Фiзiологiчнi варiанти змiненої свiдомостi

1. Свiдомiсть при втомi, сонливостi - зниження ясностi i бiднiсть змiсту свiдомостi (до свiдомостi доходять лише сильнi подразники), нечiткiсть сприйняття, затруднення в зосередженні уваги, можливi дезорiєнтацiя у навколишньому, недосить послiдовне мислення, нiвелювання афекту.

2. Стан сну зi снобаченнями - виключення усвiдомлення оточуючого i порушення самосвiдомостi, поява переважно зорових образiв чи безладних яскравих уявлень, якi визначають змiст свiдомостi. Емоцiйнi переживання i думки (елементи змiсту свiдомостi)вiдповiдають змiстовi зорових образiв. Вiдбувається iнтенсивна пiдсвiдома дiяльнiсть по відновленню i регуляцiї функцiй соматичних тканин i клiтин, психосоматичної стабiлiзацiї, захисту особистостi вiд невирiшених конфлiктiв (аналiз, синтез, уточнення i видiлення певних факторiв). У цей же час вiдбувається вiдбiр i збереження у пам’ятi важливої iнформацiї (перехiд її з короткочасної у довготривалу).

Зменшення кiлькостi iнформацiї з віком, що поступає i потребує впорядкування, зумовлює зниження потреби у тривалому снi.

3. Афективно-звужена свiдомiсть виникає у вiдповiдь на тривалу подiю, коли домiнуюча яскрава емоцiя гальмує не пов’язанi з нею психiчнi процеси, i нав’язує той чи iнший стереотипний спосiб «аварійного» вирiшення ситуацiї (застигання, втеча, агресiя). При цьому об’єм свiдомостi звужується, змiст заповнюють обставини i нав’язанi ними дiї, якi спровокували афект. Можливi викривлене сприйняття навколишнього, невiрна оцiнка того, що вiдбувається.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СВIДОМОСТI (Г.К. Ушаков):

1. До 1 року - стан поза сном: характеризується першими реакцiями на навколишнiй свiт i змiнами внутрiшнього стану органiзму;

2. Вiд 1року до 3 рокiв - предметна свiдомiсть: характеризується здатнiстю дитини розрiзняти предмети навколишнього свiту;

3. Вiд 3 до 9 рокiв - iндивiдуальна свiдомiсть: характеризується видiленням себе з об’єктiв зовнiшнього свiту, перед усiм видiленням свого «Я» з об’єктiв неживої природи, потiм навколишнiх осiб, розумiння значення понять «я», «вони» i т.iн.;

4. Вiд 9 до 16 рокiв - колективна свiдомiсть: характеризується формуванням взаємостосунків мiж особистiстю i колективом сiм’ї, школи;

5. Вiд 16 до 22 рокiв - рефлексивна, вища суспiльна, соцiальна свiдомiсть: усвiдомлення своєї соцiальної ролi у суспiльствi.

РОЗЛАДИ СВIДОМОСТI

У клiнiчнiй практицi порушення свiдомостi подiляють на 2 основнi групи: кiлькiснi (непсихотичнi чи «простi», за типом виключення свiдомостi) i якiснi розлади свiдомостi (психотичнi чи «складнi» - синдроми, до яких входять симптоми сенсорних, рухових, смислових та iнших розладiв).

Непсихотичні розлади:

Непритомність - раптове короткочасне повне виключення свiдомостi, що виникає внаслiдок раптової анемiї мозку.

Оглушеність - неповне виключення свiдомостi внаслiдок пiдвищення порога збудливостi, до свiдомостi доходять лише значнi за силою подразники. Навколишнє сприймаєтся нечiтко, зниженi пам’ять та увага, загальмованi руховi та емоцiйнi реакцiї.

Сопор - глибоке виключення свiдомостi з втратою орiєнтування у навколишньому i власнiй особистостi, нерухомiстю, елементарна зворотна реакцiя виникає на значнi за силою подразники (больовi). Збереженi безумовнi рефлекси (зiниць, корнеальнi, ковтальнi та iн.).

Кома - цiлковите виключення свiдомостi з втратою орiєнтування, реакцiй на подразники, пригнiченням безумовних рефлексiв, порушенням життєво-важливих функцiй внутрiшнiх органiв (дихання, серцево-судинної дiяльностi та iн.).

Психотичні розлади:

Деперсоналізація і дереалізація - порушення самосвiдомостi (втрата почуття «Я», вiдчуження почуттiв, думок, рухiв, роздвоєння особистостi, iнодi з порушенням «схеми тіла») чи усвiдомлення навколишнього свiту (нечiтке сприйняття i усвiдомлення з вiдчуттям його змiнення, не-реальностi, вiдчуженостi оточуючих предметiв та речей, порушенням просторово-часових спiввiдношень, iнодi є симптоми «вже баченого» чи «нiколи небаченого»). Цi порушення можуть зустрiчатися окремо чи поєднуватися одне з одним.

Делірій - потьмарення свiдомостi iз дезорiєнтуванням у навколишньому та збереженням орiєнтування у власнiй особi. Змiст свiдомостi заповнений яскравими жахливими галюцинацiями та iлюзiями, переважно зоровими, що супроводжуються страхом, тривогою i вираженим руховим збудженням (хворий бере участь у подiях, якi переживає пiсля виходу з делiрiю). Бiльшiсть спогадiв про пережите зберiгається.

Онейроїд - сноподiбне потьмарення свiдомостi iз частковим дезорiєнтуванням у навколишньому i власнiй особi, при якому реальнiсть дивовижно переплетена з фантастичними яскравими чуттєвими переважно зоровими галюцинацiями та iлюзiями iз вiдчуттям власної участi у маренні. Змiст переживань мало вiдбивається на поведiнцi хворих. Частiше спостерiгається пасивнiсть, загальмованiсть, iнодi - незначне рухове збудження. В майбутньому бiльшiсть переживань амнезується.

Аменція - глибоке потьмарення свiдомостi iз повним всебiчним дезорiєнтуванням у поєднаннi з безладнiстю мислення, окремими галюцинацiями i маренням, почуттям розгубленостi i безпорадностi, хаотичним руховим збудженням у межах лiжка, що часом змiнюється на загальмованiсть. Усе пережите у майбутньому амнезується.

Присмеркові стани свідомості - стани хворобливо звуженої свiдомостi з присутнiстю у змiстi певних переживань (частiше з минулого досвiду, представлені маренням), з дезорiєнтуванням у оточеннi, наявнiстю певних галюцинацiй, напруженого афекту i зовнiшньо впорядкованої чи невпорядкованої поведiнки (iнодi агресивної), зумовленої хворобливими переживаннями. У майбутньому спостерiгається повна або часткова амнезiя.

В залежності вiд переважання тих чи iнших симптомiв роздiляють рiзновиди присмеркового стану свiдомостi: транс (син. - амбулаторний автоматизм), сомнамбулiзм, фугиформнi реакцiї, патологiчний афект, iстеричну присмеркову свiдомiсть (наприклад, пуерилiзм, псевдодеменцiя).

ВИСНОВКИ

Психіка – це суб'єктивне відображення об'єктивного світу.

Психіка – це системна властивість високо-організованої матерії, що полягає в активному відбитку суб'єктом об'єктивного світу, побудові і використанні його в поведінці і діяльності.

Давно помічено, що психічні явища тісно пов'язані з роботою мозку людини. Ця думка була сформульована ще в першому тисячоріччі до нової ери Алкмеоном Кротонським (VI ст. до н.е.) і підтримувалася Гіппократом (близько 460 – 377 р. до н.е.). Протягом більш ніж двотисячирічної історії розвитку психологічних знань вона залишалася безсумнівною, розвиваючись і заглиблюючись у міру одержання нових даних про роботу мозку і нових результатів психологічних досліджень.

Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М.Сєченовим і І.П.Павловим та їхніми послідовниками принципи і закони вищої нервової діяльності є природничою основою сучасної психології.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке психіка?

2. Що таке психічне відображення? Як ви розумієте це явище?

3. У чому полягає активний характер психічного відображення?

4. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу?

5. У чому полягає сутність рефлекторної природи психіки?

6. Назвіть і поясніть основні закономірності психічної діяльності.

7. Охарактеризуйте функції психіки.

8. Що таке свідомість і які її ознаки?

9. Що таке несвідоме і як воно пов’язане зі свідомістю?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю:

1. Чи згодні ви з твердженням, що всю різноманітність психічного життя людини можна звести до трьох груп психічних явищ?

2. Чи можна стверджувати, що основним завданням психології як науки є встановлення психологічних закономірностей у психічній діяльності?

3. Чи всі методологічні принципи наукового вивчення психічних явищ

вказано: принцип детермінізму, принцип єдності психіки та діяльності,

принцип розвитку психіки в діяльності?

4. Чи згодні ви з твердженням, що тільки великі півкулі головного мозку можуть бути органом психічної діяльності?

5. Чи можна стверджувати, що психічна діяльність виникла як механізм

активного відображення дійсності живими істотами?

6. Чи правильно названо основні функції психіки: відображувальна, регулятивна, пристосувальна?

7. Чи завжди психічний факт (уявлення про об’єкт переживання) можна розглядати як суб’єктивне відображення об’єктивного світу?

8. Чи правильна характеристика безумовного рефлексу: природжений, незмінний, забезпечує пристосування організму до постійних умов середовища?

9. Чи всі умови утворення умовного рефлексу названо правильно: об’єктивна актуальність для організму безумовного подразника, збіг у часі дії умовного та безумовного подразників, кількість повторень таких збігів, сила безумовного та умовного подразників, якість умовного подразника?

10. Чи погодитеся ви з твердженням, що необхідною фізіологічною умовою вдосконалення будь-якого рефлексу, його спеціалізації є диференційне гальмування?

11. Чи є правильною думка, що основною фізіологічною передумовою системності в роботі великих півкуль головного мозку є взаємна індукція процесів збудження та гальмування?

12. Чи є достатньою така характеристика свідомості: свідомість — це вища форма психіки, що сформувалася в процесі суспільно-історичного розвитку людини?

13. Чи є правильним твердження, що несвідоме в діяльності людини не

пов’язане зі свідомістю?

14. Чи можливий перехід несвідомого у свідоме й навпаки?

15. Чи правомірно вважати, що структурна психологія розглядає психіку за механізмами її функціонування як замкнену систему?

16. Чи можна вважати, що ідеї психоаналізу як напряму в психології є більш продуктивними для з’ясування психологічних механізмів відхилень у

психічній діяльності людини, ніж в обґрунтуванні закономірностей психічного життя у нормі?

Дата добавления: 2014-01-11