Питання 1. Організація роботи Державної податкової служби

ЛЕКЦІЯ

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни: «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні»

По темі № 15 “ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СБУ ТА МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ”

Для студентів юридичного факультету.

Спеціальність: 7.060101 “Правознавство”.

Питання:

1. Організація роботи СБУ.

2. Організація роботи митних органів України. Питання 1. Організація роботи СБУ

Після проголошення незалежності України відразу постало питання про необхідність реформування колишньої союзно-республіканської системи органів державної безпеки. 20 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про створення Служби національної безпеки України», а 25 березня 1992 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Службу безпеки України», який став ще одним підтвердженням курсу на побудову правової, демократичної держави. Співробітники молодої української спецслужби, на відміну від своїх попередників, дістали змогу діяти, спираючись на чітку правову основу — закони України «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державну таємницю», «Про боротьбу з корупцією», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Розуміючи нову внутрішню та зовнішньополітичну ситуацію, що склалася в Україні у зв'язку з проголошенням її незалежності, прагнення увійти до спільноти цивілізованих демократичних країн і посісти гідне місце на міжнародній арені, Служба безпеки (далі СБУ) рішуче відмовилася від глобального та всеохоплюючого підходу в своїй діяльності, використання образу основного супротивника чи ворога демократії, нецивілізованих і негуманних методів роботи. З перших днів свого існування СБУ активно сприяла керівництву країни в розв'язанні надзвичайно важливих проблем на пріоритетних напрямах державного будівництва, з кожним роком нарощуючи свій потенціал і гнучко реагуючи на зміни обставин. Створена як принципово новий правоохоронний орган спеціального призначення, СБУ посіла належне їй місце в системі державних органів.

Сьогодні СБУ здатна в повному обсязі розв'язувати всі зав­дання, які визначено Законом України «Про Службу безпеки України» та поставлено вищим керівництвом держави. При цьому увагу акцентують на найпріоритетніших, найважливіших завданнях, притаманних саме спецслужбі.

Згідно з Законом СБУ є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. її підпорядковано Президентові України. Вона підконтрольна Верховній Раді України. На Службу безпеки України в межах визначеної законодавством компетенції покладено захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп і осіб.

До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, при­пинення та розкриття злочинів проти миру й безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності в сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Діяльність СБУ, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується принципів поєднання єдиноначальності й колегіальності, гласності та конспірації.

Правову основу діяльності СБУ становлять Конституція України, Закон України «Про Службу безпеки України» та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною. Діяльність СБУ здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи та співробітники СБУ мають поважати гідність людини й виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про її особисте життя. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені в порядку й межах, визначених Конституцією та законами України.

Неправомірне обмеження законних прав і свобод людини є не­припустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Орган СБУ у разі порушення його співробітниками під час виконання службових обов'язків прав чи свобод людини має вжити заходів для поновлення цих прав і свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

СБУ на вимогу громадян України в місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їхніх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб і органів СБУ.

Використання СБУ є партійних, групових чи особистих інте­ресах не допускають. Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, в СБУ заборонено. На період служби чи роботи за трудовим договором членство співробітників СБУ в таких об'єднаннях зупиняють. Як виняток, дозволено членство працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, в професійних спілках.

Громадськість України через засоби масової інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку інформують про діяльність СБУ. Заборонено встановлювати обмеження на інформацію щодо загального бюджету СБУ, її компетенції та основних напрямів діяльності, а також випадків протиправних дій органів і співробітників СБУ.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну, військову, службову та комерційну таємницю, а також інформація конфіденційного характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України, честі й гідності особи або порушити її законні права, крім випадків, передбачених законодавством у інтересах правосуддя.

СБУ взаємодіє з державними органами, підприємствами, уста­новами, організаціями та посадовими особами, які сприяють ви­конанню покладених на неї завдань. Громадяни України та їхні об'єднання, інші особи сприяють законній діяльності СБУ на доб­ровільних засадах.

Систему СБУ становлять Центральне управління СБУ, підпо­рядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові фор­мування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ. Організаційну структуру СБУ визначає Президент України.

Центральне управління СБУ, інші органи та установи, що належать до системи СБУ, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки й штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Для організації і проведення антитерористичних операцій і ко­ординації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при СБУ функціонує Антитерористичний центр. Положення про Антитерористичний центр при СБУ затверджує Президент України за поданням Кабінету Міністрів України.

Боротьбі з тероризмом надають великого значення. В багатьох країнах світу ця проблема вже потіснила інші й вийшла на перший план. Саме завдяки вжитим запобіжним і профілактичним заходам в Україні не було масштабних і серйозних проявів тероризму. За останні роки у взаємодії з іншими правоохоронними органами розкрито низку проявів терористичного спрямування.

Зокрема відвернуто протизаконні екстремістські акції стосовно деяких дипломатичних представництв, які збиралися здійснити на території України іноземні громадяни. Всілякі спроби використати перебування в нашій країні для приготування до терористичних актів або з метою переховування від покарання за таку діяльність рішуче припиняють і будуть припиняти.

Сьогодні в Україні проявів тероризму, в класичному розумінні цього поняття, немає. Однак іноді доводиться мати справу з різно­манітними погрозами вчинення насильницьких дій щодо державних діячів України, представників органів влади всіх рівнів, лідерів партій і громадсько-політичних об'єднань, із випадками кіднепінгу, захоплення заручників.

Зважаючи на серйозність цієї проблеми, в Україні ухвалено низку законів, спрямованих на підвищення ефективності боротьби з тероризмом. Крім цього, законодавчо закріплено новий напрям у діяльності українських правоохоронців — забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. В СБУ цими питаннями займається управління боротьби з тероризмом та захисту учасників кримінального судочинства. Його співробітники здійснили понад 300 оперативно-бойових операцій захоплення особливо небезпечних злочинців і звільнення заручників. Жодна особа, яку охороняли бійці управління, не постраждала.

Скоординовані керівництвом країни заходи правоохоронних органів, у тому числі Служби безпеки, в боротьбі зі злочинністю дозволили на деяких пріоритетних напрямах припинити або лока­лізувати протиправну діяльність кримінальних угруповань. Перед спецпідрозділами по боротьбі з корупцією й організованою зло­чинністю стоїть завдання діяти ефективніше, особливо проти стійких груп, які чинять злочини на міжрегіональному та міжна­родному рівнях.

Центральне управління СБУ відповідає за стан державної без­пеки, координує й контролює діяльність інших органів СБУ. До його складу входять апарат Голови СБУ та функціональні підрозділи: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією й організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою СБУ.

Функціональний підрозділ розвідки в складі Центрального уп­равління СБУ має статус розвідувального органу СБУ. Центральне управління СБУ видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання в системі СБУ. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлено не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників СБУ або антиконституційні обмеження прав і свобод громадян. У межах своєї компетенції Центральне управління СБУ вносить Президентові України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов'язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Розвідка й контррозвідка є найважливішими напрямами СБУ. Інша річ, що змінюються підходи до здійснення цієї роботи, вносяться певні корективи, враховуються зміни, що відбуваються в світі, в сфері міждержавних стосунків. Українська спецслужба відмовляється від «тотального» принципу застосування контррозвідувального пошуку, впроваджує диференційований підхід до організації протидії конкретним іноземним спецслужбам. Позиція СБУ в новій історичній добі ґрунтується на засадах підпорядкованості контррозвідувальних заходів нормам чинного законодавства, захисту на цій основі прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави як на території України, так і за її межами специфічними засобами та методами спецслужби.

Відповідно до поставлених вимог співробітниками контрроз­відки припинено протиправну діяльність кількох агентів спецслужб іноземних держав, не допущено низки спроб громадян України передати за кордон інформацію науково-технічного й економічного характеру.

Не допущено здійснення низки протизаконних акцій щодо ви­везення з України й ввозу контрабандним шляхом на її територію великих партій зброї. Заблоковано спроби організувати відтік із України технологій і матеріалів подвійного призначення, здійснити нелегальні операції з ядерними матеріалами та радіоактивними речовинами. В результаті вжитих заходів не допущено жодного випадку порушення Україною взятих зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки. З метою ефективного виконання своїх завдань Службою без­пеки України створено її регіональні органи: обласні управління СБУ, їхні міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення й територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адмініст­ративно-територіальним поділом України.

В інтересах державної безпеки органи й підрозділи СБУ мо­жуть створюватися на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях. У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи СБУ є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Органи військової контррозвідки створено для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дис­локованих на території України.

Керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на СБУ. Голову СБУ призначає Верховна Рада України за поданням Президента України, він має заступників, яких за його поданням призначає Президент України.

У СБУ створено колегіальний дорадчий орган — колегію, яка визначає шляхи виконання покладених на СБУ завдань, приймає рішення з основних напрямів і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами. Рішення колегії приймають більшістю голосів і оголошують наказами Голови СБУ. До складу колегії входять Голова СБУ, його заступники, Голова Служби безпеки Автономної Республіки Крим та інші особи, крім народних депутатів України, призначені Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Перебування членів колегії в партіях, рухах, інших громадських об'єднаннях, що мають політичні цілі, відповідно до ст. 6 Закону України «Про Службу безпеки України» зупиняють. Положення про колегію СБУ затверджує Президент України.

Начальників підрозділів Центрального управління СБУ: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією й організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, а також начальників регіональних органів — обласних управлінь СБУ призначає Президент України за поданням Голови СБУ. Голову Служби безпеки Автономної Республіки Крим призначають відповідно до законодавства Автономної Республіки Крим за погодженням з Головою СБУ.

Порядок призначення інших посадових осіб СБУ визначає Голова СБУ. Начальників регіональних органів СБУ призначають з відома глави місцевої державної адміністрації.

Для розв'язання покладених завдань СБУ може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів і угод. СБУ взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України в порядку й на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їхній основі актами СБУ й відповідного відомства.

Фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове за­безпечення СБУ здійснюють Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Органи місцевої державної адміністрації та місцевого самовря­дування сприяють СБУ, її органам і підрозділам у розв'язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортом і зв'язком.

СБУ має адміністративні приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, відомчий житловий фонд.

Питання 2. Організація роботи митних органів України.

Митні органи в Україні очолює Державна митна служба України (далі — Митна служба), що є центральним органом державної виконавчої влади зі спеціальним статусом. Саме на неї покладено відповідальність за: а) реалізацію митної політики України; б) забезпечення дотримання законодавства про митну справу; в) ефективне функціонування митної служби. Вона є керівним органом єдиної державної митної системи, що включає митниці та підпорядковані Митній службі підприємства і організації. В своїй діяльності Митна служба керується Конституцією України, законами та іншими нормативними актами.

У межах своєї компетенції Митна служба: а) організовує виконання законодавчих актів; б) здійснює систематичний контроль за їхнім виконанням; в) узагальнює практику застосування законодавства з питань митної справи; г) розробляє пропозиції щодо вдосконалення митної справи; д) вносить їх на розгляд Президентові та Кабінету Міністрів України.

Завданнями Митної служби є:

а) забезпечення у межах своєї компетенції економічної безпеки України;

б) забезпечення дотримання законодавства про митну справу;

в) забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із
міжнародних договорів України стосовно митної справи;

г) вдосконалення засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин, виходячи з пріоритетів розвитку економіки України і створення сприятливих умов для її участі у міжнародному розподілі праці;

д) своєчасне й повне внесення до республіканського бюджету мита, податків та інших сум, що надходять від митних органів і підлягають зарахуванню до цього бюджету;

є) сприяння в здійсненні заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, що вивозяться, і дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності інтересів України на зовнішньому ринку;

ж) сприяння створенню умов для прискорення товарообігу і
пасажиропотоку через митний кордон України;

з) боротьба з контрабандою, порушеннями митних правил і
законодавства про податки, що їх стягують при переміщенні через
митний кордон України товарів та інших предметів;

і) забезпечення участі України у міжнародному співробітництві з питань митної справи, включаючи припинення незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, зброї, предметів культурної та історичної спадщини, об'єктів інтелектуальної власності;

к) ведення митної статистики;

л) забезпечення інформованості державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян з питань митної справи;

м) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у галузі митної справи.

Здійснюючи передбачені законодавством завдання, Митна служба реалізовує організаційну, контрольну, координувальну, нормотворчу, міжнародну та деякі інші функції, форми і методи. При виконанні покладених на неї функцій взаємодіє з міністерствами, іншими центральними і місцевими органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Митна служба у межах своїх повноважень видає накази та інструкції, організовує і перевіряє їхнє виконання, а в разі потреби разом з іншими органами державного та господарського будівництва видає спільні акти.

її очолює голова, який має заступників. За поданням голови заступників призначає Кабінет Міністрів України. Голова Митної служби персонально відповідає за виконання покладених на службу завдань і здійснення нею своїх функцій. У Митній службі створюється колегія у складі голови, заступників голови за посадою та інших керівних працівників, у тому числі й інших органів державної виконавчої влади та представників громадських об'єднань. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України за поданням голови Митної служби. Свою роботу колегія проводить шляхом засідань, які збираються за потребою, але не рідше ніж два рази на квартал. Колегія приймає рішення більшістю присутніх на засіданні членів колегії. Рішення впроваджуються у життя, як правило, наказами голови Митної служби.

Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Митної служби затверджуються Кабінетом Міністрів України, а структура центрального апарату — віце-прем'єр-міністром України, до компетенції якого входить організація і забезпечення здійснення митної справи.

Література:

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Юрінком Інтер, 1996.

2. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Пжевський, В.В. Головченко В.С. Ковальський (кер.) та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002.

3. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. — 1993.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Інститут економіки і господарського права, 1998. — Ч. 1. — 88 с.

5. Теорія держави і права: Навч. посіб / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 368 с.

6. Колодій А.М., Олійник Ю.А. Державне будівництво і місцеве
самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 464с.

7. Журавський В. С, Серьогін В. О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 672с.

8. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 1998.-208 с.

9. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 304 с.

10. 10.Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка (керівник авт. кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. — К.: Юрінком Інтер, 2002. -512 с.

11. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999.-735 с.

12. 3У "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992р.

13. Указ Президента України "Про Державну Митну службу" від 26 14 листопада 1996р.

з навчальної дисципліни: «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні»

По темі № 16 “організація роботи Державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби україни”

Для студентів юридичного факультету.

Спеціальність: 7.060101 “Правознавство”.

Питання:

1. Організація роботи Державної податкової служби

2. Організація роботи Державної контрольно-ревізійної служби

Державна податкова служба (далі — ДПС) України становить єдину централізовану систему, побудовану за принципом багаторівневої ієрархічної організації: загальнодержавного, республіканського (Автономної Республіки Крим), обласного, міського та районного рівнів. Кожен рівень має специфіку інформаційного забезпечення, необхідного для організації ефективної роботи в усіх напрямах відповідно до компетенції.

Важливе місце в її діяльності, як і для держави в цілому, посідає формування бюджету — грошового доходу, потрібного для забезпечення діяльності держави як цілісного інституту (реалізації економічних і соціальних програм, забезпечення безпеки й обороноздатності тощо). Чи не найголовнішим джерелом формування бюджету є податки, що їх сплачують юридичні та фізичні особи (платники податків). Податки — це обов'язкові загальнодержавні й місцеві збори у вигляді податку на додану вартість, прибуткового податку, плати за землю, акцизного збору тощо, які сплачують господарюючі суб'єкти (юридичні та фізичні особи) за ставками, встановленими законодавством.

Постійне надходження до бюджетів податків та інших обов'язкових платежів є важливим чинником належного функціонування держави, запорукою успішного соціального, економічного розвитку та добробуту, розвитку місцевого самоврядування громадян.

Проте не всі платники податків сумлінно виконують один з най­головніших обов'язків перед державою, вдаються до різних порушень податкового законодавства — від несвоєчасної сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету відповідного рівня до умисного ухилення від їх сплати. Зважаючи на це, держава створює систему обліку платників податків і контролю за своєчасною та повною сплатою нарахованих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Цю функцію виконує центральний орган державної виконавчої влади — Державна податкова адміністрація України.

Органи державної податкової служби України в своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, прийнятими в межах їхніх повноважень. Правовий статус ДПС України визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Державну податкову службу в Україні створено за рішенням Ради Міністрів УРСР від 12 квітня 1990 року № 70.4 грудня того ж року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про державну податкову службу в Українській РСР». Податкову систему України було започатковано на початку 90-х років минулого сторіччя прийняттям низки законодавчих актів, зокрема законів України «Про систему оподаткування», «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів» тощо. Створюючи її, законодавець мав на меті побудувати таку податкову систему, яка б відповідала соціально-економічним реаліям сьогодення та становила важливий складовий елемент функціонування незалежної держави.

Прийняттям 5 лютого 1998 року Верховною Радою України в новій редакції Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в основному завершилося законодавче врегулювання діяльності державної податкової служби. Таке відбулося вперше серед країн СНД і Східної Європи.

Таким чином було поєднано зусилля податкової служби та органів внутрішніх справ щодо посилення контролю за виконанням податкового законодавства. Було ліквідовано паралелізм і дублювання в роботі, можливість перекладання відповідальності за низьку якість роботи. Податкова служба, як оновлена структура державного управління, посіла основне місце в системі органів управління бюджетно-податковими відносинами.

Зазначеними вище нормативно-правовими актами було сформовано оптимальну систему органів державної податкової служби та визначено її структурно-функціональні характеристики.

До системи органів державної податкової служби належать:

• Державна податкова адміністрація України;

• державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

• державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджує Кабінет Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — Державна податкова адміністрація України. Колегії є дорадчими органами, що розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структуру Державної податкової адміністрації України затверджує Кабінет Міністрів України.

Державні податкові адміністрації у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковано Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковано відповідним державним податковим адміністраціям у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Органи ДПС України координують свою діяльність із фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також із податковими службами інших держав.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступників Голови Державної податкової адміністрації України призначає на посаду та звільняє з поради Кабінет Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Кількість заступників Голови Державної податкової адміністрації України визначає Кабінет Міністрів України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, яких призначає на посаду й звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду й звільняє з посади Голова Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної податкової адміністрації України.

Державна податкова адміністрація України (далі — ДПА) як центральний орган ДПС здійснює насамперед організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з роботою регіональних ланок ДПС. Державна податкова адміністрація України отримує, узагальнює й аналізує звіти та статистичні дані податкових органів про виконану роботу; проводить безпосереднє обстеження та перевірку діяльності податкових органів; контролює додержання податково­го законодавства, правильність обчислення, повноту й своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

ДПА виконує й функцію, безпосередньо пов'язану з впливом на податкову політику держави: вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства; приймає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти й методичні рекомендації з питань оподаткування; роз'яснює законодавство з питань оподаткування серед платників податків; вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодав­ством, міжнародні договори з питань оподаткування.

Крім того, ДПА здійснює й організаційно-методичну функцію шляхом затвердження форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразка картки фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами — суб'єктами підпри­ємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

ДПА також організовує роботу зі створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації і комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби; розробляє основні напрями, форми й методи проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства.

Функція з організації роботи з особовим складом полягає в здійсненні заходів щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби.

ДПА України, ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції спрямовують свою діяльність на:

• облік платників податків;

• перевірку додержання податкового законодавства платника ми податків;

• застосування податкової санкції за порушення податкового законодавства;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесе ним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Облік платників податків — безпосередній обов'язок органів ДПС. Його здійснюють шляхом формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів і Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб. Платникові податку, який став на облік, відповідний регіональний орган ДПС видає довідку з ідентифікаційним номером. Для платників податків нарахування заробітної плати, користування послугами банків і кредитних установ тощо можливо лише за наявності такого номера. Для всіх потенційних платників податків постановляння на податковий облік є обов'язковим.

Для виконання цієї функції органи ДПС мають право: одержувати безплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів; від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності — про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих із них податків, інших платежів; від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію, а також видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на здійснення деяких видів підприємницької діяльності — про видачу таких дозволів суб'єктам підприємницької діяльності; від органів внутрішніх справ — про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; від органів реєстрації актів громадянського стану — про громадян, які померли.

Перевірку додержання податкового законодавства здійснюють шляхом контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків зі споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю й повнотою перерахування цих сум до бюджету. З цією метою органи ДПС мають право:

— здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, у тому числі громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, перевірку грошових доку ментів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, які застосовують для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних із обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки й відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти в посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення й сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для занесення до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

—запрошувати громадян, у тому числі громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, інших платежів;

—одержувати безплатно від підприємств, установ, організацій,
включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, від громадян

— суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, інших платежів у порядку, визначеному законодавством, входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта оподаткування;

—обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо їх використовують як юридичну адресу суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів. Уразі відмови керівників підприємств, установ, організацій і громадян допустити посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження зазначених приміщень і обладнання та неподання документів про отримані доходи й проведені витрати органи ДПС мають право визначати оподатковуваний дохід (прибуток) таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержані ними доходи (прибутки), а стосовно громадян — також з урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю;

— одержувати щомісяця безплатно від митних органів звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при

цьому податків, інших платежів та інформацію про експортно-імпортні операції, що їх здійснюють резиденти та нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики дані, необхідні для використання в проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Застосування податкових: санкцій за порушення податкового законодавства визначено законодавством як один із найважливіших напрямів діяльності органів ДПС. Податкові санкції застосовують у вигляді стягнення недоїмки, накладення адміністративного штрафу або нарахування пені, а також у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках. Недоїмка — це сума заниженого чи прихованого прибутку або сума податку за інший прихований чи неврахований об'єкт оподаткування.

Штраф — грошове стягнення за порушення податкового законодавства. Пеня — сума, яку нараховують у разі затримки сплати податків, інших обов'язкових платежів. Операції платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть зупиняти, за винятком операцій щодо сплати податків та інших платежів.

Один із найважливіших напрямів діяльності органів ДПС — запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Державні податкові адміністрації у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також базові структурні підрозділи ДПС — державні податкові інспекції у районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують аналогічні функції, але в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

До системи органів Державної податкової адміністрації України належить і податкова міліція.

Податкова міліція — новий правоохоронний орган. Його створення було обумовлено реформуванням суспільно-економічних відносин у державі та пов'язаним з ними реформуванням податкової системи. Державна податкова служба, яку спочатку було створено тільки як систему контролю за додержанням податкового законодавства, була не спроможна ефективно вести боротьбу з протиправними, в тому числі злочинними, посяганнями на податкові відносини. Підрозділи з податкових розслідувань, що функціонували при ДПС України, враховуючи їхню обмежену компетенцію та нераціональну функціональну належність, не могли ефективно замінити процесуально самостійний правоохоронний орган, який би виконував увесь комплекс завдань, пов'язаних із боротьбою з податковими злочинами. Тому в 1998 році в новій редакції Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було вміщено новий розділ, присвячений організаційним принципам побудови та компетенції нового органу в складі ДПС — податкової міліції.

Систему органів податкової міліції становлять:

Департамент боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, Слідче управління, Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах ДПС, Головне управління податкової міліції, до складу якого входять:

Управління по організації боротьби з незаконним обігом товарів, Управління по оперативному документуванню, Оперативно-аналітичне управління, Оперативне управління, Управління дослідчих перевірок, Управління по оперативному супроводженню збиткових підприємств, Управління організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості та інші підрозділи, що забезпечують виконання функціональних завдань відповідно до повноважень, наданих податковій міліції чинним законодавством;

управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції — перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України, а в державних податкових адміністраціях у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Основними напрямами правоохоронної діяльності податкової міліції згідно з зазначеним Законом є:

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері
оподаткування, насамперед у кредитно-фінансовій і банківській системах, агропромисловому та паливно-енергетичному комплексах, сферах зовнішньоекономічної діяльності, виробництві й реалізації підакцизних товарів, гральному та шоу-бізнесі, виявлення контра­ банди, діяльності фіктивних фірм, протиправного використання подвійних рахунків, приховування коштів та інших цінностей, здо­бутих злочинним шляхом, а також їх розкриття та розслідування;

• провадження у справах про адміністративні правопорушення;

• розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших
платежів;

• запобігання корупції в органах державної податкової служби та
виявлення її фактів;

• забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної
податкової служби, захист їх від протиправних посягань, пов'язаних із
виконанням службових обов'язків.

Дата добавления: 2014-01-11