Гетьманчук П.М

Львів – 2010

Тема № 2: Соціальні інститути та організації

36л+4c+20п+76с/р=екз

ПЛАН:

1. Соціальні інститути їх види і функції 2

2. Соціальні організації, їх структура. 7

ЛІТЕРАТУРА

Основна література:

1. Дворецька Г.В. Соціологія Навч. посіб. – 2-е вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 472с.

2. Делигенский Г.Г. Люди среднего класса. – М,: Институт Фонда «Общественное мнение».- 2002. 285с.

3. Гидденс Э. Социология: Учебник. — М.: Эдиториал УРСС, 1999.

4. Городяненко В. Г. Социологический практикум: Учеб.-метод. посо­бие. — К.: ИЦ «Академия», 1999.

5. Система социологического знания: Учеб. пособие / Сост. Г.В. Щекин. – 4-е изд. – К.: МАУП, 2001. – 179с.

6. Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1994. – 687 с.

7. Соціологія: Курс лекцій. / В.М. Піча, О.М. Семашко, Н.Й. Черниш та ін.: За ред. В.М. Пічі. – К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1997. 344с.

Додаткова література:

1. Балабанова А.С., Балабанова Е.С. Социальное неравенство: факторы углубления депривации/Социс. 2003, № 7.

2. Головаха Є., Паніна М. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - №4.

3. Данілян О.Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах: Методологія дослідження та розв’язання. – Харків: Основа, 1998. – 252 с.

4. Куценко О. Становлення соціальних класів як вияв самоорганізаційних процесів у суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. - №4.

5. Макеєв С. Класовий аналіз у сучасній соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - №2.

Мета лекції: ознайомити студентів з видами та функціями соціальних інститутів, структурою соціальної організації.

1. Соціальні інститути їх види і функції

Зовні соціальний інститут виглядає як сукупність осіб, установ, які наділені певними матеріальними засобами та ресурсами і здійснюють конкретні соціальні функції.

Соціальний інститут (лат. institutum — організація, лад) — відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Соціальні інститути — це певні форми організації і регулювання суспільного життя (політика, економіка, сім’я, релігія, освіта), що історично склалися і забезпечують виконання життєво важливих для суспільства функцій, включають сукупність норм, ролей, взірців поведінки, спеціальних установ, систему контролю.

Інституційна діяльність є формою людської діяльності, яка ґрунтується на чітко розробленій системі правил і норм, а також розвинутому соціальному контролі за її виконанням. Вона здійснюється людьми, об’єднаними в групи, асоціації, де є поділ на статуси і ролі згідно з потребами групи чи суспільства. Таким чином, інститути підтримують соціальну структуру і порядок у суспільстві.

Без соціальних інститутів жодне сучасне суспільство існувати не може. Інститути є символами порядка й оргіназованості в суспільстві.

Кожен соціальний інститут має спільні з іншими інститутами ознаки: настанови і взірці поведінки, культурні символи й утилі-тарні риси, кодекс усний і письмовий, ідеологію (див. табл.).

ФУНКЦІЇ, РОЛІ ТА ОЗНАКИ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА

Інститути	Функції	Ознаки
ролі	утилітарні риси	культурні символи	настанови і взірці поведінки	кодекс усний і письмовий	ідеологія
Політичні	Розподіл політичної влади; підтримка законів, правил і стандартів	законодавець, суб’єкт права	громадські будівлі та місця, бланки, форми	партія, прапор, гімн	лояльність, субординація, законопослух	конституція, закони	державне право, демократія, раціо­налізм
Економічні	Виробнича, обмінна, адап­тації, стимулююча, інтегративна та інноваційна	роботодавець, підприємець, найманий робітник, менеджер, покупець, прода­вець	фабрика, устаткування, магазин, офіс	гроші, фабрична марка, запатентований знак, реклама	Підприємливість, економічністьприбутковість	ліцензії, положення, інструкції	монополія, право на працю, вільна торгівля
Освітні	Професійно-економічна, трансляції та поширення цінностей, забезпечення історичної спадкоємності, соціалізації, інтегруюча, інноваційна, виховна, соціальної селекції	учитель,викладач, учень, студент	підручники, школа, коледж, вуз	значок, атестат, диплом, ступінь	прагнення до знань, сумлінність у навчанні	правила учнівства	рівність у навчанні, свобода академічна, прогресивне навчання
Релігійні	Поглиблення віри, комунікативна, інтегратив­на, психотерапевтична	священнослужитель, мирянин	храм, церква, собор, монастир	мощі святих, ікони, хрест, олтар, біблія	ушанування, поклоніння, лояль­ність	віра, церковні заборони	іудаїзм, православ’я, католіцизм, іслам, протестантизм, баптизм
Сімейні	Репродуктивна, виховна, соціалізації, комуніка-тивна	батько, мати, дитина, сестра, брат, чоловік, дружина	квартира, дім, присадибна ділянка, власний транспорт,предмети культурного іпобуто-вого вжитку	шлюбні обручки, весільний ритуал	прихильність, лояль­ність, відповідальність, повага	сімейні заборони і матеріальні обов’язки	кохання, соціально-пси­хологічна сумісність, індивідуалізм

Соціальні інститути, є основою всього соціального життя й забезпечують життєдіяльність людей через виконання певних функцій.

Можна вважати, що основною функцією кожного інституту є задоволення суспільних потреб.

Проте для здійснення цієї функції інститут має виконувати низку явних функцій, що забезпечують спільну діяльність людей, які намагаються задовольнити власні потреби. Це такі функції — регулятивна, інтегративна, транслююча та комунікативна.

– Регулятивна функція проявляється в тому, що функціонування соціальних інститутів забезпечує закріплення та відтворення суспільних відносин, створюючи певні шаблони поведінки.,

– Інтегративна функція полягає в забезпеченні згуртування, взаємозалежності і взаємовідповідальності членів суспільства, що відбувається під впливом, норм, правил, санкцій і системи ролей. Інтеграція людей в інститути передбачає, об’єднання зусиль, мобілізацію кожним членом групи своїх ресурсів для досягнення спільної мети і узгодження особистих цілей із цілями інших членів групи.

– Транслююча функція полягає в передаванні соціального досвіду новачкам соціальних інститутів. Це допомагає їм адаптуватися до цінностей, норм, ролей інституту і забезпечує нормальне його функціонування. Так, виховання дітей у сім’ї спрямоване на додержання сімейних традицій; церква залучає якомога більше людей до відповідної віри; державні установи орієнтують громадян на дотримання норм закону.

– Комунікативна функція полягає в розповсюдженні інформації як у самому інституті з метою управління його діяльністю, так і в його взаємодії з іншими інститутами.

Будь-який соціальний інститут успішно функціонуватиме тільки за певних умов:

1) наявність відповідних норм і приписів, що регулюватимуть поведінку людини в межах інституту; Ця умова передбачає наявність функціонально-ролевих обов’язків, зумовлених поділом праці у структурі певного соціального інституту. Наприклад, в економіці, на промислових підприємствах існують положення про структурні відділи, посадові інструкції для окремих працівників, де визначено їх права та обов’язки, а також система службового підпорядкування й субординації.

2) інтеграція інституту в соціально-політичну, ідеологічну й ціннісну структуру суспільства, що забезпечує формально-правову основу його діяльності, з одного боку, і можливість здійснювати соціальний контроль над інституціональними типами діяльності — з другого; Якщо цінності, соціального інституту, не збігаються із загальносуспільними, то її діяльність не сприйматиметься суспільством як легітимна.

3) наявність матеріальної бази, яка б забезпечувала успішне виконання інститутом нормативних приписів і здійснення соціального контролю. Жодний соціальний інститут не може існувати без матеріальної основи — ані держава, ані релігія, ані культура, ані сім’я.

Загалом соціальний інститут характеризується наявністю таких ознак:

· цілі діяльності;

· конкретні функції, що забезпечують досягнення цілей;

· низка соціальних статусів і ролей, притаманних тільки даному соціальному інституту.

За характером цільових функцій соціальні інститути поділяються на:

· нормативно-орієнтувальні, що здійснюють морально-етичну орієнтацію поведінки індивідів, утверджують у суспільстві загальнолюдські цінності, спеціальні кодекси та етику поведінки;

· нормативно-регулювальні, що здійснюють регулювання поведінки на основі норм, правил, спеціальних приписів, закріплених у юридичних та адміністративних актах. Гарантом їх виконання є держава, її представницькі органи, зокрема адміністрації установ, підприємств тощо;

· церемоніально-символічні та ситуаційно-конвенційні, що визначають правила взаємної поведінки, регламентують способи обміну інформацією, комунікативні форми неофіційної субординації (звернення, привітання, схвалення/несхвалення тощо).

Отже, соціальний розвиток суспільства відбувається через розвиток самих соціальних інститутів і налагодження соціальних зв’язків. Що більш інституціалізованим є суспільство, то більші можливості воно надає для прогресивного розвитку.

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інституціалізація — тривалий та складний процес. Її ознаками є:

· оформлення соціальної групи, для якої певна діяльність стає професійною;

· поява спеціальних закладів, у яких відбувається ця діяльність;

· виникнення регулюючих її норм, що в міру розвитку професійної діяльності розділяються на моральні та правові.

Зрілість суспільства визначається різноманітністю соціальних інститутів, їх розвиненістю, здатністю задовольняти різноманітні потреби індивідів, соціальних спільнот.

Розвиток соціальних інститутів відбувається двома способами:

· виникнення нових соціальних інститутів. Так, в Україні в процесі становлення державності створюються такі важливі соціальні інститути, як освіта, наука, армія, дипломатія тощо;

· удосконалення вже існуючих соціальних інститутів, поглиблення спеціалізації їхніх функцій, відокремлення від них нових соціальних інститутів. Так, із загальної судової системи народжується Конституційний суд України, з’являється незалежний інститут слідства тощо.

Найбільш важливими соціальними інститутами сучасного суспільства є:

· економічні, що регулюють соціальні зв’язки в господарській сфері, забезпечують процес виробництва, забезпечують виробництво і розподіл суспільного багатства, регулюють грошовий обіг; (власність, гроші, банки, господарські об'єднання різного типу)

· політичні, що регулюють соціальні зв’язки з приводу використання влади, її здійснення та розподілу, пов'язані з встановленням, виконанням і підтриманням певної форми політичної влади, збереженням і відтворенням ідеологічних цінностей(держава, Верховна Рада, суд, прокуратура)

— культурні та виховні сприяють засвоєнню і відтворенню культурних, соціальних цінностей, соціалізації індивідів (наука, освіта, сім'я, релігія, різні творчі установи);

— соціальні — організовують добровільні об'єднання, регулюють повсякденну соціальну поведінку людей, міжособистісні стосунки.

Також виокремлюється тотальний інститут, що характеризується, за Е. Гофманом, соціальною обмеженістю контактів з рештою суспільства,, жорстко контрольованим розпорядком життя. Це виправні колонії, військові табори, спецлікарні, монастирі тощо.

. За критерієм способу регулювання поведінки людей у межах певних інститутів виділяють формальні та неформальні соціальні інститути

Формальні соціальні інститути. Засновують свою діяльність на чітких принципах (правових актах, законах, указах, регламентах, інструкціях), здійснюють управлінські й контрольні функції на підставі санкцій, пов'язаних із заохоченням і покаранням (адміністративним і кримінальним). До таких інститутів належать держава, армія, школа тощо.

Неформальні соціальні інститути. Вони не мають чіткої нормативної бази, тобто взаємодія у межах цих інститутів не закріплена формально. Є результатом соціальної творчості та волевиявлення громадян. Соціальний контроль у таких інститутах встановлюється за допомогою норм, закріплених у громадській думці, традиціях, звичаях. До них відносять різні культурні і соціальні фонди, об'єднання за інтересами тощо.

Усі соціальні інститути у своїй діяльності взаємозв’язані. Так, організація виробництва забезпечує сімейні потреби в квартирах, одязі, продуктах харчування; державна політика визначає перспективи розвитку освіти; торгівля враховує запити споживача, релігія впливає на розвиток освіти і діяльність державних установ тощо.

· Між інститутами існує залежність; зміни в одному інституті, як правило, спричинюються до змін в інших. Проте це не означає, що бракує інституційної автономії. Кожен з інститутів намагається зберегти недоторканними свої інституційні норми, правила, кодекси та ідеологію.

Дата добавления: 2014-01-11