Принципи планування та вимоги, що ставляться до планів, які розробляються в органах внутрішніх справ

У главі 11 ми розглянули вимоги до управлінських рішень. Оскільки план – це різновид управлінського рішення, то всі вказані вимоги стосуються й планів. Нагадаємо, що мова йде про такі вимоги, як: наукова обґрунтованість; законність; актуальність; реальність; конкретність; несуперечливість; своєчасність; інформативність.

Щодо планів і планування ці вимоги набувають значення принципів, і їх реалізація має деяку специфіку.

Принцип законності не має якихось особливих виявів щодо планів органів внутрішніх справ. Це один із основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні роботи означає, що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.

Принцип наукової обґрунтованості означає, що при розробці плану слід виходити із глибокого та всебічного аналізу, врахування оперативної обстановки і реальних можливостей, найближчих та перспективних задач органу внутрішніх справ.

Науковість планів ОВС досягається:

· шляхом збирання достовірної і повної інформації про оперативну обстановку;

· об’єктивним, всебічним вивченням і аналізом інформації;

· науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації про стан системи управління в минулому і тепер, а також майбутнього її стану, що дозволяє передбачити своєчасне реагування на очікувані зміни в оперативній обстановці;

· використанням досягнень науки і техніки як в самому плануванні, так і в здійсненні намічених заходів.

Принцип актуальності означає важливість, істотність заходів, які передбачає план. Заходи плану роботи мають бути спрямовані насамперед на вирішення важливих, потребуючих невідкладного розв’язання питань підвищення ефективності боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.

Принцип реальності планів означає, що заходи плану повинні враховувати реальні можливості їх виконання особовим складом. Це забезпечується шляхом визначення оптимального обсягу роботи даного органу, всебічного врахування резервів часу, сил і засобів, можливих змін оперативної обстановки. Складання плану без резерву, як свідчить практика, призводить до того, що навіть незначне ускладнення оперативної обстановки може паралізувати всю роботу і перешкодити успішному виконанню загальних задач, які стоять перед органом внутрішніх справ.

Принцип конкретності потребує того, щоб у плані чітко і ясно були сформульовані завдання, що стоять перед органом, заходи, які виконуватимуться особовим складом, строки виконання кожного такого заходу і його виконавець або особа, яка відповідає за виконання.

У планах не повинні міститися загальні, невизначені вирази, нікого не зобов’язуючі заклики до поліпшення роботи, до недопущення порушень законності та ін.

Подібні формулювання позбавляють планування його організуючої основи, роблять план розпливчастим і неконкретним, породжують безвідповідальність виконавців, ускладнюють контроль за діяльністю структурного підрозділу.

Принцип несуперечливості передбачає відсутність у плані заходів, які б суперечили планам вищестоящих систем управління та іншим планам самого органу, а також іншим заходам одного і того ж плану. На жаль, ще можна зустріти плани, в котрих пропонуються різні підходи і заходи до вирішення однієї і тієї ж проблеми.

Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнення цілей і завдань, визначених планом, обов’язково передбачає відповідну підготовку, виділення необхідних сил та засобів, їх правильну розстановку та використання, що досягається лише своєчасністю складання плану і доведення його до виконавців. План, прийнятий із запізненням, втрачає свою актуальність. Щодо поточних планів загальним правилом має бути їх складання та затвердження до початку планованого періоду.

Стосовно спеціальних планів разового використання цей принцип означає, що план повинен прийматися з самого початку виникнення проблеми або відразу ж після видання нормативного акта, реалізація котрого потребує прийняття спеціального комплексу відповідних заходів.

Принцип інформативності по відношенню до планів ОВС означає, що повинен бути вибраний такий стиль викладення, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.

Крім наведених принципів планування, існують також спеціальні вимоги до планування: наступність планів; використання типових планів; поєднання поточного та перспективного планування; комплексний характер планування; напруженість планів; стабільність планів; гнучкість планів.

Перша вимога – забезпечення наступності планів за цілями, завданнями, засобами та строками їх реалізації. Загальний план роботи органу на рік, наприклад, має містити цільові установки та заходи, що забезпечують реалізацію головних, вузлових завдань органу силами всіх підрозділів і служб. На основі цього установчого рішення в планах роботи підрозділів і служб на квартал загальні завдання органу мають трансформуватися щодо специфіки кожної служби органу, забезпечуючи тим самим конкретизацію форм та методів їх реалізації. Іншими словами, плани роботи підрозділів і служб по повинні бути випискою із плану роботи органу, а повинні являти собою подальше поглиблення, деталізацію і розвиток цього плану шляхом визначення конкретних завдань для кожної служби з відповідним уточненням необхідних сил, засобів та способів реалізації намічених заходів.

Діяльність органів внутрішніх справ мусить все більше базуватися на спеціальних типових планах. Можливість розробки стандартних (типових) рішень підвищує надійність системи ОВС, котра безперервно стикається з необхідністю приймати рішення в умовах обстановки, яка швидко змінюється. Плани розстановки сил та засобів при забезпеченні різних масових заходів, при надзвичайних обставинах, розшуку та затриманню озброєних злочинців, викраденого автомототранспорту тощо передбачені чинними відомчими нормативними актами. Цінність таких спеціальних планів обумовлена тим, що вони дозволяють не тільки заздалегідь, у спокійній обстановці зробити розрахунок і розстановку сил та засобів, але й підготувати особовий склад до виконання цих планів шляхом проведення навчальних занять і тренувань.

Планування повинно охоплювати і поточні, і перспективні питання діяльності ОВС. Складання довгострокових перспективних планів роботи чинними нормативними актами не передбачається. Однак це не означає, що перспективне планування і кримінологічне прогнозування не повинні впливати на складання поточних, а також спеціальних та індивідуальних планів роботи. Річ у тім, що ОВС мають враховувати майбутні зміни економічного та соціального характеру, оскільки саме вони зумовлюють виникнення причин, що справляють позитивний або негативний вплив на стан злочинності. Органи внутрішніх справ різних рівнів повинні враховувати у своїх планах вимоги державних довгострокових програм боротьби зі злочинністю, а міськрайліноргани і УМВС, УМВСТ – програм боротьби з окремими видами злочинів, розроблених УМВС, УМВСТ і МВС України.

Специфіка системи ОВС потребує постійного поєднання галузевих і територіальних завдань боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку, що обумовлює необхідність комплексного планування цієї роботи в рамках регіону (області, міста, району).

Планування має на меті забезпечувати найбільш ефективне використання сил та засобів органів внутрішніх справ. Ефективність же передбачає достатню напруженість планів, насиченість їх заходами. Напруженість планів забезпечується визначенням оптимального обсягу роботи органу (підрозділу), всебічним врахуванням наявних сил, засобів та часу. В забезпеченості напруженості планів значна роль належить процедурі розгляду та затвердження їх вищестоящим керівником. Це скорочує можливість прийняття явно "занижених" планів.

Часті необґрунтовані зміни планів, включення в них нових заходів, розробка безлічі додаткових планів ускладнюють цілеспрямовану роботу по виконанню основного плану, розпорошують сили виконавців, не дають змоги зосередити їхні зусилля на вирішенні найбільш важливих, актуальних завдань, вносять елементи дезорганізації в діяльність ОВС. Тому плани роботи мають бути стабільними, тобто постійними.

Наявність попередньої вимоги зовсім не виключає гнучкості планів. У ряді випадків оперативна обстановка, що складається, потребує підчас істотно змінювати план. Саме гнучкість планів зменшує небезпеку втрат, які викликані несподіваними обставинами. Під гнучкістю планів розуміється їхня здатність змінювати свою спрямованість. У той же час треба пам’ятати, що гнучкість можлива тільки в певних межах. По-перше, не завжди можна відкладати рішення доти, доки не настане кінцева впевненість в його правильності. По-друге, гнучкість, що закладена в плани, іноді буває настільки дорогою, що її переваги не можуть компенсувати витрат. І по-третє, слід враховувати ще один важливий фактор, коли мова йде про надання гнучкості планам. Нерідко обставини складаються так, що або плану взагалі не можна надати гнучкості, або при цьому доводиться долати такі труднощі, що дана ідея втрачає сенс.

Аналіз управлінської практики органів внутрішніх справ дає змогу теорії управління сформулювати наступні умови (способи) забезпечення перерахованих вимог:

· ретельний аналіз оперативної обстановки;

· використання прогнозів;

· правильна постановка завдань;

· урахування реальних можливостей (сил, засобів, часу);

· виділення необхідного резерву (сил, засобів, часу);

· нормативне закріплення процедури планування.

Дата добавления: 2014-01-11