Організаційна структура апарату виконавчої влади

Під структурою розуміється побудова і внутрішня форма організації системи, що виступає як єдність стійких взаємозв'язків між її елементами. У ній виділяються два компоненти – побудова, сукупність елементів і система відносин між ними. Складні утворення характеризуються поліструктурністю, у них багато структур.

Виконавча влада одночасно має кілька структур: кадрову, територіальну, функціональну, організаційну й ін.

Організаційна структура — це: 1) розподіл цілого на організаційно відокремлені одиниці і 2) мережа управлінських зв'язків у ньому. Організаційна структура є формою поділу і кооперації управлінської діяльності, формою закріплення поділу праці по управлінню, стійкою схемою розподілу його завдань, функцій. Тому її можна розглядати і як структуру цілей, функцій апарату управління, що виражається в диференціації його на частини й у системі організаційних зв'язків у ньому.

На структуру апарату впливають багато об'єктивних і суб'єктивних факторів. Найважливішим серед них є зміст діяльності, тобто комплекс управлінських функцій.

Функції управління (їхня номенклатура, обсяг, значимість, взаємозв'язок) – це те, що в першу чергу детермінує структуру апарату. Необхідно враховувати наявність двостороннього зв'язку структури і функції: функція, що виникла, може бути виконана як шляхом створення нових структурних одиниць, так і шляхом використання можливостей раніше існувавших, однак розвинута функція вимагає структурного виокремлення. З іншого боку, функція не змінюється автоматично після зміни структури апарату, одну й ту саму функцію можуть здійснювати різні органи, службовці.

Як і будь-яка форма, структура відображає результат розвитку змісту і, в свою чергу, робить на нього активний зворотний вплив. Від організаційної структури залежить спеціалізація і конкретизація управління, його комплексність, правильність розподілу навантаження між різними частинами. Раціональна структура дозволяє з меншими витратами часу і сил і більш кваліфіковано вирішувати справи, створює умови для узгодженої і чіткої роботи, підтримання гарного психологічного клімату.

Управлінські структури мають безліч ознак, що можуть бути використані як критерії класифікації. Розрізняють структури прості і складні, жорсткі і гнучкі, лінійні і функціональні, постійні і тимчасові, типові й індивідуальні, формальні і неформальні, сформовані й експериментальні, централізовані і децентралізовані. Можна розрізняти структури стабільні і нестабільні, надійні і ненадійні, бюрократичні і демократичні, дорогі і дешеві і т.д. Структури виконавчої влади повинні бути насамперед ефективними (надійними, стабільними і здатними до необхідних перебудов), демократичними і по можливості дешевими.

Апарат являє собою цілісне утворення, що складається з великої кількості різноманітних частин. У ньому можна розрізняти кілька основних типів структурних одиниць: апарат відомства, апарат відомчого підрозділу (ДАІ, наприклад); регіональний апарат (адміністрація і т.д.); орган виконавчої влади; адміністрацію (апарат управління) організації; структурний підрозділ органу, адміністрації (відділ кадрів і ін.); посада.

Кожна структурна одиниця апарату державного управління – це його самокерована, автономна (1), організаційно оформлена (2) частина, існування якої визначене правовим актом (3), має свою компетенцію (4).

Тип організаційної структури системи визначається типом влади (підпорядкування). Якщо система заснована на лінійній владі, виходить, у ній лінійна структура. Використання функціональної влади призводить до утворення функціональних структур. Такими є, наприклад, служби карного розшуку, ДАІ в системі МВС. Їх обласні, міські, районні підрозділи (управління, відділи, відділення) лінійно підпорядковані відповідному органу внутрішніх справ і функціонально – вищестоящій ланці у відомчій службі.

Дата добавления: 2014-01-11