Відкладання осадочного матеріалу у водному басейні

Причини осідання осадочного матеріалу, який знаходиться в різному фізико-хімічному стані й середовищі

ІІІ СТАДІЯ ЛІТОГЕНЕЗУ СЕДИМЕНТОГЕНЕЗ – НАКОПИЧЕННЯ ОСАДКІВ

ЛЕКЦІЯ №5

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1 Якими агентами здійснюється перенесення уламкового матеріалу?

2 Як відбувається транспортування осадочного матеріалу ріками, тимчасовими потоками?

3 Розкажіть про особливості переносу осадочного матеріалу вітром, морськими течіями.

4 Які специфічні особливості характерні при транспортуванні осадочного матеріалу льодом, біосферою?

5 Як впливає сила тяжіння на процеси транспортування осадочного матеріалу?

Седиментогенез – це сукупність явищ, які протікають на поверхні Землі і приводять до утворення нових осадочних формувань.

Осідання матеріалу починається на шляхах переносу. Характер седиментації та її інтенсивність дуже залежить від фізико-географічних та геологічних умов, стану речовин і середовища, де відбувається осідання. Місцем накопичення осадків є водні басейни та поверхня суші, але у водоймах накопичення відбувається значно скоріше.

При значному поступленні осадочного матеріалу та стабільній фізико-географічній обстановці може накопичуватись потужний шар осадку, навпаки, періодичні зміни обстановки приводять до формування тонкого осадочного матеріалу, різного за будовою й складом. В цілому на процеси осідання впливає клімат, рельєф, який залежить від тектонічної обстановки.

У водному середовищі відкладання осадочного матеріалу залежить від розміру та густини частинок. Крупний матеріал осідає значно швидше і ближче до джерел зносу, дрібний – може переноситись досить довго й далеко. Зокрема, встановлено, якщо швидкість вільного падіння частинок буде менша від швидкості течії, частинка переноситься, а якщо швидкість падіння частинки більша від швидкості потоку, то вона осідає. Частинки з різною густиною також осідають по-різному. При рівних розмірах уламкові зерна значно швидше осідають, ніж органічні тканини рослин і тварин, густина яких майже однакова з густиною води.

Певний вплив на осідання частинок має в’язкість води, яка зростає при зниженні температури, підвищенні солоності та концентрації колоїдних частинок.

Швидкість осідання, зокрема, алевритових і більш дрібних частинок можна виразити формулою Стокса

,

де: V – швидкість осідання частинок; r – радіус частинок; d₁ – густина частинок; d₂ – густина води; µ – в’язкість води; g – прискорення вільного падіння.

Дана залежність в основному стосується круглих частинок, всі інші форми (призматичні, лускуваті, пластинчасті) осідають повільніше.

Колоїдний матеріал осідає після його коагуляції, яка відбувається при взаємодії частинок із протилежними зарядами, під впливом радіоактивного опромінення, внаслідок зміни середовища. При спокійній гідродинаміці осідання відбувається поблизу місця осідання, в рухомій на значних віддалях.

Розчини та гази перш чим перейти в осадок, в результаті життєдіяльності організмів і фізико-хімічних факторів переходять у тверду фазу.

Швидкість накопичення осадків у водному середовищі коливається у широких межах, від долів мм до декількох десятків см/рік. Найменші швидкості осідання в центральних ділянках океанів – 0,006-0,008 мм/рік.

Високі швидкості накопичення осадків у дельтах великих гірських рік, а також високо-мінералізованих басейнах (до 20 см/рік). Чим більша площа басейна, тим менша швидкість накопичення.

Осідання частинок в атмосфері відбувається при зменшенні швидкості вітру. Більш крупні піщані частинки осідають на континенті, або у прибережній частині морів і океанів. У пустелях, напівпустелях формуються дюни, бархани, пилуваті частинки виносяться в моря та океани, де часто є основною складовою частиною осадків. В областях із вулканічною діяльністю розноситься та осідає вулканічний кластичний матеріал. Швидше накопичується осадочний матеріал у геосинклінальних областях ніж на платформах.

Накопичення матеріалу, який переноситься льодом, відбувається на суші у вигляді морен, флювіогляціальних та інших відкладів в прибережних частинах морів та океанів, і навіть у відкритих, далеко від берега басейнах, куди цей матеріал відноситься айсбергами.

Льодовикові відклади характеризуються поганою відсортованістю у вигляді кутуватих валунів, щебеню, дресви та їх сумішей, часто зцементованих піщаним та глинистим матеріалом.

Найбільше накопичується осадочного матеріалу при обвалах, осипах, в дельтах крупних рік.

Дата добавления: 2014-01-11