Генезис вивчення речовинного складу порід

Вивчення складу уламкової частини осадочних гірських порід дає матеріал не тільки для відновлення умов накопичення, тривалості, напрямку і дальності переносу, але реконструкції областей зносу, складу порід в джерелах живлення. При тривалому переносі гальки менш стійких порід (глинистих сланців, вапняків – ракушняків, основних магматичних порід) руйнуються і відбувається їх збагачення більш стійкими гальками кварцу, кварцитів, окремнілих порід. Важливими дослідженнями є вивчення алотигенних мінералів.

Якщо у важкій фракції мінералів присутні апатит, циркон, рутил, рогові обманки, а в легкій – польові шпати і кварц, то це свідчить про руйнування гранітоїдів. Асоціація магнетиту, титаномагнетиту, сфену, основних плагіоклазів, амфіболів піроксенів найбільш характерна для ультраосновних та основних порід.

Наявність дистену, ставроліту, гранату, кварцу з хвилястим погасанням свідчить про розмив метаморфічних масивів.

Важливе значення для реконструкції фізико-географічних та геохімічних особливостей середовища осадкоутворення мають і аутигенні мінерали, при цьому необхідно виділяти мінерали, які випали в осадок хімічним або біохімічним шляхом на стадії седиментації, та мінерали діагенетичні.

Зокрема, кальцит і доломіт, сульфати і галоїди, пластові фосфорити формуються на стадії седиментації, глауконітова стадія діагенезу відбувається в морських умовах.

Кальцит і доломіт формуються в басейнах з різною солоністю – від слабомінералізованих майже прісноводних умов, до морських, часто з підвищеною солоністю в зоні відносно підвищених температур. Карбонатні породи можуть утворюватися як в морських умовах, так і в озерних або лагунних. Витримані по площі пачки карбонатних порід, які простягаються на сотні і навіть тисячі кілометрів – це морські формування, в той час як обмежене їх площинне поширення свідчить про озерне походження.

Наявність потужних товщ гіпсів та ангідритів, галоїдних солей з поліміктовою або базальною структурою цементу вказує на високі стадії засолення басейнів при арідному кліматі, а поклади вугілля, навпаки, свідчать про вологий клімат з достатньо високими (в любому випадку додатними) температурами.

Для літолого-фаціального аналізу використовують геохімічні показники, які дають можливість простежити формування окремих елементів, їх міграцію та осідання, наприклад, вміст бору в морських водах вищий, ніж в прісноводних, а галію – навпаки. Окремі хімічні елементи характеризують оксидно-відновні процеси середовища. Так, у відкладах, що формуються у відновному середовищі, збагачених часто органічною речовиною, підвищений вміст міді, нікелю, молібдену та інших елементів, в басейнах з високим вмістом сірководню в породах спостерігається підвищений вміст сірки і т.д.

Дата добавления: 2014-01-11