Структура адміністративних правовідносин

Адміністративні правовідносини мають певну структуру. Її елементами є суб’єкти (учасники), об’єкт (те, з приводу чого виникли правовідносини), зміст правовідносин.

У змісті адміністративних правовідносин розрізняють дві сторони: матеріальну (поведінку суб'єктів) та юридичну (суб’єктивні юридичні права та обов’язки).

Щодо питання про те, що є об’єктом правовідносин, в юридичній літературі існують різні думки. Одні автори в якості єдиного об’єкта будь-яких правовідносин визнають дії, поведінку людей[2], а інші виділяють об’єкт майнових відносин, що іноді йменують предметом (матеріальні предмети і речі), та об’єкт немайнових відносин (дії, поведінку людей)[3].

Здається, тут слід враховувати наявність безпосереднього і більш віддаленого об’єкта правовідносин. Безпосереднім об’єктом адміністративних правовідносин є вольова поведінка людини, її діяння. А через керовані діяння здійснюється вплив на процеси, на матеріальні предмети, інформацію, продукти духовної творчості.

Суб’єктом права виступає учасник суспільних відносин, якого юридична норма наділила правами та обов’язками. Він характеризується двома ознаками:

1) соціальною (участь у суспільних відносинах в якості відокремленого, здатного виробляти і здійснювати єдину волю, персоніфікованого суб'єкта);

2) юридичною (визнання правовими нормами його здатності бути носієм прав та обов’язків, приймати участь у правовідносинах)[4].

В загальній теорії права поширена думка, що всіх суб’єктів права можна поділити на дві групи: громадяни й організації[5]. Критерій поділу здається достатньо обґрунтованим, а назви обох груп – невдалими, тому що вони неточно відображають коло учасників правовідносин, не враховують їх великої різноманітності.

В науці адміністративного права корисніше було б говорити про індивідуальних та колективних суб’єктів. З поняттям “громадянин” пов’язана певна сукупність прав та обов’язків. Однак індивід може бути і студентом, і військовослужбовцем, і піднаглядним, тобто мати різне коло прав та обов’язків, передбачених адміністративно-правовими нормами. Ці нашарування на правовий статус громадян розглядуваний термін відобразити не може, тому краще називати першу групу “індивідуальні суб’єкти адміністративного права”. Поняття “громадянин” відображає їх загальну адміністративну правосуб’єктність, а поняття “студент” (“військовослужбовець” тощо) – спеціальну. Що стосується іншої групи суб’єктів, то, крім організацій, вона включає й їх структурні підрозділи (цех, відділення зв’язку, факультет тощо) та їх трудові колективи, тому правильніше називати другу групу “колективні суб’єкти адміністративного права”, бо така назва більш точно відображає склад цієї спільності та критерій класифікації.

До якого типу суб’єктів слід відносити посадову особу? Здійснюючи свої повноваження, вона діє не як індивід, а як орган, представник організації. Оскільки її дії тягнуть за собою юридичні наслідки для організацій, вони повинні бути визнаними діями організації. Суб’єктом правовідносин тут виступає саме організація, а не посадова особа, що діє від її імені.

Іноді виникають ситуації, коли невиконання посадовою особою своїх обов’язків, зловживання правами є посадовим правопорушенням, за яке винний, саме як посадова особа, притягується до кримінальної або адміністративної відповідальності. В цьому випадку вона розглядається як індивідуальний суб’єкт кримінально-правових або адміністративно-правових відносин. Але в таких відносинах винна особа не виступає як посадова особа, вона лише несе відповідальність за діяння, які вчинила раніше як посадова особа.

Ще одною важливою особливістю адміністративного права є те, що воно наділяє правосуб’єктністю велике коло учасників суспіль них відносин. Ця особливість обумовлена різноманітністю управлінських зв’язків, а також політикою держави, спрямованою на легалізацію, надання права участі в суспільних відносинах різним об’єднанням індивідів. Система суб’єктів адміністративного права складніше системи суб’єктів будь-якої іншої галузі права.

Наведений поділ суб’єктів адміністративного права – найбільш поширений в науці, але не єдиний. Серед суб’єктів можна виділити тих, хто здійснює, захищає публічні інтереси і тих, хто реалізує приватні інтереси. Дуже близько до такої класифікації примикає поділ суб’єктів за ознакою наявності в них виконавчої влади, державно-владних повноважень. Тоді перша група – владні суб’єкти, відносини між якими, як правило, є внутрішньоапаратними, друга група – невладні суб’єкти, між ними не може бути адміністративно-правових відносин. Відносини владних і невладних суб’єктів є позаапаратними і можуть бути адміністративно-правовими.

Дата добавления: 2014-01-11