Методи коректури та їх ефективність

Коректурні копії (відбитки) повторно набраного оригіналу повідомлення друкують у трьох примірниках (для автора, редактора та коректора). Кожен із них повинен проводити коректуру самостійно.

Можливі два методи коректури: з підчитувачем (підчитувач читає вголос оригінал, коректор візуально контролює надруковану копію і виправляє виявлені спотворення) і без підчитувача (коректор кладе перед собою оригінал та копію, читає порцію тексту з оригіналу, звіряє її з такою ж порцією надрукованої копії, при виявленні спотворень виправляє їх, переходить до наступної порції оригіналу і т. д.). Під час роботи без підчитувача для коректора важливо вибрати таку оптимальну за довжиною порцію тексту, яку він може запам'ятати й відтворити, не спотворивши її.

У середньому ефективність першої ручної коректури наближається до 80%. На відміну від редагування, яке виконують завжди лише один раз, коректуру можуть проводити кілька разів – два, три, чотири, п'ять, шість чи навіть сім. Визначення потрібної кількості коректур залежить від вимог щодо ступеня спотвореності копії повідомлення.

Залежність між кількістю коректур і ступенем спотвореності така, що чим більшою є кількість коректур, тим меншим є ступінь спотвореності копії повідомлення.

При багаторазовому опрацюванні повідомлення коректор звикає до тексту, що знижує ступінь його уваги, а тому він починає пропускати частину спотворень. Ось чому ефективнішими є такі повторні коректури, які читають різні коректори.

Як правило, автор і редактор проводять одноразову коректуру. Коректор залежно від вимог щодо ступеня спотвореності може проводити як одно-, так і багаторазову коректуру.

Після того, як автор, коректор і редактор провели коректуру, всі ці виправлення коректор переносить в один примірник і на його основі працівник виправляє набір. Виправ­лений примірник роздруку набору вважають оригіналом (наприклад, видавничим). Попередній варіант повідомлення, хоча його й далі називають "авторським оригіналом", фактично таким уже бути перестає.

Під час коректури, як і під час редагування, використовують спеціальні коректурні знаки (див. Додаток).

Коректурні знаки – це спеціально утворена для видавничої справи і прийнята на державному рівні множина знаків, що використовується для фіксації місця розташування помилок і завдання методу їх виправлення. Види коректурних знаків: знаки для текстової частини оригіналу, знаки для ілюстраційної частини оригіналу. Різновиди знаків для текстової частини: заміни, вставлення, видалення, переставлення, виправлення пробільних елементів, виправлення шрифтових виділень, виправлення технічного набору тексту, відміни зробленого виправлення. Різновиди знаків для ілюстраційної частини оригіналу: зміни насиченості кольору на заданий відсоток; зміни негативу на позитив і навпаки, зміни контрастності, вирівнювання нечітких контурів, видалення окремих деталей ілюстрації, повернення ілюстрації або її деталей на вказаний кут, перетворення прямого зображення на дзеркальне і навпаки, зміни розмірів ілюстрації чи її деталей, внесення змін по всій ілюстрації.

При редагуванні рукопису користаються спеціальними позначеннями – знаками коректури. Існує шість груп коректурних знаків. Перша містить знаки виправлення літер і знаків. Знаками цієї групи користаються в тих випадках, коли потрібно замінити помилкову літеру або знак, а то й цілу частину тексту.

До другої групи відносяться знаки перестановки. Вони необхідні в тих випадках, коли потрібно поміняти місцями літеру, знак, рядок чи цілий абзац. Знаки цієї групи вказують і на те, що текст чи окремі знаки потрібно зрушити вправо, вліво, підняти чи опустити.

У третю групу входять знаки зміни пробілу. Вони використовуються як при помилці оператора, так і при необхідності виділити який-небудь фрагмент тексту.

Знаки абзацу, нового рядка і шрифтових виділень входять у четверту групу. Вони вказують, що те чи інше слово повинне бути виділене жирним, напівжирним шрифтом чи курсивом. В окремих випадках робиться розбивка всередині окремих слів або вони набираються шрифтом іншого кегля чи гарнітури.

До п'ятої групи відносяться знаки виправлення технічних дефектів набору. Широко використовувалися знаки цієї групи при наборі текстів ручним і лінотипним способом. За допомогою знаків коректури цієї групи можна замінити «чужу» букву, перевернути літеру або частину тексту, вирівняти край набору і пробіли між літерами і словами, видалити так званий «коридор» - збіг пробілів по вертикалі в трьох і більш рядках. Вказується також на бліді чи навпаки дуже насичені ділянки тексту.

До знаків шостої групи відносяться позначки, що вказують на скасування внесеного раніше виправлення, а також сигналу про неясність або неточності в оригіналі чи попередньому коректурному творі.

Дата добавления: 2014-01-11