Роль і значення кодифікації кримінального та виправно-трудового законодавства України для організаційно-правових засад діяльності органів та установ виконання покарань

ВСТУП.

Заключна частина лекції

Викладач формулює висновок з теми, відповідає на запитання слухачів.

Визначає ступінь досягнення мети заняття;

Викладач визначає завдання щодо підготовки до наступного заняття і рекомендує літературні та інші джерела для самостійної роботи курсантів; надає відповіді на запитання.

Початок 20-х років минулого століття в Україні, так само як і Росії, був відзначений формуванням нового радянського виправно-трудового законодавства, як правило, за рахунок видання нових відомчих нормативно-правових актів, спочатку Народним Комісаріатом Юстиції, а з грудня 1922 р. ─ Народним Комісаріатом Внутрішніх Справ. 23 серпня 1922 р. в Україні був прийнятий Кримінальний кодекс, який юридично закріпив загальні засади призначення і застосування покарання, визначив його мету та категорії осіб, до яких може застосовуватись той або інший вид покарання.

У той час, коли готувалась редакція проекту ВТК України, відбулися значні реорганізаційні зміни в структурі Народного комісаріату внутрішніх справ України. Правове закріплення реорганізації відбулося 20 вересня 1924 р., коли ВУЦВК та уряд УСРР спільною постановою затвердили «Положення про НКВС». Відповідно до завдань, що покладалися на наркомат, встановлювалася його організаційна структура. До складу центрального апарату НКВС входили

§ адміністративний відділ,

§ відділ міліції та розшуку,

§ виправно-трудовий відділ,

§ інспекція у справах комунального господарства (на правах відділу),

§ управління справами.

Крім того, при Наркоматі внутрішніх справ діяли три постійні міжвідомчі органи:

§ особлива комісія з адміністративного виселення,

§ центральна міжвідомча комісія у справах про спілки та союзи,

§ рада у справах комунального господарства.

Місцевими органами НКВС були губернські та окружні адміністративні управління (відділи). Їх апарат спрощено повторював наведену структуру наркомату.

Згідно зі ст.17 на виправно-трудовий відділ НКВС УСРР покладались такі завдання:

§ розробка за угодою з НКЮ питань пенітенціарної політики і режиму в місцях позбавлення волі;

§ управління місцями позбавлення волі як загальнодержавного значення, так і тими, що знаходилися в безпосередньому веденні виправно-трудового відділу;

§ керівництво місцевими виправно-трудовими органами і планомірним розподілом ув'язнених між місцями позбавлення волі, а також розробка планів про територіальне місцезнаходження таких;

§ реорганізація старих і організація нових місць позбавлення волі та контроль за виконанням законів і заходів в галузі виправно-трудової системи;

§ розробка видів примусових робіт і організація таких як для осіб, позбавлених волі, так і для засуджених до покарання без позбавлення волі;

§ організація трудових сільськогосподарських колоній і інших підприємств,

§ складання планів робіт і перевірка їх виконання;

§ керівництво діяльністю розподільних комісій і бюро примусових робіт;

§ розробка штатів як місць позбавлення волі, так і губернських інспекцій,

§ переміщення, призначення і звільнення в передбаченому законом порядку і випадках співробітників цих установ;

§ керівництво діяльністю конвойних частин в галузі виконання ними оперативних завдань;

§ сприяння органам Народного комісаріату охорони здоров'я у справі здійснення лікувально-санітарного нагляду і медичної допомоги в місцях позбавлення волі;

§ складання і проведення кошторисів для місць позбавлення волі, що перебувають на державному утриманні та тих, що утримуються за рахунок місцевого бюджету,

§ розробка за угодою із зацікавленими відомствами і установами норм всіх видів постачання як для ув'язнених, так і для службовців в місцях позбавлення волі;

§ керівництво, за угодою з органами НКО, культурно-просвітницькою і політичною роботою в місцях позбавлення волі, а також справою шкільної, позашкільної та професійної освіти і розвитку ув'язнених.

Дата добавления: 2014-01-11