає створення збалансованого страхового портфелю, забезпечення рентабельної діяльності та досягнення фінансової стійкості страхової компанії.

Таким чином, можна стверджувати, що у вузькому розумінні перестрахування розглядається як страхування одним страховиком іншого. У широкому розумінні перестрахування – це система економічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, (з урахуванням своїх фінансових можливостей) визначену частину відповідальності за ними передає, на погоджених умовах, іншим страховикам резидентам або нерезидентам, які мають статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій вони зареєстровані. Метою даної операції перерозподілу ризиків є підтримка відповідного рівня фінансової стійкості страхової компанії, створення збалансованого портфелю страхування та досягнення рентабельності страхових операцій.

Перестрахування дозволяє отримати синергетичний ефект, який впливає як на економіку кожної країни окремо, так і на міжнародну фі-нансову систему в цілому (рис. 1.1).

Рис 1.1. Складові синергетичного ефекту від застосування перестрахових операцій [1, 608]

На основі проведеного вище аналізу сутності перестрахування можна виділити основні та допоміжні функції перестрахових операцій. Так, на рис. 1.3 представлені функції перестрахування, визначені на основі критичного аналізу та систематизації наукових досліджень Базилевича В. Д. [1], Василишина Р. Д. [3], Горбача Л. М. [4], Заруби О. Д. [5], Плиса В. Й. [7].

Таким чином, на основі даних рис. 1.2, необхідно зазначити, що голоною функцією перестрахування виступає вторинний перерозподіл ризику. Можливість за допомогою перестрахування перерозподіляти ризик, безумовно, є основною особливістю даної операції та першоосновою механізму перестрахування, який страховики, а в подальшому і цеденти з ретроцедентами, використовують для забезпечення власної фінансової стійкості та, в кінцевому рахунку, для отримання прибутку.

Допоміжні функції, які, в своїй більшості, є похідними від можливості за допомогою перестрахування перерозподіляти ризики розкривають більш вузькі аспекти переваг перестрахових операцій.

Перестрахування, як і будь-який інший вид фінансової діяльності, вимагає формалізації. Виходячи з цього, необхідно зазначити, що відносини між учасниками перестрахування виникають на підставі договору, який визначає форми та методи перестрахування, тарифи і комісійні винагороди, взаємні зобов'язання сторін, терміни відповідальності, порядок взаєморозрахунків та інші необхідні умови забезпечення надійності перестрахових операцій [7, 59]. У більшості випадків основою підписання договору перестрахування, як підкреслюється в роботах [9, 67], виступає укладення сліпу, тобто документу, що містить коротко сформульовані найбільш важливі умови перестрахування, інформацію відносно учасників перестрахування та характеристики ризику. Згідно договору перестрахування, одна сторона – страховик, виходячи з діючої фінансової стратегії та економічних можливостей, передає визначену частину страхового ризику іншій – перестраховику. Перестраховик, отримавши у вигляді плати за свої послуги частину премій страховика за даним ризиком, зобов’язується відшкодувати страховій компанії, в разі настання страхової події, визначену в рамках договору перестрахування частину страхового відшкодування. Процес передачі ризику від страховика перестраховику отримав назву «перестрахувальна цесія».

Страховик, який несе відповідальність перед страхувальником за прийняті ризики та передає їх повністю або частково іншому страховику, називається цедентом (перестрахувальником). Перестраховик, що акцептував (прийняв) ризик на страхування від перестрахувальника (цедента), називається цесіонером (цесіонарієм, перестраховиком) [1, 658].

Цесіонер, виходячи з власного фінансового становища та напрямків диверсифікації портфеля ризиків, має можливість, в свою чергу, передати відповідальність за прийнятими ризиками іншому перестраховику. Даний процес носить назву «ретроцесія», підкреслюючи вторинний перерозподіл ризику. Відповідно, страхову компанію, яка передає ризик, називають ретроцедентом, а компанію, що приймає ризик – ретроцесіонером (ретроцесіонарієм).

Досліджуючи основні етапи та процедури в межах операції перестрахування, зауважимо, що традиційно в літературі та на практиці не виокремлюють чітку кількість етапів розподілу та перерозподілу ризику. Так, якщо ретроцесіонер вважає, що ймовірність настання ризику є великою або даний вид ризику займає значну частину його страхового портфелю, то він має можливість передати частину ризику іншому ретроцесіонарію. Крім того, цедент та ретроцедент мають можливість перерозподілити ризик між двома або більше перестраховиками, передаючи кожному з них відповідну частину загальної відповідальності. Процес передачі ризиків відбувається до тих пір, поки відповідальність за ризиком не буде розділена між перестраховиками з урахуванням економічних інтересів кожного з них [2, 254].

У процесі цесії та ретроцесії ризик може розподілятись як серед національних страхових та перестрахових компаній, так і за межами держави на зовнішніх страхових ринках у перестраховиків-нерезидентів. Дана особливість дає можливість значно розширити місткість національного ринку перестрахування.

Розміщення значних за розмірами ризиків як в межах національного ринку, так і за участю закордонних страхових і перестрахових компаній, частіш за все, відбуваються із залученням перестрахових брокерів. Діяльність посередників на ринку перестрахування відіграє визначальну роль, оскільки одноосібно страховику розмістити специфічний ризик, для якого характерна висока вартість, рідкість появи на ринку та розміщення якого може проводитись тільки на спеціалізованих ринках, самому цеденту або ретроцедену виявляється дуже важко. Витрати на пошук цесіонера та ретроцесіонера можуть бути набагато більше ніж комісійна винагорода за послуги перестрахового брокера.

Перестрахові брокери розглядаються як юридичні особи, що здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, що має потребу в перестрахуванні.

Перестраховий брокер займається підготовкою усієї необхідної інформації для формування пропозиції і розміщення ризику оптимальним способом, консультує клієнта та представляє його інтереси протягом ведення переговорів. Якщо розміщення пропозиції відбулось успішно, з урахуванням вимог обох сторін, то перестраховий брокер готує договір перестрахування, а після його підписання веде справи пов’язані з документообігом [5, 243].

Поряд з перестраховими брокерами значну роль на ринку перестрахування відіграють перестрахові пули. Функціонування даних об’єднань дає змогу вирішувати питання, пов’язані з консолідацією фінансових ресурсів, необхідних для страхування унікальних та значних за обсягами ризиків (ядерних, авіаційних, космічних, морських), а також забезпечувати фінансову стійкість страховиків та гарантувати виконання зобов’язань взятими страховиками перед страхувальниками. За своєю сутністю, перестраховий пул є добровільним об'єднанням універсальних страховиків та професійних перестрахових компаній, що створюється на підставі відповідної угоди з метою перестрахування значних ризиків [4, 137].

Учасники перестрахового пулу самостійно здійснюють страхування, а до пулу направляють лише частину ризиків, яка перевищує їх фінансові можливості. Розподіл значних за обсягами ризиків, переданих у перестраховий пул, відбувається з урахуванням максимального розміру відповідальності кожного учасника пулу. Частка власного утримання кожного з учасників розраховується виходячи з визначеного відсотку, сплаченого ним статутного капіталу, сформованих страхових і вільних резервів, та фіксується в угоді про перестраховий пул на початку його створення [5, 147].

Учасники пулу мають право брати участь як у ризиках, які вони самостійно прийняли на страхування і гарантовано мають перестраховий захист за ними, так і в ризиках, переданих іншими учасниками пулу. Це дає можливість кожному з учасників перестрахового пулу диверсифікувати свій портфель ризиків, зменшити можливість кумуляції ризиків та імовірність настання страхових випадків протягом одного проміжку часу.

Щодо розвитку перстрахування в Україні, то потрібно навести такі статистичні дані про надання посередницьких послуг у перестрахуванні в таблиці 1.2.

Відомості про надання посередницьких послуг у перестрахуванні станом на 30.09.2011 (у тис. грн. з одним десятковим знаком)

Показники	Добровільне страхування	Обов'язкове страхування	Усього
життя	особисте	майнове	відповідальності

1. ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ З УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ЗІ СТРАХОВИКАМИ-РЕЗИДЕНТАМИ
Перестрахові платежі (премії, внески), отримані перестраховиками-резидентами за договорами перестрахування, укладеними брокером на користь перестрахувальників	0,0	0,0	7525,6	79,1	0,0	7604,7


Страхові виплати (відшкодування), компенсовані перестраховиками-резидентами за договорами перестрахування, укладеними брокером на користь перестрахувальників	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Сума винагороди за надання посередницьких послуг у перестрахуванні, отриманих брокером від перестрахувальників	0,0	0,0	492,9	15,3	46,1	554,3
Кількість договорів перестрахування, укладених брокером із перестраховиками-резидентами на користь перестрахувальників
2. ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ З УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ЗІ СТРАХОВИКАМИ-НЕРЕЗИДЕНТАМИ
Перестрахові платежі (премії, внески), отримані перестраховиками-нерезидентами за договорами перестрахування, укладеними брокером на користь перестрахувальників	0,0	346,6	71799,7	11609,8	91802,9	175559,0
Страхові виплати (відшкодування), компенсовані перестраховиками-нерезидентами за договорами перестрахування, укладеними брокером на користь перестрахувальників	0,0	0,0	50500,9	930,9	737,9	52169,7
Сума винагороди за надання посередницьких послуг у перестрахуванні, отримана брокером від перестрахувальників	0,0	7,5	5117,0	1120,3	3218,9	9463,7
Кількість договорів перестрахування, укладених брокером із перестраховиками-нерезидентами на користь перестрахувальників

З огляду на складність відносин, які виникають між цедентом та цесіонером під час укладання договору перестрахування, існує значна кількість різних форм та видів перестрахування. В основі класифікації перестрахових операцій покладено ступінь відповідальності кожного з учасників за ризиками, які прийняті на страхування та перестрахування, розмір власного утриманням цедента, ставки премій, частка комісійних винагород, можливість участі суб’єктів перестрахових відносин у прийнятті рішень та ін.

Так, узагальнюючи підходи до визначення форм та методів перестрахування вітчизняними та закордонними науковцями, можна відмітити, що, в своїй більшості, залежно від ступеня участі цедента та цесіонера в передачі та прийомі ризиків перестрахування розрізняють: факультативне, облігаторне, факультативно-облігаторне та облігаторно-факультативне перестрахування.

Відносно способу розподілу ризиків між цедентом та цесіонером виді-ляють: пропорційне і непропорційне.

У свою чергу, залежно від форм здійснення перестрахування пропор-ційне може мати такі види, як: квотне, ексцедентне, квотно-ексцедентне, а непропорційне відповідно поділяється на ексцедент збитку і ексцедент збит-ковості.

Крім того, деякі автори, зокрема, Базилевич В. Д. [1], Грищенко Н. Б. [1], Плиса В. Й. [7], Шахов В. В. [3], за способом дії виділяють активне та пасивне перестрахування. Активне передбачає прийняття ризиків на страхування (продаж страхових гарантій), а пасивне полягає в купівлі га-рантій на покриття власних ризиків (передача ризику в перестрахування). В той же час, ефективна діяльність перестрахових компаній забезпечується, як продажем страхових гарантій, так і їх покупкою.

Форми перестрахування та їх види логічно згрупувати у певні групи, оскільки, як раніше зазначалось, кожній з форм перестрахування відповідає декілька видів з певними особливими характеристиками (табл. 1.1).

Проблема застосування різних методів, форм та видів перестрахування полягає в технічній складності їх організації в практичній діяльності страхових та перестрахових компаній. Усталених форм договорів в перестраховій практиці не існує. Компанії використовують власні розробки та узгоджують за контрагентами всі умови договору в індивідуальному порядку. У більшості випадків укладання договорів з використанням різних форм та методів перестрахування пов’язано зі значною кількістю підготовчих розрахунків та значного часу з оцінки ризиків, що вимагає високого рівня підготовки від актуаріїв та андеррайтерів компаній.

Характеристика форм та видів перестрахування

Форми перестрахування
Пропорційне	Непропорційне
Відповідальність розподіляється між всіма учасниками цесії відповідно до визначеного в умовах договору спів-відношення. Отримання премій та виплата відшкодування відбувається пропорційно встановленому співвідношенню	Відповідальність перестраховика обумовлена тільки розміром збитку, отриманого цедентом в разі настання страхового випадку
квотне	ексцедентне	квотно-ексцедентне	ексцедент збитку	ексцедент збитковості
Полягає у вста-новленні визна-ченої частки від-повідальності (квоти) згідно з якою перестрахо-вик приймає всі ризики цедента. Квота встанов-люється у відсот-ковому значенні до страхової су-ми. Розмір премій і збитку визнача-ється пропорцій-но до визначеної квоти	Передбачає участь цесіонера тільки в тих ри-зиках відповіда-льність за якими перевищила вла-сне утримання цедента. Страхові виплати і премії здійснюються відповідно до відсотка участі цедента і цесіо-нера в відповіда-льності за взятий на страхування ризик	Основане на пе-рестрахуванні за допомогою квот-ного механізму ризиків відпові-дальність за яки-ми не перевищує власне утриман-ня, а за умови перевищення страхових сум ліміту власного утримання вико-ристовують принципи ексце-дентного пере-страхування	Передбачає вста-новлення ліміту відповідальності за понесеними збитками як з боку цедента, так і з боку перестра-ховика. Цесіонер відшкодовує це-денту всі збитки понад його влас-не утримання, але не більше ніж власний ліміт відповідальності самого перестра-ховика	Має на меті за-хист цедента від фактичних збит-ків, які можуть настати в резуль-таті надзвичай-них ситуацій. Збитковість, при цьому, визнача-ється на основі розрахунку від-ношення страхо-вих виплат до отриманих стра-хових премій в цілому за страхо-вим портфелем

Підводячи підсумок, необхідно зазначити, враховуючи, що перестрахування має визначальне значення для стабільного функціонування не тільки кожного з учасників даної операції, але і економіки держави в цілому, актуальною проблемою стає впорядкування перестрахових відносин та відповідне регулювання ринку перестрахування. Ефективність проведення перестрахових операцій забезпечує перерозподіл ризиків як на внутрішньому ринку, так і за його межами, запобігаючи їх акумуляції в середині країни.

Розвиток національного перестрахового ринку та його інтеграція в міжнародний простір є необхідною умовою збільшення місткості вітчизняного ринку перестрахування та забезпечення стабільності функціонування страховиків. Взаємовигідна співпраця всіх учасників перестрахових операцій (цеденти, цесіонери, ретроцесіонери, перестрахові брокери, перестрахові пули) у результаті призводить до покращення фінансової стійкості кожного з них.