Основні поняття та категорії

ВСТУП

План

Одеса 2011

В органах внутрішніх справ

Тема 3. Прогнозування управлінської діяльності

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОВС

ФАКУЛЬТЕТУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ

Навчальна дисципліна:

“Основи управління в ОВС”

Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Галузь знань 0304 «Право»

Напрям підготовки 6.030402 «Правознавство»,

Текст лекції обговорено та

схвалено на засіданні кафедри

управління та ІТЗ ОВС

“29”серпня 2011р.

Протокол №1

1. Сутність прогнозу та прогнозування. Види прогнозів

2. Механізм і технологія прогнозування

3. Характеристика основних методів прогнозування, що застосовуються в органах внутрішніх справ

Мета заняття полягає в тому, щоб виробити поняття механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, і визначити шляхи її удосконалення.

Рекомендована література:

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

2. Лукашевич В.Г., Негодченко О.В. Місце і роль правоохоронних органів у системі державної влади та місцевого самоврядування // Вісник Одеського ун-ту внутр. справ. – 1997. - №1. - С.17-22.

3. Концепція розвитку Міністерства внутрішніх справ України: Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 456 від 24 квітня 1996 р. // Урядовий кур’єр. 1996. – 29 квітня.

4. Калаянов Д.П., Остюченко С.М., Аносенков А.А. Правова регламентація адміністративного затримання правопорушників міліцією України: Науково-практична розробка. – Вид. 2-е, доп. – Одеса: Одеський ін-т внутр. справ, 2002. – 42 с.

5. Корнієнко М.В. Поняття „особливих умов” в діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 10. – С. 107-111.

6. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми розвитку міліції на порозі ХХІ століття // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 8. – С. 3-13.

7. Масляніцин В.І. Застосування співробітниками міліції спеціальних засобів адміністративного припинення – актуальна проблема сьогодення // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000. – С. 263-267.

8. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

9. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 16. - Ст.115.

10. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.

11. Административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Попова Л.Л. – М.: МВШ МВД СССР, 1983. – 545 с.

12. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. - М.: Академия МВД СССР, 1990. - 223 с.

13. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177с.

14. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. О.М.Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. справ, „Еспада”, 2000. – 368 с.

15. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая. Учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Изд-во «Щит-М», 2000. – 304с.

16. Бородин С.С. Административная деятельность ОВД: Словарь терминов и понятий: Учебное пособие: Спб, Лань. – 2000. – 238 с.

17. Адміністративна діяльність: Навчальний посібник / За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І.Остапенка. - Львів: ЛІВС, 2002. - 252с.

18. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. О.М. Бандурки: Підручник. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - 448 с.

19. КовальЛ. Адміністративне право України. Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154с.

20. Заросило В.О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції): Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Київ, 2002. – 250 с.

21. Гуменюк В.А. Адміністративне-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис....канд. юрид. наук: 12.00.07 – Харків, 1999. – 210 с.

22. Варонтутовский А.С. Полиция зарубежных стран. – М.: Наука, 1993. – 345с.

23. Крылов В.С. Полиция США. Основные черты организации и деятельности: Учеб. пособие. – М.: МВШ МВД СССР, 1972. - 79 с.

24. БандуркаО.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 158.

25. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.

26. КолпаковВ.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736с.

27. Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. - Вид. друге, перероб. і доп. - Одеса: Юридична література, 2002. - 312 с.

28. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 жовтня 2003 року № 1212.

29. Загальна теорія держави і права / За редакцією В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320с.

30. Словарь иностранных слов / Сост. И.М.Суслова. - М.: Рус. яз., 1983. - 608с.

31. Советское административное право: Учебник / Под ред. Р.С.Павловского. - К.: Вища школа, 1986. - 414с.

32. Богуцкий В.В. Акты государственного управления: Текст лекций. – Харьков, 1996. - 20с.

33. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО„Одиссей”, 1999. – 224 с.

34. Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів: Наказ МВС України № 17 від 11 січня 1999 р.

35. Про невідкладні заходи щодо удосконалення нагляду за дорожнім рухом працівниками Державтоінспекції МВС України: Наказ МВС України від 6 лютого 2001 року № 83.

36. Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, ремонт і реалізацію спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї та Умов і правил здійснення діяльності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї: Наказ МВС України від 18 березня 1993 р. № 137.

37. Про затвердження Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Наказ МВС України від 24 липня 1996 р. № 523.

38. Про організацію реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб в Україні: Наказ МВС України № 571 від 26 травня 2004 р.

39. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості верховної Ради України. - 2000. - № 40. – Ст. 338.

Політичне, економічне і соціальне оновлення суспільства зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів виконавчої влади у відповідність з новими умовами розвитку нашої держави. Органи внутрішніх справ як різновид зазначених органів повинні забезпечити реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини, що вимагає якісних змін у всіх напрямках їх діяльності, в тому числі й таких як підготовка та прийняття управлінських рішень.

Підвищення ефективності зовнішньо-адміністративної та внутрішньо-організаційної діяльності органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від наукового забезпечення процесу підготовки та прийняття управлінських рішень. Означена проблематика є особливо актуальною для органів внутрішніх справ, де функції з їх підготовки, прийняття та реалізації на всіх рівнях системи є найбільш відповідальними й складними, оскільки зачіпають права, свободи і законні інтереси широкого кола фізичних та юридичних осіб. Дослідження проблематики управлінських рішень має забезпечуватися синтезом міждисциплінарних наук, методологічною основою якого є комплексний науковий підхід до побудови ефективної процедури підготовки та прийняття управлінських рішень.

Проблеми підготовки та прийняття управлінських рішень досліджувались як фахівцями із загальних проблем адміністративного права та державного управління, так і спеціалістами з управління в органах внутрішніх справ. Ними визначено основні особливості методології прийняття управлінських рішень, обґрунтовано необхідність використання комплексного наукового підходу до дослідження процесу підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, узагальнено особливості міждисциплінарного та формалізованого підходів до з’ясування сутності цих рішеньта вимог, які до них висуваються.

Разом з тим, недивлячись на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам управлінських рішень в органах внутрішніх справ та проблемам, тісно пов’язаним з цим напрямком управлінської діяльності, багато питань у цій сфері залишаються ще неохопленими, єдиної концепції механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ в адміністративно-правовій та управлінській науці досі не вироблено. Сучасний стан процесу підготовки та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ характеризується відсутністю високоефективної системи їх наукового, правового та організаційного забезпечення, і як наслідок – проблеми комплексного розвитку та функціонування управлінських рішень в органах внутрішніх справ у нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності окреслені ще неповно.

Таким чином, необхідність ефективного забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, переосмислення місця та ролі управлінських рішень як у зовнішньо-адміністративній, так і у внутрішньо-організаційній адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, ряд організаційно-правових проблем в сфері підготовки та прийняття управлінських рішень обумовлюють актуальність дослідження організаційно-правового механізму їх підготовки та прийняття.

Під прогнозуванням звичайно розуміють наукове (тобто засноване на аналізі фактів і доказів, причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей) визначення ймовірних шляхів та результатів майбутнього розвитку явищ і процесів, оцінку показників, що характеризують ці явища та процеси для більш-менш віддаленого майбутнього. Прогнозування є частиною більш загального поняття передбачення, котре поєднує всі різновиди способів здобування інформації про майбутнє: наукове, що засноване на знанні закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення; інтуїтивне – на передчуттях людини; буденне – на так званому життєвому досвіді, прикметах і т. ін.; релігійне пророкування ґрунтується на вірі в надприродні сили, на марновірствах.

Пошукове прогнозування – це визначення можливих станів об’єкта в майбутньому. При такому прогнозуванні здійснюється умовне продовження, перенесення в майбутнє існуючих у минулому і тепер тенденцій розвитку об’єкта з припущенням, що протягом прогнозованого періоду не станеться ніяких подій, котрі могли б різко змінити ці тенденції.

Нормативне прогнозування – це визначення шляхів і строків досягнення можливих станів об’єкта, котрі (стани) відповідають на запитання, яким шляхом можна досягти бажаного стану. Нормативне прогнозування будується на основі заздалегідь заданих норм, ідеалів, цілей.

Узагальнюючи об’єкт прогнозування для органів внутрішніх справ, можна сказати, що це, як і в аналітичній роботі, – оперативна обстановка, а декілька конкретизуючи, той же об’єкт можна назвати: і) прогнозування розвитку навколишнього середовища та 2) прогнозування розвитку системи органів внутрішніх справ.

Якщо коротко прокоментувати першу групу, то слід зауважити, що найбільш значущими для органів внутрішніх справ є суспільствознавчі прогнози, а з них – економічні, демографічні та юридичні і серед останніх – кримінально-правові та кримінологічні.

Якщо мати на увазі стан розвитку прогнозування в органах внутрішніх справ України, то буде справедливим сказати, що основним (якщо не єдиним) видом прогнозування в органах внутрішніх справ є кримінологічне прогнозування, в якому ще можна виділити:

прогнозування розвитку кримінальної злочинності;

прогнозування розвитку адміністративних правопорушень;

прогнозування стану охорони громадського порядку;

прогнозування розвитку окремих видів правопорушень і т. ін.

Щодо другої групи об’єктів прогнозування в органах внутрішніх справ, то мова йде про такі його підвиди, як:

прогнозування розвитку змін функцій та організаційної структури органів внутрішніх справ;

прогнозування розвитку ресурсного забезпечення системи (кадрове, інформаційне, матеріально-господарче, технічне, фінансове і т. ін.);

прогностичне дослідження окремих важливих проблем управління органами внутрішніх справ і т. ін.

Прогнози в управлінні мають цілком певне функціональне призначення. Основними функціями прогнозування є орієнтовна, нормативна та попереджувальна.

Наступним важливим елементом механізму прогнозування є принципи прогнозування. У прогностиці вони розглядаються як система вимог, дотримання яких забезпечує ефективність прогностичної діяльності. Це принципи системності, узгодженості, варіантності, безперервності, верифікації та рентабельності.

Кількість методів, які застосовуються в прогностиці, достатньо велика. За оцінками зарубіжних і вітчизняних фахівців, їх нараховується близько 200. Практика прогнозування викликала необхідність упорядкування методів, що застосовуються, приведення їх в певну систему. В науці існує безліч класифікацій методів прогнозування. Одним із підходів до класифікації методів є їх поділ за ступенем формалізації. На підставі цього критерію методи розподіляються на інтуїтивні та формалізовані.

Класифікація методів прогнозування за ступенем формалізації

Дата добавления: 2014-01-11