Окремі способи припинення зобов'язання

Зобов'язання може бути припинено не тільки тоді, коли його мета досягнута, тобто при виконанні зобов'язання, а й тоді, коли ця мета не досягнута. Останнє можливе у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання внаслідок загибелі предмета виконання (об'єктивна причина). Це може відбутися і за суб'єктивних причин, при прощенні боргу.

Як для виникнення зобов'язання, так і для його припинення необхідна наявність певної підстави — юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов'язують припинення зобов'язання і правового зв'язку між його сторонами. Саме з ними у чинному законодавстві змодельовані певні правила легітимності підстави та її наслідків.

Припиненню зобов'язань присвячена глава 50 ЦК України, в якій закріплюються підстави припинення зобов'язань, а саме виконання, зарахування, збіг боржника і кредитора в одній особі, угода сторін, зміна плану, неможливість виконання, смерть громадянина або ліквідація юридичної особи.

Одним з основних способів припинення зобов'язання є виконання, здійснене належним чином (ст. 599 ЦК України). Зобов'язання визнається виконаним належним чином, якщо кожна із сторін виконала свої обов'язки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Такими загальними умовами належного виконання зобов'язання згідно з ЦК України є:

—виконання його належними сторонами (ст. 527 ЦК);

—у належний строк (термін) (ст. 530 ЦК);

—у належному місці (ст. 532 ЦК);

—належним способом (ст.ст. 533, 537 ЦК).

Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому випадку на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки: відшкодування збитків, сплата неустойки та ін. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від реального виконання зобов'язання. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Разом з тим стосовно деяких зобов'язань, особливо підприємницьких, боржник може виходити за межі належного виконання, покращуючи правове становище споживача: безоплатне перевезення громіздкого товару до місця його призначення, допомога піднести придбаний товар до автомобіля тощо.

Відступне. За згодою сторін зобов'язання може бути припинене внаслідок передання боржником кредиторові замість виконання

відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються угодою сторін (ст. 600 ЦК України). Слід зазначити, що надання відступного, як спосіб припинення зобов'язання, може мати місце як при виникненні зобов'язання, так і в процесі його виконання.

Оформляється відступне договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок і строк його надання. Стосовно форми відступного діють загальні правила про форму угод. Що ж стосується питання надання відступного, то воно може бути різним: передача грошей, майна, виконання робіт, надання послуг та ін.

Зарахування — це спосіб припинення зобов'язання, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, а також тих вимог, строк виконання яких не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 ЦК України). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч. 2 ст. 601 ЦК України), тобто за своєю природою зарахування є односторонньою угодою.

Для здійснення зарахування необхідна наявність трьох умов: 1) вимоги сторін повинні бути зустрічні, тобто такими, що випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. У такий спосіб відбувається зарахування і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідні, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошового, але не можна, наприклад, утримувати чужу річ за грошовий борг власника цієї речі. Найчастіше зарахуванням погашаються зустрічні грошові вимоги; 3) необхідно, щоб за обома вимогами уже настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не піддягає виконанню. До зарахування може бути пред'явлена і вимога, як відзначалося, строк виконання якої не встановлено або строк визначений моментом пред'явлення вимоги.

За наявності всіх вищенаведених умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно. Якщо зустрічні вимоги рівні, то зобов'язання припиняється (повне зарахування), якщо нерівні, то одне із зобов'язань припиняється повністю, а в іншому зменшується обсяг вимог, але зобов'язання продовжує існувати (часткове зарахування). Характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні значення не мають.

Але не всі зустрічні однорідні зобов'язання, строк яких настав, можуть бути зараховані. Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування таких зустрічних вимог:

1)про відшкодування збитку, завданого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2)про стягнення аліментів;

3)щодо довічного утримання (догляду);

4)у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі зміни кредитора боржник має право пред'явити проти

вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або це строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, — на момент його виконання.

Домовленість сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання може припинятися за домовленістю сторін. Вона може мати місце, якщо сторони не приступили до виконання зобов'язання або виконали його частково.

Серед підстав припинення зобов'язань за домовленістю сторін виділяють новацію, відступне, прощення боргу.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування збитку, завданого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новація. Виходячи із змісту ч. 1 ст. 220 ЦК України, новація — це угода про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Пункт 2 ст. 652 проекту ЦК України уточнює, що сторони, укладаючи угоду про заміну первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням, повинні передбачити заміну предмета чи способу виконання. Так, замість існуючого договору найму жилого будинку, власником якого є наймодавець, сторони укладають договір купівлі-продажу будинку. Боржник, який повинен сплатити певну суму грошей за куплений товар, зобов'язується сплатити її на підставі договору позики.

На відміну від інших угод сторін, які мають наслідком припинення зобов'язань, зокрема від відступного, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає погоджене між ними нове зобов'язання. Новація відрізняється від заміни виконання. Наприклад, постачальник за згодою покупця замість одних товарів поставляє інші, сторони змінили строки і способи виконання.

У цих випадках первісне зобов'язання не припиняється, а змінюється і підлягає виконанню.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому від дійсності останнього залежить дійсність нового. Якщо первісне зобов'язання визнається недійсним, то недійсним стає зобов'язання, яке його замінює.

У практиці використовується поняття пролонгацій (продовження) договірних відносин учасників на новий строк, що також не визнається новацією.

Новацію характеризує те, що вона припиняє додаткові зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або погодженням сторін.

Новація не допускається щодо аліментних зобов'язань, зобов'язань стосовно відшкодування заподіяного збитку життю або здоров'ю фізичної особи, в інших випадках, передбачених законом.

Прощення боргу. Зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав інших осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

Таке формулювання допускає припинення зобов'язання одностороннім актом кредитора, який прощає борг. Боржник може заперечувати проти зняття з нього боргу. Але в цьому випадку прощенню боргу він повинен протиставити належне виконання зобов'язання і таким способом припинити його. Але необхідність

у прощенні боргу, як правило, виникає, коли виконання зобов'язання ускладнюється або коли він прострочив виконання, тобто в ситуаціях явної згоди боржника на припинення зобов'язання шляхом прощення боргу.

Враховуючи те, що для прощення боргу необхідна згода боржника, цей спосіб припинення зобов'язань іноді прирівнюють до договору дарування.

За загальним правилом не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання. Проте у деяких випадках, передбачених законом, зобов'язання може припинятися за волевиявленням однієї із сторін.

Право на одностороннє припинення зобов'язання, як правило, зумовлене порушенням іншою стороною своїх обов'язків. Так, зобов'язання за договором підряду може припинятись у зв'язку з відмовою замовника від договору, якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її у строк стає неможливим, а також коли підрядчик не усуне недоліки в роботі у встановлений замовником строк (ст. 347 ЦК України). Підрядчик, у свою чергу, може відмовитись від договору, якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване застереження з боку підрядчика, у відповідний строк не замінить недоброякісних або непридатних матеріалів, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 341 ЦК України).

Статті 231 і 234 ЦК України серед засобів захисту передбачають право покупця, якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ або якщо продана річ неналежної якості і її недоліки не були застережені продавцем, вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.

Якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець може відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків (ст. 232 ЦК України). Враховуючи особисто-довірчий характер взаємовідносин сторін за договором доручення, ст. 392 ЦК України передбачає можливість його припинення шляхом скасування договору довірителем і відмови повіреного, тобто на підставі односторонніх дій сторін цього договору.

Відповідно до ст. 350 ЦК України замовник за договором побутового замовлення може вимагати розірвання договору

і відшкодування збитків у разі, якщо підрядчик допустив істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки в роботі.

До підстав припинення зобов'язань незалежно від волі сторін належать: неможливість виконання, збіг боржника і кредитора в одній особі, смерть громадянина, який є боржником або кредитором, коли зобов'язання пов'язане з його особою, ліквідація юридичної особи — боржника чи кредитора.

Неможливість виконання зобов'язання. Закон не визначає поняття «неможливість виконання зобов'язання». Під ним слід розуміти неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його виконання.

Розрізняють випадкову і навмисну неможливість виконання. При випадковій неможливості виконання зобов'язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання. Випадкова неможливість може бути зумовлена як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг і не повинен був передбачити. Якщо жодна із сторін до виникнення неможливості виконання ще не встигла здійснити дії, пов'язані із зобов'язанням, воно припиняється.

Вже здійснене виконання у взаємному зобов'язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.

При навмисній неможливості виконання зобов'язання не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов'язок виконання трансформується в обов'язок відшкодувати завдані контрагентові збитки, сплатити неустойку і т. д. Коли предмет зобов'язання визначений індивідуальними ознаками, його знищення спричинює неможливість виконання, і зобов'язання припиняється. Родові речі є речами замінними і доти, доки їх заміна для боржника можлива, зобов'язання продовжує існувати.

Неможливість виконання може поширюватися на все зобов'язання або на окрему його частину. Вона може бути як постійною, так і тимчасовою. При постійній неможливості виконання зобов'язання припиняється, оскільки мета його недосяжна. При тимчасовій неможливості виконання зобов'язання не припиняється, а лише переноситься до усунення перешкод. Неможливість вико-

нання зумовлена певними об'єктивними обставинами, через які боржник не може здійснити виконання.

Але не в усіх випадках неможливість виконання зобов'язання може бути підставою його припинення. Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставинами, за які жодна із сторін не відповідає. Однією з обставин, яка спричинює неможливість виконання зобов'язання боржником і звільняє його від відповідальності, є винні дії кредитора, про що зазначено в ст. 613 ЦК України. За цієї умови кредитор не має права вимагати повернення виконаного ним за зобов'язанням.

Іншою обставиною, яка виключає відповідальність боржника, є правомірне невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язання. Воно може бути спричинено фізичною, юридичною або економічною неможливістю (загибель індивідуально визначеної речі, яка є предметом зобов'язання, хвороба артиста, стихійне лихо; видання державним органом акта, який призводить до неможливості виконання, наприклад, заборона вивезення товару, вилучення речей, що є предметом зобов'язання, з цивільного обігу та ін.).

Відсутність вини боржника в невиконанні зобов'язання є також обставиною, що зумовлює неможливість виконання. У цьому випадку невиконання є протиправним, але відсутня вина боржника, тому зобов'язання припиняється.

У деяких, передбачених законом, випадках боржник несе відповідальність за випадкову неможливість виконання. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Поєднання боржника і кредитора в одній особі. Припинення зобов'язань у разі поєднання боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України) відбувається внаслідок правонаступництва, тобто переходу прав та обов'язків від боржника до кредитора і навпаки. У відносинах між громадянами зобов'язання може припинитися за вказаною причиною, коли спадкоємець і спадкодавець були між собою в зобов'язальних правовідносинах. При правонаступництві спадкоємець набуває прав та обов'язків спадкодавця і стає одночасно кредитором і боржником (боржник за договором позики стає спадкоємцем свого кредитора).

Щодо організацій зобов'язання можуть припинятися поєдн^ ням боржника і кредитора у зв'язку із злиттям юридичний осі§ або приєднанням однієї юридичної особи до іншої за умовив якщ^' в зобов'язанні одна з них була кредитором, а інша — боржником, В обох випадках зникає другий суб'єкт правовідносин, у зв'язку з чим вони припиняються.

При поділі юридичної особи, яка виникла внаслідок злиття або приєднання, частка попередніх зобов'язань визначається заново за роздільним балансом.

Припинення зобов'язання смертю фізичної особи. За загальним правилом смерть фізичної особи — кредитора чи боржника — не тягне за собою припинення зобов'язання, оскільки майнові права та обов'язки, які становлять його зміст, переходять у випадку смерті кредитора чи боржника до їх спадкоємців. Зобов'язання не припиняється, а внаслідок спадкового правонаступництва відбувається заміна осіб у зобов'язанні. Зобов'язання, виконання яких має особистий характер, не можуть бути предметом спадкування і припиняються смертю того учасника, з особою якого вони пов'язані. Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і, отже, не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання також припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК України).

Так, наприклад, смерть автора призводить до припинення укладеного з ним договору літературного замовлення, смерть дитини тягне за собою припинення встановленого на її користь аліментного зобов'язання. Зобов'язання припиняється у разі смерті особи, на користь якої стягувалося відшкодування збитку, спричиненого ушкодженням здоров'я. Договір доручення припиняється не тільки смертю довірителя чи повіреного, а й визнанням будь-якого з них недієздатним, обмежено дієздатним чи безвісно відсутнім.

Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи. Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника чи кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Дата добавления: 2014-01-11