Ставновлення соціолгогічної науки та соціолоьно павових поглядів

Розглянемо теорії, які найбільше яскраво виражають правові навчання епохи Відродження й Нового часу, що зробили вплив на розвиток соціології права.

Теорія природного права. Представники раціоналістичної концепції природного права Гуго Гроцій (1583-1645), Томас Гоббс (1588-1679), Джон Локк (1632-1704), Жан-Жак Руссо (1712-1778), Шарль-Луї Монтеск'є (1689-1755) відкидали теологічну концепцію природного права, що визначає природне право як право, установлене Богом, і трактували право як породження здорового людського розуму. Багато хто із представників теорії природного права дотримувалися також «договірної» теорії походження держави й права. Прихильники цієї теорії (Т. Гоббс, Дж. Локк і ін.) уважали, що для подолання недоліків природного (додержавного) стану суспільства, при якому суспільство керується природними законами, що випливають безпосередньо з характеру людської природи, необхідно укласти суспільний договір про державотворення й установити таким способом загальну для всіх влада.

Історична школа права. Представниками даної школи були Густав Гуго (1764-1844), Георг Пухта (1798-1846), Карл-Фрідріх Савіньї (1779-1861). Вони виступили із критикою теорії природного права, виведеного з людського розуму. Представники історичної школи права вважали, що природного права не існує, а є лише позитивне право, що складається історично в міру нагромадження народом досвіду. Джерела права представники історичної школи бачили в народному дусі, уважаючи право породженням національної природи певного народу, що виникає зі стихійно складних норм спілкування людей. Право виникає й розвивається в міру розвитку національного духу. Представники історичної школи права зробили спробу ввести в теорію права історичний елемент.

Англійський лібералізм. Представники англійського лібералізму Ієремія Бентам (1748-1832) і Джон Стюарт Мілль (1806-1873) відкидали теорію природного права, говорячи, що зміст природного права невиразний й усіма тлумачиться по-різному. Реальним правом відповідно до їхніх вчень є примуси й заборони, установлені державою й забезпечені її санкціями. Поза веліннями закону, установленого державою, немає жодних прав особистості, а так звані природні права - це довільні оцінки закону і його дії. Оптимальною формою правління прихильники англійського лібералізму вважали демократію зі строгим поділом влади. Саме така форма правління, на їхню думку, забезпечить захист стабільності суспільства й зростання добробуту держави.

Марксистська теорія. Представники марксисткою теорії К. Маркс (1818-1883) і Ф. Энгельс (1820-1895) уважали, що держава й право мають класову природу і є знаряддями панування одного класу (буржуазії) над іншим (пролетаріатом). Право й держава мають тимчасовий характер і зі скиненням капіталістичного ладу підлягають знищенню. Марксистська теорія відрізнялася поділом суспільства на класи.

Роль основоположників соціології А. Кетле, О. Конта, Г. Спенсера в процесі становлення соціології права Основоположники соціології А. Кетле, О. Конт, Г. Спенсер внесли істотний вклад у процес становлення соціології права. Бельгійський учений Адольф Кетле (1796–1874) відомий своїми розробками в області соціальної статистики. Кетле вважав, що для того, щоб зрозуміти закони суспільства, необхідно виявити статистичні факти різних подій і дій. Так, з факту наявності взаємозв'язків між видами злочинів і різних характеристик злочинців (наприклад, їхнім віком, походженням і ін.) Кетле робив висновки про закономірності в кількості й деяких видах злочинів. Кетле вважав, що, якщо мільйон людей від 25 до 30 років зробили вдвічі більше вбивств, чим мільйон людей від 40 до 50 років, те, виходить, у людей, що ставляться до першої вікової групи, схильність до вбивства вдвічі сильніша, ніж у людей, що ставляться до другої групи. На підставі своїх досліджень Кетле вивів загальну й спеціальну закономірності злочинності.

Французький філософ Огюст Конт (1798–1857) – створенням позитивної філософії. Відповідно до теорії Конта суспільство у своєму розвитку проходить 3 стадії:1 ) теологічну (фантазійну) – пояснення явищ миру дією надприродних Божественних сил; 2) метафізичну (абстрактну) – пояснення явищ миру за допомогою різних вигаданих первосущностей, відірваних від реального життя; 3) позитивну (наукову) – наукове пояснення явищ миру. Вищою стадією розвитку людства згідно Конту є позитивний стан суспільства, тобто такий соціальний устрій, при якому пізнання смвіту опирається на наукове знання про природу й суспільство й здійснюється за допомогою розуму й спостереження. До права Конт ставився негативно, повністю заперечуючи його. Він уважав, що право панує на метафізичній стадії розвитку суспільства, на позитивній стадії ж розвитку суспільства будуть існувати лише суспільні обов'язки. У позитивному суспільстві згода суспільних відносин досягається за допомогою «природних законів», у суспільстві панують любов, гармонія, порядок.

Англійський соціолог XIX в. Герберт Спенсер (1820–1903) був основоположником теорії соціальної еволюції. Відповідно до теорії Спенсера суспільство - це організм, що функціонує й розвивається за своїми внутрішніми законами. Державне управління й право - складові частини суспільства, які піддаються спеціалізації й диференціації в міру його розвитку. Вони тісно пов'язані з іншими функціонуючими частинами суспільства й з розладом суспільства занепадають. Таким чином, реформувати суспільство законодавчим шляхом дуже складно, і це покладає величезну соціальну відповідальність на законодавців. Мистецтво створювати закони для цілого народу вимагає розуміння реальних потреб суспільства і якісної підготовки законотворців, яка в них звичайно відсутня. Заслугою Спенсера є також те, що він сприяв введенню в науку й широке поширення такого важливого соціологічного поняття, як «соціальний інститут» (яким є в тому числі й право), виділивши й описавши його основні різновиди.

Дата добавления: 2014-01-11