Наслідки внутрішньособистісних конфліктів

Внутріособистісний конфлікт може мати позитивні і негативні наслідки. Внутріособистісні конфлікти можуть бути конструктивними (продуктивними, оптимальними) і деструктивними (руйнуючими особистісні структури людини).

Конструктивним є конфлікт, що характеризується максимальним розвитком конфліктуючих структур і мінімальних особистісних витрат на його дозвіл. Конструктивно подоланий внутріособистісний конфлікт — це один з механізмів гармонізації особистісного розвитку.

* Психологи В. Афонькова, Л. Божович, аналізуючи ранні періоди розвитку дитини, відзначають, що внутрішні конфлікти ускладнюють психічне життя, сприяють її переходові на нові рівні функціонування.

* Оптимальний внутріособистісний конфлікт розглядається як основа морального розвитку. В основі здійснення морального вчинку знаходиться «хвора совість», що спонукує людину діяти усупереч власній вигоді і підніматися до вищих моральних цінностей.

* Індивід усвідомлює себе особистістю на основі дозволу внутріособистісних протиріч і конфліктів. Характеристика особистості лежить у співвідношенні різних систем сформованих життєвих відносин, що породжують боротьбу між ними.

«Іноді ця боротьба проходить у зовні непримітних, буденно драматичних, так сказати, формах і не порушує гармонійності особистості, її розвитку; адже гармонійна особистість зовсім не є особистість, незнаюча ніякої внутрішньої боротьби. Однак іноді ця внутрішня боротьба стає головним, що визначає весь вигляд людини. Позитивно дозволені конфлікти стійкого комплексу неповноцінності, а іноді — і до втрати сенсу життя» - А.Н. Леонтьев.

* Позитивно дозволені конфлікти загартовують характер, формують рішучість, стійкість поводження, незалежність від випадкових обставин, сприяють становленню стабільної спрямованості особистості. В.С. Мерлин вважав, що

«Психологічні конфлікти відіграють істотну роль у формуванні нових, чорт, характеру й у корінній перебудові особистості».

* Внутріособистісний конфлікт може сприяти формуванню адекватної самооцінки, що у свою чергу допомагає самопізнанню і самореалізації особистості. Деструктивними вважаються внутріособистісні конфлікти, що збільшують роздвоєння особистості, переростають у життєві кризи або ведуть до розвитку невротичних реакцій.

* Тривалий внутріособистісний конфлікт загрожує ефективності діяльності.

«Індивід який постійно рефлектує і вагається не може бути активним у світі, не може бути воїном — він весь занурений у його саме роздвоєння, що послабляє, він не упевнений у тій активній, творчій силі, який міг би впливати на світ... Рефлексія, роздвоєння і сумнів є розслаблена пристосованість до дурної множинності світу необхідності. Стан сумніву є стан несвободи, залежності, пригніченості»- Н.А.Бердяєв.

* Тривалі внутрішні конфлікти можуть гальмувати розвиток особистості.

Людина, що постійно зіштовхується з внутрішніми конфліктами, відрізняється непевністю, нестійкістю поводження, нездатністю домагатися свідомо поставлених, цілей, тобто в нього будуть відсутні саме ті риси, що як основні входять у характеристику психологічно зрілої особистості.

* Часті внутріособистісні конфлікти можуть привести до утрати впевненості людини у своїх силах, формуванню відносин у родині, на роботі. Вони можуть бути причиною підвищеної агресивності, тривожності, дратівливості в спілкуванні.

· Особливо варто зупинитися на проблемі переростання внутріособистісного конфлікту в невротичний. Властивому конфліктові переживання стають джерелом захворювання в тому випадку, коли займають центральне місце в системі відносин особистості. Людина не може змінити конфлікт так, щоб зникла патогенна напруга і був знайдений раціональний вихід зі сформованого положення. Такий конфлікт займає ведуче місце в житті людини, виявляється для нього нерозв'язним і, затягуючи, створює афективну напругу, що загострює протиріччя, підсилює труднощі, підвищує нестійкість і збудливість, поглиблює і болісно фіксує переживання, знижує продуктивність і самоконтроль.

· Класифікація невротичних конфліктів з урахуванням внутрішніх механізмів їхнього розвитку дана В.Н. Мясищевим. Він описує конфлікти істеричного, обсессивно - психостеничного і неврастенічного типів.

Істеричний тип характеризується завищеними претензіями особистості в сполученні з недооцінкою об'єктивних умов або вимог навколишніх.

Обсессивно-психостеничний тип невротичного конфлікту характеризується суперечливими власними потребами, боротьбою між бажанням і боргом, між моральними принципами й особистими прихильностями.

Неврастенічний тип являє собою протиріччя між можливостями особистості і її завищених вимог до себе. При виникненні цього конфлікту відіграють роль високі вимоги, пропоновані напруженістю сучасного життя.

Висновки з 1 питання:

Таким чином, невротичний конфлікт як особистісна нерозв'язна проблема «бути собою серед інших» переломлюється проблемою «бути». (Базальним рівнем занепокоєння при неврозі страху), проблемою «бути собою» (при неврозі нав'язливих станів), проблемою «бути собою серед інших» (з акцентом на «бути собою» при істеричному неврозі) або «бути серед інших» (при неврастенії).

Дата добавления: 2014-01-11