Типи конфліктів у підрозділах ОВС

У процесі своєї діяльності працівники органів внутрішніх справ стикаються з необхідністю виконання функціональних завдань в умовах різного роду непередбачених ситуацій надзвичайного характеру. Як правило ці завдання постійно повторюються й мають стабільний алгоритм їх розв'язання. Однак останнім часом зростає кількість завдань, що виникають у наслідок дії різних чинників, які дестабілізують оперативну обстановку.

Досвід роботи працівників органів внутрішніх справ у різноманітних за своїм походженням ситуаціях, зокрема конфліктах, показує, що ефективність оперативно-службової діяльності за таких обставин значно знижується. Здебільшого виявляється слабке пристосування існуючих структурних підрозділів органів внутрішніх справ до функ­ціонування у складних умовах оперативної обстановки, спостеріга­ється повільність і недостатня організація дій оперативного складу на початковій стадії розвитку подій. За результатами проведеного дослідження ми з'ясували, що у взає­модії працівників ОВС більшість становлять такі конфлікти, як: міжособистісні, моральні, творчої нереалізаціі, внутрішньоособистісні, горизонтальні, вертикальні, ресурсні, статусно-рольові тощо. Зупинимося дещо детальніше на означених конфліктах.

Серед працівників ОВС не поодинокі випадки внутрішньоособистісних конфліктів, тобто протидії двох позитивних або двох нега­тивних тенденцій, або протидії позитивної і негативної тенденцій у психіці одного суб'єкту. Можливі варіанти, коли тенденції містять у собі і позитивні, і негативні моменти одночасно. Наприклад, під­вищення на посаді передбачає небажаний переїзд на нове місце про­живання.

У реальному житті людина постійно змушена робити вибір на користь того або іншого можливого варіанту, відхиляючи інші. На­приклад, сім'я або робота, особисте життя або кар'єра, любов або багатство тощо. Для задоволення своїх потреб людина змушена по­стійно долати внутрішні сумніви свого «Я» і зовнішній опір середо­вища. І якщо з тих або інших причин мета недоступна, то людина опиняється у ситуації фрустрації (психічного розладу, переживання невдачі) і конфлікту. Маємо на увазі психологічний конфлікт — пе­решкода для тих або інших дій полягає в нас самих.

Одним із видів внутрішньоособистісного конфлікту є неусвідомлений внутрішній конфлікт. В основі такого конфлікту знаходяться будь-які не повністю вирішені у минулому конфліктні ситуації, про які ми забули. На підсвідомому рівні ми несемо тягар невирішених у минулому проблем і мимоволі відтворюємо старі конфліктні ситуа­ції, начебто прагнемо вирішити їх знову. Приводом для відновлення неусвідомленого внутрішнього конфлікту можуть бути обставини, схо­жі з минулою невирішеною ситуацією. Наприклад, у дитинстві пра­цівника дражнили якоюсь кличкою. Ненароком його обізвали ста­рою кличкою. Реакція працівника була такою бурхливою і агресив­ною, що в результаті він змінив посаду. Якщо це трапляється у сім'ї, то вона, як правило, розпадається.

Останнім часом серед працівників ОВС збільшилася кількість проявів самогубства. Якщо раніше (з 1985—1994 рр.) їх було прибли­зно 4980 випадків на всій території Радянського Союзу, то, починаю­чи з 1994 року, їх кількість в Україні зростає і становить близько 500 осіб на рік. Понад 90 % суїцидентів — це психічно здорові працівни­ки ОВС віком від 25 до 40 років.

Серед чинників, що зумовлюють появу суїцидентів в ОВС, пере­дусім, зазначимо: постійне почуття незадоволеності, тяжка хвороба або смерть близьких, зневага працівників з боку громадян, зрада ко­ханої, непорозуміння з боку родичів, розлучення з сім'єю, погіршен­ня стану здоров'я внаслідок заподіяних фізичних ушкоджень під час виконання професійних обов'язків, імовірність перебування у засаді, некомпетентність начальника, фінансові проблеми, неможливість за­доволення прохань дітей, не налагодженість побуту, робота у вихідні, святкові дні, хамство, прихована підприємницька діяльність, невиправдане насильство тощо.

Іншим видом конфліктів є міжособистісні конфлікти, тобто про­тиріччя, які виникають у процесі взаємин особистостей. Найбільш розповсюдженими є міжособистісні конфлікти типу «начальник-підлеглий», «тимчасовий начальник-підлеглий», «офіцер-офіцер».

Отримані дані вказують на те, що об'єктом конфліктів між на­чальником і підлеглим у підрозділах ОВС переважно виступають право­ва норма, що регулює спільну діяльність при виконанні професійних обов'язків, або стосунки субординації (майже 78 % загальної кількості конфліктів). Яскравим прикладом конфліктів «начальник-підлеглий» є конфлікти в оперативних підрозділах ОВС.

Оцінка частоти конфліктів у діаді працівників ОВС залежно від характеру субординаційних стосунків між ними і ступеня взаємозв'язку у спільній діяльності дозволила встановити таку закономірність.

Аналіз отриманих даних показує, що характер взаємодії у діаді працівників суттєво впливає на її конфліктність. Чим більш тісно взаємодіють працівники, чим більша їх взаємозалежність в процесі спільної діяльності, тим частіше вони вступають у конфлікти..

Конфлікти типу «офіцер—офіцер» переважно властиві для опера­тивних підрозділів і слідчих відділів.

Об'єктивні чинники створюють потенціальну можливість для ви­никнення конфлікту. Наприклад, на вакантну посаду претендують два працівники. Умовно об'єктивними також можна вважати суспільні стосунки, що склалися на початок конфлікту між потенційними учас­никами конфлікту. Наприклад, їх статусно-рольові позиції.

Суб'єктивні чинники у міжособистісному конфлікті визначають­ся на підставі індивідуальних (соціально-психологічних, фізіологіч­них, світоглядних тощо) особливостей особистості. Ці чинники пе­реважно визначають динаміку розвитку і вирішення міжособистісного конфлікту і його наслідків.

Майже четверта частина конфліктів пов'язана з опануванням ке­рівником нової посади, коли труднощі професійної й соціальної адап­тації збільшують імовірність протиріч у діяльності та спілкуванні з під­леглими. Перестановка кадрів, зміна пріоритетів у напрямку діяльно­сті, значна різниця у віці між працівниками даного підрозділу і його начальником, віддаленість керівника від членів підрозділу або від його авторитетів, неофіційних лідерів, особистісні якості керівника, відсут­ність авторитету в підрозділі —- ось неповний перелік чинників, які стають предметом зазначених конфліктів.

Непоодинокі випадки, коли конфлікти виникають у взаєминах керівника з його заступником. Це трапляється тоді, коли заступник почуває себе обмеженим у правах, або не розуміє своєї ролі заступ­ника. Подібні ситуації треба долати, чітко розподіляючи функції ке­рівника і його заступників (шляхом офіційно оформлених рішень).

Слід пам'ятати, що особливо гостро конфлікт протікає, якщо сили конфліктуючих сторін (особистісні, професійні якості) приблизно рівні. Такі конфлікти часто мають тривалий характер.

Ресурсні конфлікти властиві для діад «офіцер—офіцер» (слідчі, оперативні підрозділи) і «старшина—старшина» (ППС, охорона). Вони виникають з приводу несправедливого розподілу і отримання матері­альних благ, а також при висуненні одного із опонентів на вищу по­саду або при переводі до нового підрозділу.

Міжособистісні конфлікти можуть бути у формі:

— суперництва — прагнення до домінування;

— суперечки — розбіжності з приводу пошуку найкращого варіан­та рішення спільних проблем;

— дискусії —обговорення суперечливого питання.

Узагальнення різноманітних за своїм походженням конфліктів, що виникають під час взаємодії працівників ОВС, дозволяє їх систе­матизувати, тобто згрупувати.

Оскільки класифікація відбувається за певними правилами (єд­ність основи, адекватність, відсутність пересічних групувань тощо), то класифікація конфліктів у взаємодії працівників ОВС може бути подана таким чином.

За ступенем гостроти протиріч, що виникають (в залежності від емоційного стану), конфлікти можуть бути поділені на такі типи: не­задоволеність, розбіжність, протидія, ворожнеча, тобто беземоційні, помірні, розпечення.

За проблемно-діяльнісною ознакою можна виокремити, наприклад, такі типи конфліктів: управлінські, виробничі, творчі тощо.

За ступенем залученості людей до конфлікту відрізняють діадичні (парні), порціональні (невелика кількість людей), тобто міжособистіс­ні, міжгрупові тощо.

За службово-комунікативною спрямованістю взаємодії конфлікти можуть бути розподілені на «вертикальні» (між різними ієрархічними рівнями) конфлікти і «горизонтальні» (між рівними за службовим станом співробітниками).

Із функціональної точки зору конфлікти поділяються на конструк­тивні (позитивні) і деструктивні (негативні), які у свою чергу поділя­ються на закономірні (неминучі), необхідні, вимушені, функціональ­но-невиправдані.

Конструктивні конфлікти знаходять вираз у принципових супе­речках, дискусіях, деструктивні — у чварах, маленьких сварках.

Чим вищий рівень соціально-психологічної культури працівників підрозділу, і передусім його керівника, тим частіше можуть мати місце у житті цього підрозділу ділові, конструктивні конфлікти. І, навпаки, чим нижче цей рівень, тим більшого розповсюдження у порівнянні з діловими конфліктами отримають особистісні конфлікти, які відіграють деструктивну роль. У підрозділах з високим рівнем соціа­льно-психологічної культури галузь ділових конфліктів, як правило, відокремлена від галузі особистісних конфліктів.

З точки зору мотиву конфлікти розподіляються на особистісні, групові, програмні (близькі, віддалені), відкриті (латентні).

У динамічному аспекті конфлікти бувають стихійні, заплановані, а останні — спровоковані й ініційовані.

Конфлікти у залежності від етапу протікання поділяються:

етап існування і розвитку — короткочасні, тривалі, затяжні;

етап усунення — керовані, слабкокеровані, некеровані;

етап затухання — на спонтанно припинені, припинені під впливом засобів, знайдених конфліктуючими сторонами, а також конфлікти, які припиняються лише при втручанні зовнішніх сил (вищестоящі керівники, вищі інстанції).

У тактичному плані конфлікти поділяються на виправдані й не­виправдані.

Висновок з 3 питання:

Як бачимо, класифікація конфліктів досить різноманітна.

Вивчення видів і типів конфліктів дозволяє проаналізувати різні причини їх виникнення, розвитку, розв'язання, і завдяки узагальненню отриманих результатів зробити певні висновки, сформулювати пра­вила, залежності, тенденції динаміки конфліктів. Знання останніх дозволяє працівникам підрозділів органів внутрішніх справ, їх керів­никам передбачати, прогнозувати виникнення і розвиток конфліктів, керувати цим процесом, попереджувати їх появу, якщо це можливо.

Дата добавления: 2014-01-11