Договір прокату автомобіля та ризики, що пов’язані з його застосуванням

Прокат автомобілів в Україні, на відміну від інших розвинених країн, є новим видом бізнесу. Американці до цього бізнесу прийшли набагато раніше українців. У 1918 р. випускник чиказького університету Волтер Джекобс уперше розпочав цей вид діяльності. А в 1927 р. прокат автомобілів став популярним видом бізнесу в Америці. Але прокат авто таїть певний ризик як для особи, котра дає авто на прокат, так і для особи, яка користується цим видом транспорту.

За наявності достатньої кількості публікацій, де розглядається юридична природа категорії «ризику» в різних його проявах (Харитонов Є.О., Майданик Р.А., Фогельсон Ю., Ойгензіхт В.А., Гранатуров В.М., Шевчук О.Б., Литовченко І.В., Тімуш І., Танаєв В.М., Шиян В.Д., Хлонь О.М. та ін.), на сьогодні поки що відсутні дослідження щодо ризику сторін у договорі прокату автомобіля.

Договір прокату є двостороннім, оскільки в обох сторін за договором виникають обов’язки. Наймодавець зобов’язується передати в тимчасове користування автомобіль у належному, технічно справному стані, а наймач зобов’язаний його прийняти, експлуатувати відповідно до зазначеної мети і технічної характеристики, а також сплатити певну грошову суму.

Договір прокату є також відплатним, тому що, як вище було зазначено, передбачається сплата певної суми грошей, тобто надання зустрічного майнового задоволення.

Договір уважається ризиковим, тому що вигоду чи втрату визначити під час укладання договору практично неможливо. Ризик може тільки передбачати і йому можна запобігти, тобто сторони вживають відповідних заходів щодо його зменшення.

Як випливає з визначення договору прокату, предметом його повинна бути рухома річ. У нашому випадку такою річчю є автомобіль. Закон України «Про автомобільний транспорт» у першій статті дає визначення, що «… автомобіль – це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (або) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт».

Автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а тому може керуватися тільки особами, які досягли повноліття. Укласти договір прокату автомобіля також неможливо раніше встановленого віку. Та й чи захоче власник прокатної організації укладати договір прокату з особами, котрі тільки досягли вісімнадцяти років. Усім відомо, що, як правило, такі особи, по-перше, не в змозі сплатити відповідну суму у випадку втрати автомобіля (крадіжка, ДТП тощо), по-друге, вони не мають певного досвіду керування автомобілем. Тому, укладаючи договір прокату з такими особами підприємець ризикує втратити автомобіль.

Категорія «ризик» належить до основних системоутворюючих факторів як підприємницької діяльності, так і приватної власності, беручи участь у створенні основ приватного права. Слово «ризик» запозичене з французької мови (risque), що теж походить від грецького «рисикон», тобто «скеля». Ризикувати – дослівно „маневрувати між скелями”.

Цивільне законодавство не дає нам поняття ризику, але провідні цивілісти, на яких автор робив посилання на початку роботи, дають свої визначення категорії «ризик». Наприклад, великий внесок у дослідження категорії ризику зробив Майданик Р.А. Він пише, що діяльність людини завжди пов’язана з багатьма ризиками правового характеру. Юридичні ризики слід розглядати як умови або елементи правовідносин. Ризик – універсальне, загальносоціальне явище, сфера застосування якого поширюється на всі види соціальних відносин. Зміст ризику становлять дії, які необхідно вчинити залежно від наявності свободи вибору. На його думку, ризик – це вимірювана невизначеність і в більшій мірі є вибором, ніж жеребом.

Розглядаючи питання ризику за договором прокату, слід звернути увагу на визначення ризику вченими-економістами. Гранатуров В.М. та Литовченко І.В. визначають, що «ризик – це об’єктивно-суб’єктивна економічна категорія, що характеризує невизначеність кінцевого результату діяльності внаслідок можливого впливу (дії) на нього низки об’єктивних та/або суб’єктивних факторів, котрі не враховувалися при його плануванні».

Отже, наймодавець, укладаючи договір прокату, не може знати, чи виконає умови договору інша сторона. А особа, котра бере автомобіль на прокат, теж не може знати, чи перебуває авто у задовільному технічному стані.

Ризик втрати автомобіля власником включає в себе як імовірні дорожньо-транспортні пригоди, так і неповернення своєчасно автомобіля. Такі випадки непоодинокі і власникам фірм нерідко доводиться звертатися до органів внутрішніх справ, тобто до підрозділів ДАІ, за допомогою.

Щоб уникнути ризику необхідно, не тільки застрахувати автомобіль, але й ужити додаткових заходів, котрі зменшать вірогідність втрати автомобіля. Такими заходами є, по-перше, установлення вікового цензу особи, яка бере автомобіль на прокат, і стажу керування. Прокатники всіх країн світу встановлюють мінімальний вік контрагента за договором прокату. При цьому чим дорожча автомашина, тим вищі мінімально допустимий вік і стаж керування.

Наприклад прокатна компанія «Сан сервіс», яка знаходиться у м. Київ обмежує мінімальний вік контрагента у 21 рік, причому строк керування автомобілем повинен бути щонайменше 3 роки. У європейських країнах для того, щоб узяти на прокат автомобіль високого класу, треба мати за плечима теж 3 роки водіння авто і 25 років від народження.

По-друге, як зарубіжні, так і вітчизняні прокатні фірми працюють із клієнтом за наявності однієї із чотирьох основних пластикових карток платіжних систем Visa, Master Card, Eurocard та Amerikan Express. На картці має бути сума, що перекриває суму оренди й застави, у багатьох країнах – це 300 – 3000 доларів, залежно від компанії та від автомобіля. А для прокату автомобіля класу premium у тих же США знадобляться дві кредитні картки різних систем, наприклад Visa та Ameriсan Express. Звичайно, що такі перестороги порушують умови публічності договору, але оскільки він є ще й договором приєднання, то клієнту іншого вибору не залишається.

Наймачеві, у свою чергу, теж необхідно здійснювати певні заходи щодо запобігання та зменшення ризику втрати автомобіля (наявність страхового полісу, наявність протиугінних засобів тощо), так і на безпеку його експлуатації (при прийнятті в користування автомобіля необхідно виконати ряд певних дій, направлених на те, щоб отримати відповідну інформацію про автомобіль, його технічну характеристику і технічні можливості, наявність своєчасного технічного обслуговування).

Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що договір прокату автомобіля є цивільно-правовим договором, направленим на передачу майна в тимчасове користування за плату на певний строк та на певних умовах. Договір прокату є ризиковим, тому що ймовірність втрати автомобіля наймодавцем досить велика. Ризикує також і наймач, укладаючи договір прокату автомобіля, адже він не може стовідсотково передбачити ризик, що пов'язаний з використанням авто і його технічним станом.

Дата добавления: 2014-01-11