Феномен групи з погляду соціальної психології

Вступ

Для соціальної психології недостатньою є просто констатація певної кількості людей або навіть виділення в її межах яких-небудь стосунків. Соціальна психологія досліджує насамперед закономірності поведінки та діяльності людей, зумовлені їх належністю до реальних соціальних груп. Значущість групи для особистості полягає передусім у тому, що група є певною системою діяльності, її суб'єктом, включеним у систему суспільних відносин. Єдність змісту й форм діяльності породжує спільність психологічних рис групи, передовсім «групової свідомості».

Такими рисами можна вважати групові інтереси, потреби, норми, цінності, цілі. Кожний член групи усвідомлює свою належність до групи завдяки привласненню цих характеристик, усвідомленню психологічної спільності з іншими членами цієї соціальної групи. Тому універсальним принципом входження до певної спільноти є формування усвідомлення почуття «ми», що засвідчує належність до певної групи (хоча іноді цей феномен може бути й неусвідомлений). Саме тут виявляється специфіка соціально-психологічного аналізу групи, що визначає риси, які роблять групу психологічною спільнотою і дають змогу кожному членові ідентифікувати себе з групою.

Соціальна діяльність, її конкретні види та форми є основним інтегруючим фактором і головною ознакою соціальної групи. Участь членів групи в спільній діяльності зумовлює формування психологічної спільності між ними. Саме в цьому разі група стає об'єктом соціально-психологічного аналізу.

Об'єднання людей у групи відбувається за різними ознаками, у тому числі й статусними — владними, майновими, професійними, освітніми тощо.

Особливості їх впливу на індивіда у різні епохи дослідники усвідомлювали і оцінювали неоднаково. Те, що оди визнавали як природний феномен, інші кваліфікували як явище, яке принижує індивідуальну гідність.

Соціальна спільність і соціальна група. Різноманітні сукупності індивідів соціальна психологія позначає поняттями «спільність» і «група”

Соціальна спільність — сукупність індивідів, об'єднаних соціальними зв'язками і причетністю один до одного за певною ознакою.

Соціальна спільність передбачає спілкування індивідів, їх духовну солідарність, взаєморозуміння.

Соціально-психологічною основою спільності є фено­мени «Ми» та «Вони». При цьому «Ми» — універсальна психологічна форма самосвідомості будь-якої сукупності людей, яка завжди протилежна феномену «Вони». Вона є передумовою спілкування і продуктом розвитку особис­тостей. Спільності як цілісності властиві особливий пси­хічний стан, соціальний настрій, різновиди діяльності (економічної, політичної, професійної).

Соціальними ознаками, які об'єднують людей у спіль­ності, є спільні цілі, інтереси, умови життєдіяльності, вік, стать, належність групи до єдиної культури, релігії, спо­сіб, якість і стиль життя, соціальний статус, відносини власності. Це дає підстави розглядати соціальну спільність як сукупність людей, що характеризується спільними умовами життєдіяльності, інтересами; належністю до те­риторіальних, культурних, релігійних, професійних утво­рень, до історично сформованих соціальних організацій та інститутів.

Прикладом спільності є общини, засновані на кровній спорідненості, сусідстві, дружбі та ін. Відносно сталим об'єднанням людей є група. Сукуп­ність людей, що претендує називатися групою, об'єднана не лише спільністю умов і засобів соціальної життєдіяль­ності, а й взаємовпливами індивідів.

Соціальна група — відносно стійка сукупність людей, пов'язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, вза­ємовпливів і включених до типових форм діяльності.

До основних ознак соціальної групи належать:

—включення їх у широкий соціальний контекст;

—наявність загальної особистісно значущої основи для перебування індивідів у межах групи;

—достатня тривалість існування, що є передумовою створення предметів і феноменів групової культури, історії;

—зовнішня та внутрішня організація;

—певні типи впливу і відносин між індивідами, за­гальноприйняті норми і цінності;

—усвідомлення індивідами своєї належності до групи і виникнення на цій основі «Ми-почуття»;

—наявність групових атрибутів (назва, символи тощо).
Дослідники вказують на певні відмінності в сутності та обсязі понять «соціальна спільність» і «соціальна група». Якщо поняття «соціальна група» в основному позначає функціонування певного угруповання, товариства, об'єд­наних спільними цілями людей, то поняття «соціальна спільність» акцентує на результатах цього функціонуван­ня — виникненні певного соціального переживання, яке стає надбанням кожного належного до неї індивіда. Крім того, поняття «соціальна спільність» ширше за обсягом і містить поняття «соціальна група».

Загалом соціальну групу характеризують такі сутнісні особливості:

1. Посередництво між суспільством і конкретною лю­диною. Через соціальну групу суспільні явища впливають на особистість, формуються її соціально значущі якості, переконання, установки, ціннісні орієнтації та ін. Особис­тість також має змогу вплинути на суспільні процеси, сус­пільну думку і уявлення, намагається змінити чи скоригувати їх, перебуваючи у певній групі.

2. Статус самостійного суб'єкта життєдіяльності та розвитку. Група як номінальна спільнота індивідів є в со­ціальній взаємодії реальним психологічним угрупован­ням. У цьому контексті соціальна психологія досліджує феномени і механізми, які свідчать про народження соці­альної групи; особливості вияву групової згуртованості; тривалість циклу життєдіяльності групи від моменту її створення до розпаду; впливи, що зумовлюють перехід групи з одного якісного стану в інший.

3. Важливий для індивіда соціальний інститут. Пере­буваючи у групі, індивід соціалізується, набуває досвіду міжособистісних відносин.

4. Сфера концентрації різних групових впливів на осо­бистість. Людина, виконуючи різні соціальні функції, одно­часно належить до різних соціальних груп. З одного боку, це сприяє визначенню місця особистості в системі соціаль­ної діяльності, а з другого — позначається на формуванні свідомості особистості, оскільки вона включена в систему поглядів, уявлень, норм, цінностей багатьох груп.

Соціально-психологічні параметри, характеристики та ознаки групи. Досліджуючи особливості соціальної групи, психологія послуговується параметрами, що характеризу­ють групу як цілісність, а також, що характеризують індивіда як члена групи.

Параметри, що характеризують групу як цілісність. До них відносять психологічний зміст спільної діяльності, композицію (склад) групи, структуру, групові процеси. За­лежно від типу групи кожен параметр може набувати різ­ного значення.

Важливою характеристикою функціонування соціаль­ної групи є спільна діяльність належних до неї осіб. Зна­чущість групи для індивіда полягає в тому, що вона постає як певна система діяльності, задана її місцем у системі сус­пільного поділу праці, і як суб'єкт певного виду діяльності, через якого особистість належить до системи суспільних відносин.

Групові взаємини та групова взаємозалежність охоплю­ють канали комунікації, звичаї, традиції, масові дії, вияв різноманітних емоцій. Усі вони реалізуються в соціальній діяльності, яка є основою, інтегруючим чинником і голов­ною ознакою соціальної групи.

Важливою умовою та основною ознакою існування со­ціальної групи є психологічний зміст спільної діяльності.

Однією з ознак групи є її композиція — сукупність ін­дивідуальних характеристик членів групи, важливих з точки зору її цілісних властивостей.

Елементами структури групи є структура комуніка­цій, розподіл владних функцій, співвідношення нефор­мальних і формальних взаємин у ній.

З огляду на конфігурацію позицій індивідів виокрем­люють горизонтальні та вертикальні групові структури. Горизонтальні групові структури визначають позиції членів групи в системах відносин, сформовані на основі симпатії чи антипатії (структура емоційних переваг), сту­пеня психологічного впливу (лідерська структура), руху інформації у групі (комунікативна структура).

Вертикальні групові структури є сукупністю пози­цій членів групи в системі офіційних відносин. Вертикальна структура в організованій групі, ство­реній для досягнення певної мети, вибудовується на трьох рівнях:

1.Офіційні ділові відносини. Виникають з приводу ді­яльності та регламентуються штатним розписом і посадо­вими інструкціями.

2.Неофіційні ділові відносини. Формуються у процесі розв'язання ділових завдань, але не визначаються посадо­вими інструкціями.

3.Неофіційні емоційні відносини. Виникають та роз­виваються тільки на основі емоційної симпатії.

Основою цих відносин є спільна діяльність. З організацією діяльності групи, динамікою її розвит­ку пов'язані групові процеси.

Групові процеси — процеси групової динаміки, які відображають весь цикл життєдіяльності групи (від утворення, функціонування — до розпаду).

До групових процесів належать згуртування і утворен­ня групових норм, керівництво і лідерство, конфлікти, процеси прийняття групового рішення, тобто все те, що відбувається з групою і в групі протягом її існування.

Параметри, що характеризують індивіда як члена групи. Для характеристики індивіда як члена групи вико­ристовують поняття «групові норми та цінності», «групові санкції», «групові очікування», «статус особистості», «по­зиція особистості», «рольособистості», «рангособистості».

Групові норми та цінності виконують регулятивну функцію у взаємодії членів групи.

Групові норми — певні правила, стандарти поведінки, вироблені групою для забезпечення спільної діяльності її членів.

Іноді групові норми усвідомлюються після їх порушен­ня. Правила поведінки можуть бути і чітко визначені, формально затверджені.

Норми є координуючими елементами, основою соці­ального контролю у групі, сприяють її виживанню.

Соціальний контроль — нормативне регулювання поведінки лю­дей системою засобів впливу суспільства та соціальних груп за­для збереження цілісності й стійкості останніх, забезпечення їх позитивного розвитку.

У кризові періоди система соціального контролю може розбалансовуватися, допускати відхилення від соціальних вимог у поведінці індивідів, груп.

Норми спираються на групові цінності. Тобто різні правила формулюються лише на підставі відпрацювання певного ставлення до навколишнього світу, соціальної ре­альності, яке зумовлене місцем групи у соціальному се­редовищі, її досвідом в організації і здійсненні діяльності. Різні соціальні групи мають неоднакові цінності, та й члени однієї групи можуть різнитися цінностями, які спо­відують. Тому норми спираються на групові цінності, зміст яких включає як загальнозначущі цінності, так і специфіч­ні, вироблені окремою групою. Щоб зрозуміти взаємини всередині групи, а також між групою та індивідом, необхід­но з'ясувати, які норми групи людина приймає, а які відки­дає і чому. Для запобігання поведінки, що не відповідає груповим нормам, заохочення позитивних відхилень використову­ють групові санкції.

Групові санкції (лат. — непорушна постанова) — сукуп­ність механізмів та засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку, впливає на дотримання індивідами існую­чих у ній норм і цінностей.

Санкції є психологічними формами заохочення норма­тивності, а також покарання ненормативності поведінки в групі. Залежно від рівня розвитку групи, типу відхилень санкції можуть бути позитивними і негативними, заохочу­вальними і заборонними.

Важливим компонентом характеристики індивіда в групі є групові очікування.

Групові очікування (англ. — очіку­вання) — сукупність уявлень про те, як повинен поводитися член групи у певній ситуації.

Трактують їх і як різновид соціальних санкцій, що впо­рядковують систему взаємин у групі. Реалізуються групові очікування через систему передбачуваних взірців поведінки, використовуючи які група контролює діяльність індивідів.

Становище індивіда у групі визначають його статус, позиція, роль і ранг. Значною мірою воно залежить від від­носин ширшої соціальної системи, до якої належить гру­па, тобто статусу групи.

Висновок з 1 питання:

Отже, люди одночасно належать до бага­тьох соціальних груп. У них вони формуються, розвиваються, спілкуючись і взаємодіючи з іншими людь­ми. У груповій взаємодії відбуваються становлення та самореалізація особистостей. Різні групи мають для них різ­ну значущість. З огляду на чисельність соціальні групи поділяють на малі (мікросоціальні спільноти), середні (локальні спіль­ноти) і великі (макросоціальні спільноти)..

Дата добавления: 2014-01-11