Внутрішні чинники ризику

Зовнішні чинники, що впливають на ступінь ризику

Під зовнішніми чинниками слід розуміти ті чинники, які підприємці, як правило, не в змозі змінити, але повинні їх прогнозувати та враховувати, бо вони істотно впливають на стан справ.

Згідно із загальною теорією менеджменту зовнішні чинники доцільно розподілити на дві групи:

· чинники безпосереднього впливу;

· чинники опосередкованого впливу.

Основні з цих чинників наведено на рис. 2.1.4.

В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, виокремлюють такі чотири групи чинників, які належать до внутрішніх чинників ризику:

· стратегія фірми;

· принципи діяльності фірми;

· ресурси та їх використання;

· якість і рівень використання маркетингу.

Як зазначається в американській пресі, близько 90% невдач малих фірм пов’язані з менеджерською неосвідченістю чи службовою некомпетентністю.

Рис. 2.1.4 Система зовнішніх чинників ризику

Джерелами ризику є також такі чинники: відсутність професійного досвіду у керівництва фірм, недостатні економічні знання, фінансові прорахунки, погана організація праці співробітників, сумнівні морально-етичні принципи, недостатня пристосованість (манев­реність) фірми до змін навколишнього ринкового середовища, відсутність належного досвіду в сфері маркетингу тощо.

Фахівці з теорії ризику вважають, що головним чинником ризику в господарській діяльності є чинник ННН — некомпетентність, несовісність, неретельність.

Розголошення конфіденційної інформації — одне з найвідчутніших внутрішніх джерел ризику. Згідно з оцінками експертів втрата лише чверті інформації, яка належить до категорії комерційної таємниці, забезпечує вагомі переваги конкурентам і за короткий відрізок часу призводить до банкрутства половини тих фірм, які допустили розголошення інформації.

Наступним з дієвих внутрішніх чинників ризику є якість продукції та послуг.

Порушення вимог до якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (неякісна сировина), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) чинників. Тому на підприємстві має діяти чітко організована система управління якістю, зорієнтована на інтереси споживачів.

Детальніше з чинниками ризику можна ознайомитися з ряду джерел, зокрема [2, 3, 4].

Загальні засади класифікації ризику

Тенденція до ускладнення соціально-економічних процесів породжує появу все нових видів і типів ризику.

В економічній літературі, присвяченій проблемам класифікації ризику, на наш погляд, ще немає чіткої системи класифікації ризиків. Існує низка підходів до цього. Очевидно чинниками ризику є все оточуюче нас довкілля, а також усі елементи об’єкта дослідження як складної економіко-кібернетичної системи (джерелами ризику є всі елементи системи, її прямі та зворотні зв’язки).

Певний інтерес становить класифікація ризику, здійснена відомим економістом Й. Шумпетером1, який виокремлює два види ризику:

· ризик, пов’язаний з можливим технічним провалом виробництва. Сюди він відносить також загрозу втрати благ, пожежі, пошкодження, зумовлені стихійними лихами;

· ризик, пов’язаний з відсутністю комерційного успіху.

Класифікують ризики і за такими ознаками:

· ризик, пов’язаний з господарською діяльністю;

· ризик, пов’язаний з особистістю підприємця;

· ризик, пов’язаний з неповною інформацією щодо стану довкілля.

У низці наукових праць запропоновано таку класифікацію ризику [1]:

· за масштабами та обсягами (глобальний, локальний);

· за аспектами (психологічний, соціальний, економічний, екологічний, юридичний, політичний, медико-біологічний);

· за мірою об’єктивності та суб’єктивності (з об’єктивною ймовірністю, з суб’єктивною ймовірністю, з об’єктивно-суб’єктивною ймовірністю);

· за ступенем (мірою) ризиконасиченості рішень (мінімальний, середній, оптимальний або ж допустимий, критичний, катастрофічний);

· за мірою обґрунтованості ризику (раціональний, нераціональний, авантюрний);

· за терміном оцінки та урахування ризику (випереджаючий, своєчасний, запізнілий);

· за чисельністю осіб, які беруть участь у прийнятті рішень (індивідуальний, груповий, колективний);

· за ситуаційним класом джерел (в умовах невизначеності, в умовах конфлікту (конкуренції), в умовах розпливчастості (нечіткості)).

Кожний вид ризику, в свою чергу, доцільно детально розкласти на елементи, проаналізувати, змоделювати, урахувати, що дасть змогу певною мірою зменшити ступінь невизначеності та її руйнівні дії.

Перш ніж проаналізувати окремі види ризиків, зауважимо, що кожен вид діяльності характеризується специфічним, притаманним йому набором видів та чинників ризику, що мають найбільш суттєвий вплив, та не обмежуються запропонованим переліком.

Політичний ризик

Політичний ризик — це можливість виникнення збитків чи скорочення обсягу прибутку внаслідок державної політики. Політичний ризик зумовлений можливими змінами курсу, зсувами пріоритетів на урядовому рівні. Його врахування є особливо актуальним у країнах з неусталеним законодавством, з відсутністю традицій і загальної культури підприємництва.

Політичний ризик притаманний підприємницькій діяльності і його неможливо уникнути. Його можна лише прогнозувати й враховувати.

Про важливість урахування політичного ризику в підприємницькій діяльності свідчить і те, що для аналізу й оцінювання політичного ризику створена світова мережа спеціалізованих аналітичних центрів як комерційного, так і некомерційного характеру. У розвинутих країнах нараховується понад 500 таких центрів.

Політичні ризики можна розподілити на чотири групи:

· ризик націоналізації та експропріації без адекватної компенсації;

· ризик трансферту, зумовлений можливими обмеженнями та конвертацією місцевої валюти;

· ризик розірвання контракту внаслідок дій владних структур країни, у якій знаходиться компанія-контрагент;

· ризик військових дій і громадських заворушень тощо.

Оскільки на політичні ризики підприємець безпосереднього впливу не має, то їх слід віднести до групи зовнішніх ризиків.

Дата добавления: 2014-01-11