Сутність і роль планування в органах внутрішніх справ. Принципи планування та вимоги до планів роботи

ВСТУП

Організація контролю за виконанням планів

Методика розробки планів в органах внутрішніх справ

Система і структура планів органів внутрішніх справ

Сутність і роль планування в органах внутрішніх справ. Принципи планування та вимоги до планів роботи

ПЛАН

Одеса 2011

Тема 4. Планування управлінської діяльності в органах внутрішніх справ

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОВС

ФАКУЛЬТЕТУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ

Навчальна дисципліна:

“Основи управління в ОВС”

Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Галузь знань 0304 «Право»

Напрям підготовки 6.030402 «Правознавство»,

Текст лекції обговорено та

схвалено на засіданні кафедри

управління та ІТЗ ОВС

“29”серпня 2011р.

Протокол №1

Мета заняття полягає в тому, щоб виробити поняття механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, і визначити шляхи її удосконалення.

Рекомендована література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.- 1996р.- N30.- Ст.142.

2. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. / Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.- N4. - Ст.20. (з наступними змінами та доповненнями).

3. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Харків, 1996. -398с.

4. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Х.: 1998. - 480 с.

5. Основи управління органами внутрішніх справ: Навч.-методичний посібник / Укл. Ващенко С.В. - Запоріжжя: ЗЮІ МВС Укр.,- 62 с.

6. Наказ МВС України N 701 від 18.10.1993 р. " Про організацію роботи органів внутрішніх справ щодо розкриття злочинів"

7. Наказ МВС України N 143 від 22.03.1993 р. " О повышении готовности сил МВД Украины к действиям во время чрезвычайных ситуаций".

8. Наказ МВС України N 159 від 24.03.1993 р. " О создании постоянно действующе- го Оперативного штаба МВД Украины по управлению силами и средствами ОВД, учебных за- веде ний в чрезвычайных условиях".

9. Зуйков Г.Г. "Основы научной организации управления и труда в органах внутрен- них дел", М., "Юридическая литература".1974.-

10. Бозина Е.А., Попов М.И. Организация и планирование деятельности ГАИ ОВД - Х. 1984.-

11. Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие (Под редакцией А.П.Коренева, М., 1994).

12. Коваленко О.И., Я.И.Кинаш Основи управління в органах внутрішніх справ. Донецьк. 1997. -

13. Бачило І.Л. Функції органів управління. К. 1990. -

14. Глібов А.Н. Функція суб'єкта управління. К., 1992. -

Політичне, економічне і соціальне оновлення суспільства зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів виконавчої влади у відповідність з новими умовами розвитку нашої держави. Органи внутрішніх справ як різновид зазначених органів повинні забезпечити реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини, що вимагає якісних змін у всіх напрямках їх діяльності, в тому числі й таких як підготовка та прийняття управлінських рішень.

Підвищення ефективності зовнішньо-адміністративної та внутрішньо-організаційної діяльності органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від наукового забезпечення процесу підготовки та прийняття управлінських рішень. Означена проблематика є особливо актуальною для органів внутрішніх справ, де функції з їх підготовки, прийняття та реалізації на всіх рівнях системи є найбільш відповідальними й складними, оскільки зачіпають права, свободи і законні інтереси широкого кола фізичних та юридичних осіб. Дослідження проблематики управлінських рішень має забезпечуватися синтезом міждисциплінарних наук, методологічною основою якого є комплексний науковий підхід до побудови ефективної процедури підготовки та прийняття управлінських рішень.

Проблеми підготовки та прийняття управлінських рішень досліджувались як фахівцями із загальних проблем адміністративного права та державного управління, так і спеціалістами з управління в органах внутрішніх справ. Ними визначено основні особливості методології прийняття управлінських рішень, обґрунтовано необхідність використання комплексного наукового підходу до дослідження процесу підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, узагальнено особливості міждисциплінарного та формалізованого підходів до з’ясування сутності цих рішеньта вимог, які до них висуваються.

Разом з тим, недивлячись на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам управлінських рішень в органах внутрішніх справ та проблемам, тісно пов’язаним з цим напрямком управлінської діяльності, багато питань у цій сфері залишаються ще неохопленими, єдиної концепції механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ в адміністративно-правовій та управлінській науці досі не вироблено. Сучасний стан процесу підготовки та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ характеризується відсутністю високоефективної системи їх наукового, правового та організаційного забезпечення, і як наслідок – проблеми комплексного розвитку та функціонування управлінських рішень в органах внутрішніх справ у нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності окреслені ще неповно.

Таким чином, необхідність ефективного забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, переосмислення місця та ролі управлінських рішень як у зовнішньо-адміністративній, так і у внутрішньо-організаційній адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, ряд організаційно-правових проблем в сфері підготовки та прийняття управлінських рішень обумовлюють актуальність дослідження організаційно-правового механізму їх підготовки та прийняття.

Плановість – це один із принципів управління, який передбачає застосування планів у процесі управління.

Планування – це (якщо коротко) процес розробки плану. План – це (знов-таки, якщо коротко) результат планування. Сутність планування в будь-якій соціальній системі можна охарактеризувати за допомогою чотирьох головних його аспектів: внесок планування в досягнення поставлених цілей і завдань, провідна роль планування, всюдисущність планування, ефективність планів.

План – це різновид управлінського рішення, змістом якого є система взаємопов’язаних, з’єднаних загальною метою конкретно визначених завдань та заходів, котрі потрібно здійснити у вказаній послідовності і встановлені строки конкретно визначеним виконавцям.

Зміст планування полягає:

1) у визначенні основних завдань системи (органу) або структурного підрозділу на планований період;

2) у визначенні, з урахуванням доцільного використання сил та засобів, комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань, що стоять перед системою;

3) у встановленні строків виконання запланованих заходів та виконавців.

Мета планування:

– усунути негативний ефект невизначеності та змін;

– зосередити увагу на головних завданнях;

– домогтись економічного функціонування;

– полегшити контроль.

Роль планування (коротко) полягає в тому, що воно

Забезпечує: цілеспрямованість діяльності системи (органу), структурного підрозділу, виконавця; ритмічність діяльності; підвищення ефективності діяльності виконавців;

Сприяє: ефективному використанню сил та засобів; взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; створенню сприятливого психологічного клімату.

Планування та контроль не подільні. Незаплановані (неза-програмовані) дії не можна контролювати, оскільки завданням контролю є спостереження за правильністю дій, коректуючи відхилення від плану. Будь-яка спроба здійснювати контроль при відсутності планів є безглуздою, оскільки не можна повідомити людей, чи йдуть вони туди, куди збиралися (в цьому завдання контролю), якщо тільки вони до цього не довідалися, куди вони бажають йти (в цьому – завдання планування). Таким чином, плани як би встановлюють нормативи для контролю.

Всюдисущність планування. Планування – це функція усіх керівників, але характер і масштаб планування змінюватимуться залежно від повноважень, котрі вони мають, а також від характеру загального курсу дій і планів, що накреслює їхній старший начальник. Практично не можна обмежити сферу їх вибору так, щоб вони не мали найменшої свободи дій. А якщо вони позбавлені будь-яких обов’язків щодо планування, то природно постає запитання: чи є вони взагалі керівниками?

Ефективність плану вимірюється розміром того внеску, котрий він робить у здійснення цілей і завдань за винятком витрат та інших небажаних наслідків, що неминуче виникають при його складанні і виконанні. План може сприяти досягненню цілей, але при високих або невиправдано високих витратах. Така концепція ефективності враховує звичайне співвідношення між витратами та результатом, але йде далі звичайного розуміння витрат та результату, коли ті виражаються у гривнях, людино-годинах або одиницях продукції, – тут враховуються й такі цінності, як індивідуальна та групова задоволеність.

Дата добавления: 2014-01-11