Початкового етапу розслідування

ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ВЕРСІЇ

Проблемні ситуації розслідування злочинів у сфері банківського креди­тування пов'язані насам­перед із подоланням дефіциту вихідної інформації. Розслідування кримінальних справ на початковому етапі пов'язане передусім із вирішенням двох загальних проблемних ситуацій: перша з них зумовлена потре­бою встановлення події злочину, друга - пов'язана з проблемою виявлення особи злочинця.

По-перше, доцільно виділити три типові ситуації, кожній з яких відповідає певна сукупність вихідних даних, одержаних слідчим на момент порушення кримінальної справи:

q вихідні дані недостатні для висновку про сутність події, дозволяючи припускати як наявність, так і відсутність події злочину (наприклад, факт використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, що за наявності інших даних може бути доказом початкового злочинного умислу винної особи, проте сам по собі не свідчить про подію злочину);

q з наявних даних вбачаються ознаки злочину, проте невідомий мотив зло­чину, загальна злочинна мета та суб'єкт (наприклад, виявлення факту підробки підпису або перекручення змісту в документі, що надається до банку; виявлення факту створення фіктивного підприємства тощо);

q первинні матеріали містять відомості про всі основні обставини події, що перевіряється, включаючи відомості про особу, проте ця інформація не пере­вірена або не достатня для прийняття рішення про порушення кримінальної справи і вимагає додаткової перевірки.

По-друге, практика розслідування злочинів у сфері банківського кредитування дозволяє весь їх масив поділити на дві великі групи в залежності від змісту вихідної інформації.

q “очевидні” злочини. Їм відповідають ситуації, де вихідна інформація містить дані про конкретну особу, яка вчинила злочин. Ситуації, коли кримінальні справи були порушені стосовно конкретної особи (осіб), зустрічалися нами у 33% випадків.

q “неочевидні” (їм відповідають ситуації, коли вихідна інформація не містить даних про вчинення злочину конкретною особою, тобто органам розслідування відомий лише факт вчинення злочину) – 67% від числа вивчених справ. Процес розслідування в цьому випадку ускладнюється дефіцитом інформації, передусім про особу правопорушника та подію злочину; потребою одночасної перевірки багатьох слідчих версій та проведення значного обсягу оперативно-розшукових та слідчих заходів для встановлення невідомих обставин.

По-третє, подальша класифікація слідчих ситуацій пов'язана із типовими та специфічними умовами, що складаються на момент порушення кримінальної справи.

Перша ситуація. Первинна інформація одержана оперативно-розшуковим шляхом. Вихідні дані характеризуються значним обсягом накопи­ченої оперативної та процесуальної інформації про обставини злочинної діяльності, зокрема спосіб вчинення злочину, винних осіб, канали реалізації коштів і цінностей, здобутих незаконним шляхом. Ця ситуація найсприятливіша для перспектив розслідування, оскільки негласний характер перевірки, по-перше, дозволяє за рахунок “висвітлення зсередини” виявити найповніший спектр обставин злочинної діяльності, а по-друге, припускає здійснення добре запла­нованого, несподіваного для суб'єкта злочинної діяльності, одночасного проведення серії оперативних заходів і слідчих дій.

Друга ситуація. Вихідна інформація сформувалася в ході проведення гласних перевірочних заходів або на підставі інших офіційних матеріалів. Вихідні дані можуть містити відносно повну та достовірну інформацію про подію злочину та винних осіб, зокрема: про факти порушення кримінального законодавства та документальне підтвердження злочинної діяльності; причетність конкретної особи до цих порушень; про розмір завданої шкоди; напрями нецільового використання коштів, отриманих злочинним шляхом. Проте, ця ситуація розслідування ускладнюється такими факторами: результати перевірочних дій вимагають свого процесуального закріплення та підтвердження, що тягне за собою тривалу попередню перевірку; відсутність фактору раптовості, тобто учасники злочину, як правило, знають, які об'єкти були піддані контролю, та що стало відомо перевіряючим; має місце значний розрив у часі з моменту вчинення злочину до виявлення його ознак правоохоронними органами, що дозволяє злочинцям вжити можливі заходи протидії розслідуванню.

Першу групу типових версій початкового етапу розслідування злочинів у сфері банківського кредитування складають загальні версії про правову сутність події (що відбулося?):

q злочини: необережні (ст. 367 КК України) або навмисні: а) безпосередньо спрямовані на заволодіння кредитними ресурсами; б) які виступають способами підготовки, вчинення та приховання перших; в) супутні злочинному зазіханню;

q інші правопорушення: адміністративні; цивільно-правові; дисциплінарні;

q правопорушення (злочин) відсутні (мають місце цивільно-правові відно­сини).

Друга група системи типових версій включає спеціальні версії, що, у свою чергу, можуть бути класифіковані на дві підгрупи: в залежності від елементів складу злочину, а також стосовно інших обставин, які мають криміналістичне значення.

Версії, що відносяться до першої підгрупи, являють собою припущення, спрямовані на встановлення:

q особливостей предмету зазіхання (напрями використання кредитних засобів, розмірів завданої шкоди, місцезнаходження та руху грошових коштів і матеріальних цінностей та ін.);

q обставин об'єктивної сторони складу злочину (насамперед загальної схеми злочину, механізмів підготовки, вчинення та приховання злочину, окремих незаконних операцій);

q суб'єкту злочину, можливих співучасників, осіб, причетних до вчинення злочину, їх зв'язків з кредитором та позичальником;

q мотивації діянь (важливе значення цей елемент має при відмежуванні розкрадання від шахрайства із фінансовими ресурсами).

Дата добавления: 2014-01-11