Питання 4. Джерела транспортного права

Система джерел транспортного права є однією з найбільш роз­галужених серед інших галузей права, що значною мірою зумов­лено порівняно широкою сферою використання транспортних по­слуг, значною роллю і місцем транспорту у суспільному виробни­цтві.

З огляду на різноманітність джерел адміністративного права, з урахуванням ієрархічної підлеглості їх доцільно кваліфікувати таким чином.

1. Конституція України - Основний Закон.

2. Законодавчі акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та інші кодифіковані акти.

3. Постанови Верховної Ради України.

4. Укази та розпорядження Президента України.

5. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

6. Нормативні накази, інструкції та іняіі документи централь­них органів виконавчої влади (міністерств та відомств).

Керівною в системі джерел є Конституція України, яка має нищу юридичну силу і виступає як юридична база поточного зако­нодавства. У Конституції України законодавчо закріплені основи державного і суспільного ладу, права й обов'язки громадян та усіх суб'єктів права власності і господарювання, регламентовано основ­ні засади управління державою, об'єктами державної власності, проведенням економічної, фінансової, цінової політики, а також природокористуванням. Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг.

Закони України, що видаються в порядку поточного законо­давства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відно­син.

Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права є найвищим рівнем систематизації транспортного законодавства -кодифікацією. На відміну від норм деяких галузей права (жит­лового, сімейного, земельного, водного та ін.) норми транспортно­го права в цілому всієї галузі неможливо об'єднати в одному ком­плексному акті з причин, як уже зазначалося, досить широкого кола регулювання суспільних відносин. Тому при кодифікації їх об'єднують, як правило, в нормативних актах за ознаками належ­ності до одного правового інституту. До таких комплексних актів (джерел) транспортного права належать:

Важливими джерелами транспортного права є Цивільний та Господарський кодекси України, у яких розкривається зміст пере­везення (глава 64 Цивільного кодексу України) та правове регулю­вання перевезення вантажів (глава 32 Господарського кодексу України).

Окремі норми транспортного права містяться у Водному кодек­сі України (статті 52, 53 і 67) та Земельному кодексі України (стат­ті 67-74).

Вагоме місце у системі джерел транспортного права України посідають міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані Украї­ною, та міжурядові угоди України з іншими державами.

Йдеться про договори, які укладено між Україною й іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяль­ності, а також договори між транспортними підприємствами і ор­ганізаціями України та зарубіжних країн. Це можуть бути як дого­вори, що укладені спеціально для врегулювання правовідносин в галузі транспортної діяльності, так й інші, в яких визначено основ­ні засади правового регулювання цієї сфери.

Питання 1. Поняття та структура транспортної системи

України

Сукупність транспортних виробничих комплексів з урахуван­ням юридичних і економічних чинників становлять єдину, цілісну транспортну систему, яка у відповідності до ст. 21 Закону України «Про транс­порт» покликана задовольнити потреби – суспільного виробництва і національної безпеки,

а тому:

- мати розгалужену інфраструктуру для надання усього комп­лексу транспортних послуг, у тому числі для складування і техно­логічної підготовки вантажів для транспортування;

- забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Відповідно до Закону України «Про транспорт» (статті 21-37) до транспортної системи України належать:

1) транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електро­транспорт, у тому числі метрополітен);

2) промисловий залізничний транспорт;

3) відомчий транспорт;

4) трубопровідний транспорт;

Дата добавления: 2014-01-11