Методика навчання молодших школярів С.М. Лисенкової

Прогресивні методики навчання педагогів-новаторів 20 століття.

ТЕМА. ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В 20 - НА ПОЧАТКУ 21 СТОЛІТТЯ

Відсутність у СРСР диференціації навчання, вимога до батьків та вчителів, щоб кожна дитина, незалежно від здібностей та стану здоров’я, хоча б на "задовільно" засвоїла достатньо складну шкільну програму сприяли появі обширної репетиторської системи. Створені кращими педагогами навчальні методики (відмінні від офіційно діючої) спочатку застосовувались на уроках та на позаурочних додаткових заняттях. Окремі з цих систем виявилися настільки ефективними, що їх почали використовувати в репетиторських колах, а деякими зацікавилися й за кордоном. Наші дослідження показали, що наприкінці XX — на початку XXI століття домашні вчителі та безпосередньо гувернери (домашні наставники) в Україні й за її межами надають перевагу кільком навчальним методикам, розробленим саме в СРСР та на пострадянській території.

Після плідного, в плані створення навчальних методик, XIX століття не так легко було винайти щось нове, тому ми проаналізуємо тільки ті методики, які стали дійсно "новим словом" у дидактиці і не повторювали вже існуючі до 1917 року.

Аналіз доцільно розпочати з методик навчання молодших школярів.

Відома московська вчителька С. М. Лисенкова успішно навчає навіть найслабкіших учнів. Її методика містить кілька складових. Перша складова — випереджаюче навчання. На основі тривалих спостережень С. М. Лисенкова визначила, що навіть менш здібні діти з нормальним інтелектуальним рівнем здатні засвоїти основи навчальних предметів, якщо їм виділити для цього достатній час: для кожної дитини індивідуально визначений. Тому, навчаючи таких дітей, основні положення кожної теми доцільно вивчати з ними заздалегідь — за кілька тижнів чи навіть місяців до того, як їх вивчатимуть у школі, згідно програми.

Другий елемент системи — схеми-опори. Якщо в учня від народження не найкраща пам’ять, йому складно з першого разу запам’ятати усі необхідні

правила. Тому правила записуються у вигляді лаконічних схем, на які можна при потребі дивитися. Багаторазове використання кожної схеми при виконанні вправ допомагає дитині поступово запам’ятати необхідний матеріал.

Третій елемент — коментування. Учень може добре знати правило, але не вміти застосувати його на практиці. Педагог і батьки не можуть попередити помилку в слові чи обчисленнях, якщо дитина пише мовчки. Практика ж показує, що достатньо учневі кілька разів повторити помилкове написання, як воно міцно фіксується у його свідомості, й далі потрібне вже не навчання, а переучування. Якщо ж дитина спочатку проговорює те, що готується записати, дорослий, який контролює роботу, встигає попередити помилку. Наприклад, обчислення запису "5+2" відбувається наступним чином. Дитина проговорює: "Пишу "5", пишу "плюс", пишу "2", рахую, ставлю указочку на цифру "5" на лінійці (використовується на початкових етапах навчання лічби), додаю "2" (раз, два), виходить 7, пишу "7".

Дата добавления: 2014-01-11