Поняття, юридичні властивості та класифікація конституцій

Термін «конституція» у правовій науці використовується у трьох значеннях – формальному, матеріальному та фактичному.

Формальна конституція становить собою закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших законів.

Матеріальна конституція становить собою акт або велику кількість прийнятих у різні часи нормативних актів, судових рішень і конституційних звичаїв, які визначають засади державного ладу, основи організації органів державної влади, закріплюють та гарантують права і свободи людини, регулюють її взаємовідносини з державною владою. Матеріальна конституція не носить формалізованого характеру, тобто акти, що її складають, не мають вищої юридичної сили стосовно інших законів. Такий підхід до конституції характерний для Великобританії, США та інших держав з англосаксонською правовою системою.

Фактична конституція виражає реальний стан суспільних відносин, які складають предмет конституційного регулювання, тобто реально існуючі в країні основи державного ладу, фактичну ситуацію з правами та свободами людини тощо. Якщо формальна конституція або окремі її положення не відповідають фактичному стану справ, говорять, що конституція або її окремі норми є фіктивними.

Найбільш поширеним є використання терміну «конституція» в його формально-юридичному значенні.

Згідно з ним конституція – це основний закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, що визначають принципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини та громадянина, систему, порядок організації та компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.

Юридична сутність конституції полягає в тому, що вона є законом, який разом з іншими нормативно-правовими актами складає систему національного законодавства, однак володіє певними властивостями, які суттєво відрізняють її від інших законів.

Юридичні властивості конституції – це її специфічні риси, що відрізняють конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність та зміст.

Юридичні властивості виражають правову природу конституції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі:

1) легітимність конституції виявляється у тому, що вона приймається в особливому порядку. Легітимність конституції пов’язана з її установчим характером, перш за все з тим, що у конституції отримує виявлення державна воля народу, проголошуються основи державного і суспільного життя. Конституція може бути прийнята:

• законно обраним органом державної влади (парламентом). Більшість конституцій світу, в т.ч. і Конституція України, були прийняті парламентами;

• установчими зборами, утвореними спеціально для прийняття конституції. Таким чином була прийнята Конституція США;

• безпосередньо народом шляхом референдуму. Так були прийняті Конституція Франції 1956 р., Конституція Росії 1993 р. та деякі інші конституції..

2) фіксуючий характер – конституція закріплює (фіксує) досягнутий рівень розвитку суспільних відносин, що склалися на момент її прийняття. Кожна нова конституція виступає юридичним відображенням ходу історичного процесу, конкретного етапу розвитку суспільства і держави.

3) стабільність конституції, що забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень.

4) програмний характер – конституція містить програмні положення, визначає тенденції, основні напрямки, цілі соціального прогресу та розвитку держави.

5) реальність. Головним критерієм для оцінки реальності конституції служить її відповідність дійсності. Якщо конституція і дійсність відповідають один одному, якщо забезпечується відповідність конституційних приписів соціально-економічним умовам розвитку суспільства, можна говорити про реальність конституції. Реальність конституції має декілька аспектів:

• відповідність конституційних приписів характеру суспільних відносин, що склалися в країні на момент прийняття конституції;

• урахування конкретних історичних, політичних, етнографічних та інших особливостей країни;

• вибір прийомів і засобів впливу, адекватних характеру суспільних відносин, що ними регулюються;

• передбачення соціальних наслідків дій тих чи інших конституційних установлень;

• гарантованість конституції.

6) юридичне верховенство (вища юридична сила) – усі інші закони та підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити конституції

7) пряма дія – норми конституції можуть бути реалізовані самі по собі, не залежно від того, чи деталізовані вони у поточному законодавстві чи ні. Так, згідно з ч. 3 ст. 8 Конституції України гарантується можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Залежно від підстав класифікації виділяються різні види конституцій.

За формою розрізняються:

• писані, викладені у вигляді одного або декількох законів. Майже всі сучасні конституції є писаними і складаються з одного єдиного документа. У деяких державах (Франція, Швеція) до складу конституції входять два-три, зрідка більше, конституційних законів;

• неписані, що складаються з великої кількості законів, звичаїв, судових рішень. Такі конституції мають Великобританія, Ізраїль, Мадагаскар.

За строком дії виділяються:

• постійні, прийняті на невизначений строк або без вказівки строку дії. Безстроковий характер конституції, проте, не означає, що до неї не можуть вноситися зміни або вона не може бути скасована;

• тимчасові, що приймаються невизначений строк або до настання певної події, як правило, до прийняття постійної конституції. Показовим прикладом у цьому відношенні може бути Основний Закон ФРН 1949 р. При його прийнятті було вказано, що він є тимчасовим і діятиме до об’єднання Німеччини. Незважаючи на те, що об’єднання Німеччини відбулося у 1990 р., Основний Закон 1949 р. діє і досі.

За способом прийняття розрізняються:

• октройовані (даровані) конституції. Як правило, конституції «даруються» своєму народу монархом. Наприклад, дарованими є конституції Саудівської Аравії та Королівства Непал. Крім того, під час отримання незалежності колишніми британськими колоніями, їхні конституції були даровані Великобританією. Щоправда, новоутворені держави замість октройованих конституцій згодом приймали власні, і жодна з них не збереглася до цього часу.

• народні конституції, прийняті представницьким органом або на референдумі.

За порядком внесення змін конституції поділяються на:

• жорсткі, що можуть бути змінені в особливому, більш жорсткому порівняно з іншими законами, порядку. Наприклад, якщо для прийняття звичайного закону України необхідно не менше 226 голосів народних депутатів, то для внесення змін до Конституції України необхідно, щоб за нього проголосувало на одній черговій сесії Верховної Ради України не менше 226 народних депутатів і на наступній черговій сесії – не менше 300 народних депутатів. Якщо ж змінюються положення Конституції, що стосуються загальних засад державного ладу, порядку проведення виборів та референдуму, а також порядку внесення змін до самої Конституції, необхідна підтримка не менш як 300 народних депутатів з наступним затвердженням на референдумі. Серед жорстких конституцій особливе місце займає конституція США, до якої взагалі не можуть бути внесені зміни. Тому уточнення до американської конституції приймаються у формі поправок, що подаються окремо від тексту самої конституції.

• гнучкі, внесення змін до яких здійснюється у загальному порядку прийняття законів.

Дата добавления: 2014-01-11