Водойма болгарського узбережжя

Водойма турецького узбережжя

Головними річками на даній території Причорномор’я є Єшиль-Ірмак, Кизил- Ірмак, Сакарья, Терме, Карабахча та Карасу тому водойма та болота знаходяться переважно біля гирла цих річок. Великими озерами вважаються: Семенлик (розташовано в дельті річки Терме), Балик (північно-західна частина узбережжя), Джаферлис, Карасугел, Сакарья (розташовані біля гирл річок Карасу та Сакарья) всі вони живляться переважно водами річок. На турецькому узбережжі знаходиться лиман Теркос який за своїм зовнішнім видом нагадує Босфор.

Самі крупні озера на болгарському узбережжі розташовані у берегів Бургасскої та Варненської затоки. Серед них Мандренське, Бургаське, Атанасовське, Поморійське. На даній території також розташоване Диявольське болото саме велике болото у Причорномор’ї.

Водойма українського узбережжя

Найбільша частина водних об’єктів Чорного моря знаходиться на території України. Головними річками яки поповнюють своїми водами Чорне море є Дніпро, Дністер, Південний Буг.

На північ від дельти Дунаю постинається декілька мілких прісноводних озер з постійним чи періодичним зв’язком- це Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух та Жебриянське. Раніше вони були морськими затоками (частина моря яка врізається в сушу і слабо відмежована від моря), але з пересуванням дельти набули рис річкових лиманів (затоплені гирла річок).

Північно - західніше розташовані солоні лагуни, так звана Тузловська група озер (Сасик (інша назва Кундук), Джантшей, Шагани, Алібей, Бурназ) - за ім’ям Тузловської коси. З цієї групи озер Сасик саме глибоке (2,5 м), глибина інших озер не перевищує 1 м.

Південніше Дністровського лиману знаходиться Шабовська лагуна (друга назва Будакський лиман).

Дністровська коса відокремлює від моря другий за величиною чорноморський лиман- Дністровський (гирло річки Дністр).

Два довгих та вузьких лиману розташовані північніше Одеси, віддалені від моря широким піщаним валом Пересип. Невеликі річки, які впадають в них з півночі, влітку пересихають, а в останні сезони приносять дуже велику кількість води. Перший з них – Хаджибейський, а другий Куяльницький лимани.

Самий великий чорноморський лиман – Дніпрово-Бугський, утворився від злиття лиманів річок Дніпро та Південний Буг.

На західному березі Криму знаходяться найбільш глибокий лиман на чорноморському узбережжі - Донзулав та саме велике і мілке озеро Сасик. А також Каркінітська та Каламітська затока.

На півночі Керченська протока з’єднує Чорне море з Азовським, остане можна розглядати як невелику затоку Чорного моря. До головних водних об’єктів Азовського моря відносять: затоки – Арабатська, Обитічна, Бердянська, Таганрогська, Ясенська, Темрюцька; лимани -Утлюцький, Молочний, Бейсузький,Сингілі, Кирпильський, Курганський; річки –Молочна, Берда, Кубань; озера – Сиваш, Ханське.

1 Морфометрична характеристика, геологічна будова, рельєф дна

Морфометрична характеристика.

У східній частині складної системи морів Атлантичного океану розташоване Чорне море.

Обмін вод його з океаном здійснюється через протоки Гібралтар, Дарданелли, Босфор, але оскільки ці пропротоки вузькі, а глибина їх не значна, тому широкого обміну вод не відбувається.

З заходу на схід Чорне море простирається на 1160 км. Найбільшої ширини -611 км – воно досягає між Очаковом і Пендерекли на Анатолійському узбережжі Туреччини, а найменша -263 км – на відрізку мис Сарич (Крим)- мис Керемпе (Анатолійському узбережжя). Плаща Чорного моря 421713 км² , об’єм води – 529 тис.км³ , максимальна глибина 2245 м (ближче до узбережжя Туреччини).

Геологічна будова.

У третинній період територія півдня України уявляла собою великий залив Середземного моря Теніс. Приблизно у середині цього періоду басейн моря став мілким і розпався на окремі водойма. На при кінці середньоміоценової епохи утворився великий басейн – Сарматське море, у якому Кавказ був лише великим островом. Тектонічні рухи, яки викликали підняття та опущення суши, роз’єднали басейн Сарматського моря. В пліоценову епоху виникло Понтійське море, яке займало територію Чорноморської впадини та степ Причорномор’я і єдналось з Каспієм. Тривалий час море то опріснювалось та знов ставало солоним, це відбувалося в залежності від зміни морської фауни.

У четвертинному періоді Чорне море набуло сучасного вигляду.

Рельєф дна

По окремим геоморфологічним елементам площа Чорного моря розподіляється так: шельф (з ухилом 10-15 градусів) займає 67682 км², материкова відмілина – 27723 км², материковий схил 146514 км²,ложе моря 179794 км².

Середня глибина Чорного моря складає 1256 м, але на Картах Чорного моря виділяють два асиметричних райони:

північно - західний мілководний (з глибинами до 100м);

район западини альпійської геосинкліналі (більша частина моря).

Хоча слід відмітити, що незважаючи на такий поділ дно чорного моря в кожному з районів має і заглиблення і відмілини.

2. Кліматична характеристика

Клімат акваторії Чорного моря дуже різноманітний. Впливають на його формування рельєф берегів, розподіл глибин та циркуляція потоків в атмосфері. Різноманітність клімату особливо відчувається у зимові періоди, а у літні не дуже.

Зимою під впливом Середземноморських антициклонів виникають північно-західні вітри, які викликають не стабільну погоду тобто ризьке коливання температур. Літом відчувається вплив субтропічного антициклону зі сходу на захід, тому погода над акваторією моря спокійна. Циклонічна діяльність на даній територій складається рідко.

Температурний режим моря та повітряних мас взимку характеризується великою різноманітністю, а влітку відносною однорідністю. Більша частина моря взимку має температури в межах 3-8 ⁰С, і лише північні райони 1-3 ⁰С. Літом різниця температур води по районах складає всього 3 ⁰С (22-25 ⁰С).

Опади розподіляються нерівномірно, найбільша кількість їх випадає на південно – західній частині моря (2500 мм \ рік)а мінімальна на північно – західну (300 мм \ рік) (мах кількість опадів 3000мм\рік –в районі Батумі, а міn -285 мм\ рік – Кімбурнська коса. Осадки в основному випадають у вигляді злив.

3. Морські режими

Гідрологічний. Факторами, що зумовлюють гідрологічний режим Чорного моря є притоки прісних вод, відтоки їх у Середземне моря та поповнення їх солоними водами океанів через Середземне море, які утворюють течії постійного характеру але різного напрямку. Головна частина течії знаходиться в 3-4 милях від берегу і охоплює все море двома кільцями. Вздовж берегу розташовані коловороти течії різних напрямків та швидкості. В районі лиману Шагани - Алібей (біля Одеси) відмічалась швидкість течії 1,2 м\ хв, в протоках лиманів 1.5 м\хв. В центральній зоні моря течі слабі і викликаються лише вітром.

Прозорість. Як правило прозорість збільшується від берегів до центру де відповідно в середньому складає 2-4 та 15-18 м.

Солоність. В порівнянні з океаном солоність Чорного моря у два рази менша. Розподіл її як по горизонталі так і по вертикалі залежить від притока річкових вод і солоних (через Босфор). Середня величина солоності на поверхні відповідає 18,3%₀, в прибережній 17,9%_0, в у місці впадання річок до 1 %₀.

На глибині 0-100м солоність коливається в межах 0,07-0,1%₀, на глибині 200м -1%₀, на глибині від 1000-2000м солоність досягає 22,3%_0, В районі Босфору на глибині 60-80 м,досліджується шар води з солоністю 34-36%_0.

Газовий режим Відсутність вертикальної циркуляції вод утворює своєрідний газовий режим. Киснева зона простирається до глибини 120-200 м, нижче господарює сірководень. Відсотковий рівень його підвищується з глибиною (наприклад на глибині 2000м вміст його досягає 6 см³ в 1 л.

Льодовий режим На Чорному морі льодовий режим непостійний. В суворі зими крижаний покрив утворюється на південно - західній частині і зовсім відсутній на півдні та у центрі. Межа проходить на сході Євпаторійської затоки та на заході у районі Варни. К Босфору лід підходить в особливо суворі зими у вигляді окремих льодин і сала.

4. Флора і фауна Чорного моря

Гідрологічний режим моря утворив своєрідні умови біологічного життя. Лише 1\12 частина водного шару має життя, тобто це до глибини 120-200 м в залежності від пори року, притоку річних вод, складу моря.

По даним О.В.Кротова та О. І Іванова флора Чорного моря нараховує 370 видів. Прибережні скали на глибині 0-30 м покрити різноманітними водоростями, серед котрих вапнякова коралина (Corallina officinalis), яка покриває скелі вище рівня води. У поверхні води росте червона цераміу (Ceramium rubrum), зелена ульва (Ulva lactuca). На глибині до 30 м досліджується суцільні заростання цістозіри (Cistoseria barbata). На мілководді штор викидає на беріг – зостеру (Zostera marina). На піщаному ґрунті глибше 15 м мешкають грацілярії (Gracileria), занардіна (Zanardinia) а на великих глибинах філофора (Philophora) – це червона водорість (використовують для виготовлення йоду). На північно- західній частині були знайдена ціла плантація цих водоростей (площа 12500 км ²).

Також слід визначити, що у Чорному морі досить багато водоростей яки плавають з них морських 45%, прісноводних 42%, солоноватоводних 13 %. Вони мешкають у 50 м шарі води.

Фауна Чорного моря в порівнянні з іншими морями дужі бідна. Нараховують 1680 видів,тоді як у Середземному біля 8000 видів. Це пов’язано з сірководнем, з охолодженням басейну взимку та опрісненням води.

У Чорному моря є біля 180 видів риб - це риби яки переселились з інших морів та пристосувались к зниженням солоності. З Середземного моря переселились скумбрія, кефаль. сардина, камбала, тунець, анчоус, хамса та ін. Деяка риба мешкає у морі з давнини наприклад морський судак та біля 6 видів бичків. У Чорному моря зустрічаються живо народжуючи риби – дельфіни. З молюсків зустрічаються устріци, мідії, з ракоподібних – усоногий рак та креветки.

Дата добавления: 2014-01-11