Збереження здоров’я дітей в процесі навчання. Рекомендації А. Дивногорського

ТЕМА. МЕТОДИКА ДОМАШНЬОГО НАВЧАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В 19 – НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ

Особливості методики домашнього навчання в 19 - на початку 20 століття в Європі.

Одним із ключових питань дидактики XIX — початку XX століття постала проблема, у якій формі оптимально здійснювати навчання, що таке навчання: робота чи гра? Практично кожний педагог має з цього приводу свою думку. Й. Г. Песталоцці вважає оптимальним поєднання засвоєння дитиною основ наук із професійним навчанням. Й.Ф. Гербарт виступає проти надмірного полегшення учням процесу здобування знань. За його переконанням, тільки подолання труднощів виховує самостійну вольову особистість. Ф. Фрьобель та М. Монтессорі навпаки, основною формою навчання визнають гру. А. Дістервег певним чином впорядковує дидактичний підхід, виокремлюючи три стадії розвитку дитини та обґрунтовуючи специфіку організації навчання на кожній із них. Створення навчальних методик, які відповідали кожній із зазначених позицій, сприяло істотному удосконаленню системи домашнього навчання.

У XIX - на початку XX століття уряд Російській імперії чітко усвідомлював, що могутність держави прямо пропорційно залежить від інтелектуального потенціалу молодого покоління. Не виключено, що саме цей аргумент був вирішальним, коли у 1834 році гувернерська система домашнього навчання й виховання стала офіційно визнаною як одна з найважливіших складових імперської освітньої структури.

Особлива увага в Російській імперії зверталася на дидактику, тому що саме досконалі дидактичні системи дозволяли розвивати вищі здібності дитини і навчати її застосовувати свій хист та свої знання з максимальною користю для себе й для оточуючих. Суттєвим завданням навчання вважалося пробудження "творчої самодіяльності" дитини. Водночас провідною турботою суспільства було збереження здоров’я дітей в процесі навчання. Цій тематиці присвячувались численні наукові дослідження. Наприклад, один з провідних дидактів того часу А. Дивногорський науково обгрунтував рекомендацію не розпочинати з дитиною регулярного навчання, пов’язаного з багатогодинним сидіння за партою, до досягнення нею семилітнього віку. Надалі для запобігання перевтомі маленького учня вчений радив будувати навчальний процес так, щоб тривалість занять для дітей 7-8 років не перевищувала двох годин на день; 9-10 років - трьох. Починаючи з 12-літнього віку, вчений вважав можливим чотиригодинне щоденне перебування учня за партою. В процесі наукових досліджень А. Дивногорський довів, що навчальна праця, яка триває понад 4 години на день, шкідливо позначається на здоров’ї дитини.

Якщо порівняти норми, визначені на основі досліджень авторитетним вченим, і кількість годин, проведених за партою та письмовим столом сучасними дітьми, стає зрозумілим, чому абсолютно здоровими сьогодні в Україні визнаються лише 0,8 % школярів. Уже навіть один цей факт засвідчує доцільність вивчення освітньої системи XIX - початку XX століття, яка дозволяла на достатньо високому рівні навчати дітей, не руйнуючи їхнього здоров’я.

Дата добавления: 2014-01-11