Основні концепції операційних систем

За означенням Операційна Система — це програмне забезпечення, що реалізує зв’язок між прикладними програмами та апаратними засобами комп’ютера. Сучасні ОС розглядаються в двох аспектах. З одного боку це розширена віртуальна машина, а з іншого – розподілювач ресурсів.

За допомогою операційної системи у прикладного програміста (а через його програми і в користувача) має створюватися враження, що він працює з розширеною машиною. Таким чином ОС повинні абстрагувати програміста від досконалого знання особливостей реалізації апаратного забезпечення (Див. Рис. 2). Такий підхід значно спрощує та скорочує процес розробки прикладного програмного забезпечення. Отже ОС є прошарком між прикладними програмами та апаратним забезпеченням, що робить їх (прикладні програми) апаратно незалежними, а при певній стандартизації інтерфейсу, переносними на інші ОС.

Операційна система має ефективно розподіляти ресурси. Під ресурсами розуміють процесорний час, пам’ять (внутрішня та зовнішня), засоби доступу до зовнішніх пристроїв. Операційна система виступає в ролі менеджера цих ресурсів і надає їх прикладним програмам на вимогу. Розрізняють два основні види розподілу ресурсів. У разі просторового розподілу ресурс доступний декільком споживачам одночасно, при цьому кожен із них може користуватися частиною ресурсу (так розподіляється пам’ять). У разі часового розподілу система ставить споживачів у чергу і згідно з нею надає їм змогу користуватися всім ресурсом обмежений час (так розподіляється процесор, канали введення-виведення).

При розподілі ресурсів ОС розв’язує можливі конфлікти, запобігає несанкціонованому доступу програм до тих ресурсів, на які вони не мають прав.

Дата добавления: 2014-01-11