Особливості договору найму (оренди) транспортного засобу

Найм (оренда) транспортного засобу

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди

Найм будівлі або іншої капітальної споруди регулюється статтями 793-797 ЦК України, які встановлюють такі особливості цього виду договору найму:

1) договір завжди укладається у письмовій формі, а строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 793 ЦК України);

2) договір, укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України);

3) передання та повернення будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору і з цього моменту починається чи припиняється обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ст. 795 ЦК України);

4) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, в розмірі, необхідному для досягнення мети найму (ст. 796 ЦК України).

Отже, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди виділено у самостійний вид. виходячи з його об’єкта. Об’єктом договору є будівлі та капітальні споруди. Будівлі та капітальні споруди нерозривно пов’язані із земельною ділянкою, на якій вони розміщуються. Саме ця обставина і зумовила виділення договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди в окремий вид договору найму.

5.1. Поняття та предмет договору найму (оренди) транспортного засобу [1]

Транспорт є галуззю народного господарства, покликана забезпечити економічні, організаційні та соціальні зв’язки різних сфер економіки і задовольнити потреби суспільства в перевезеннях.[2] Термін «транспорт» походить від латинського transportare – переносити, переміщувати, німецького та французького transport – транспорт, провіз, перевезення. Звідси транспортний засіб –це засіб для перевезення, переміщення пасажирів, багажу та вантажу.

Найм (оренда)[3] ТЗ є різновидом найму. Але у зв’язку з тим, що ТЗ є джерелом підвищеної небезпеки, а також зважаючи на його значну ціну і можливість надання у найм з екіпажем, законодавець виділив його в окремий вид. Крім цього треба також зважати на те, що ТЗ є досить складним механізмом і не кожен наймач може його освоїти. Необхідні відповідні знання та кваліфікація підтверджена певними посвідченнями (водія, пілота тощо). Виходячи з положень ст. 759 та ст. 798 ЦК України можна дати визначення договору найму (оренди) ТЗ. За договором найму (оренди) транспортного засобу наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві транспортний засіб у користування за плату на певний строк.

Найм ТЗ не можна розглядати окремо від загальних положень договору найму. В першу чергу необхідно відмітити, що предметом договору може бути тільки один ТЗ, а не кілька, тому, що відповідно до ст. 760 ЦК України предметом може бути тільки річ, яка визначена індивідуальними, а не родовими, ознаками. Це означає, що кілька ТЗ, або транспортне підприємство за таким видом договору не може бути передане в найм.

Сторонами договору є наймодавець (фізична чи юридична особа), не тільки власник майна, тобто ТЗ, але і особа, що має майнові права або уповноважена на укладення договору особа. Наймачем ТЗ теж може бути як фізична, так і юридична особа. Якщо ТЗ використовується для підприємницьких цілей, то наймач, якщо це не юридична особа, повинен буди фізичною особою-підприємцем.

Предметом договору найму можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні ТЗ, тобто такі транспортні засоби, що можуть самостійно пересуватися у просторі. Це означає, що ТЗ відносяться до рухомих речей.

Повітряне судно – це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати у тривимірному просторі.[4]

Стаття 15 КТМ України[5] визначає судно, як самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, рибного промислу, різноманітних гідротехнічних робіт, для наукових, культурних цілей, спорту тощо.

Серед наземних ТЗ можна визначити залізничний та автомобільний транспортні засоби. Залізничний ТЗ це рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, монорейковий транспорт) і контейнери.[6]

Автомобільний ТЗ – це транспортний засіб, за допомогою якого здійснюються перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій. Автомобільним ТЗ може бути автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, сідельний тягач та спеціальний автомобіль.[7]

Найм ТЗ близький по своєму призначенню до лізингу. Загальними особливостями є те, що майно передається у користування, а не у власність; передбачається плата за користування; визначається строк користування а також страхування предмету. Але є і відмінності. У договорі лізингу передбачається, що предмет договору повинен бути віднесений до основних фондів; лізингодавцем може бути тільки власник (тоді як за договором найму ТЗ може бути інша уповноважена особа); до договору лізингу крім загальних положень про найм, застосовуються також загальні положення про договір купівлі-продажу і загальні положення про поставку. Все це говорить про те, що договори найму ТЗ і лізингу різні за своєю юридичною природою.

Договір найму ТЗ є двостороннім, відплатним, строковим, реальним або консенсуальним. Договір вважається двостороннім тому, що і наймодавець і наймач мають певні обов’язки. Передбачається плата за користування ТЗ, що є характерним для відплатного договору. Сторони самостійно визначають порядок розрахунків за найм ТЗ. Вони можуть передбачати зміну плати у зв’язку з істотними умовами договору. Договір є строковим, тобто ТЗ передається тільки у тимчасове користування наймачеві. Це значить, що після закінчення строку договору останній повинен повернути ТЗ у належному (технічно справному вигляді), за винятком амортизаційного зносу. Договір може бути як реальним, коли наймодавець підтверджує свої наміри про укладення договору переданням ТЗ, так консенсуальним, коли ТЗ буде передано у майбутньому (у цьому випадку достатньо самої домовленості сторін).

Договір найму ТЗ укладається у письмовій формі. Якщо одна із сторін є фізичною особою, то договір підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання форми призводить до правових наслідків передбачених ст. 218 ЦК України. У випадку заперечення однією із сторін факту укладання договору доказами можуть слугувати будь-які, передбачені ЦК України, докази, крім показань свідків.

Самостійність наймача у використанні ТЗ у своїй діяльності передбачається ст. 800 ЦК України. Він має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення ТЗ. Основною вимогою у даному випадку є те, що ТЗ повинен використовуватися за своїм призначенням. Наприклад, на самоскиді чи тракторному причепі не можна перевозити пасажирів.

Наймодавець повинен передати у найм ТЗ у технічно справному вигляді. Якщо він не відповідає вимогам техніки безпеки, то у договорі повинно бути зазначено, що ТЗ передається несправним і тільки при його від ремонтуванні він може експлуатуватися. Експлуатант, тобто наймач повинен провести технічний огляд за допомогою відповідних структур, наприклад, технічний огляд автомобіля здійснює Державна автомобільна інспекція, або станції технічного огляду, котрі отримали від ДАІ ліцензію на цей вид діяльності.

До наймача ТЗ переходить також тягар утримання майна. Незважаючи на те, чи ТЗ передано у технічно справному вигляді, чи ні - наймач несе відповідальність за безпеку його використання. Експлуатант зобов’язаний постійно підтримувати ТЗ у належному технічному стані. Він несе усі витрати, пов’язані з його використанням, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів. Ризик втрати ТЗ переходить до наймача. Він повинен забезпечити ТЗ відповідною охороною та дотримуватися умов експлуатації.

Важливим вважається те, що ТЗ може здаватися у найм як без екіпажу, так і з екіпажем. Наразі найму ТЗ без екіпажу, наймач, або власноруч його експлуатує (легкомоторний літальний апарат, автомобіль чи інший наземний ТЗ,) або наймає екіпаж (повітряне пасажирське судно, торговельне плавуче судно тощо). Стаття 203Кодексу Торговельного мореплавства визначає, що за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей. Судно може бути укомплектовано екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Статтею 805 ЦК України передбачено певні особливості найму ТЗ з екіпажем, який його експлуатує. Управління та технічна експлуатація ТЗ здійснюється екіпажем, котрий не перериває свої трудові стосунки з наймодавцем. Тому і витрати по утриманню екіпажу несе сам наймодавець. Звичайно, що плата за найм ТЗ повинна покривати затрати наймодавця, пов’язані з утриманням екіпажу. Найм з екіпажем пов'язаний з висотехнологічністю ТЗ, а також особливостями його управління і експлуатації. У випадку коли наймач віддає розпорядження екіпажу, котрі ідуть всупереч умовам договору або експлуатації ТЗ, екіпаж зобов’язаний не виконувати їх та доповісти наймодавцю. Законом можуть встановлюватися інші особливості найму ТЗ з екіпажем.

Дата добавления: 2014-01-11