Структурно виправно-трудовий відділ складався із загального відділення, адміністративно-пенітенціарної інспекції та виробничо-господарської інспекції.

Отже, адміністративні функції, що виконував НКВС після його реорганізації не надавали політичного змісту діяльності наркомату та надто звужували його вплив у галузі адміністративного управління. За словами Народного комісара внутрішніх справ УСРР В.А. Балицького, НКВС протягом 1923 - 1926 рр. перебував «в якомусь не сталому становищі» в усій системі органів радянської влади і «по суті втратив свій вплив на керівництво адмінроботою в республіці». Тільки здійснення керівництва міліцією республіки, виправно-трудовою політикою та комунальним господарством складали головний зміст діяльності НКВС і його місцевих органів в цей період.

Поруч з діяльністю щодо підготовки нової редакції проекту ВТК УСРР виправно-трудовий відділ НКВС України продовжував напрацьовувати нові правові норми, які потім, у випадку позитивної їх реалізації, повинні були увійти складовою частиною до Виправно-трудового кодексу. Таким чином, відбувалося накопичення як позитивного, так і негативного досвіду нормотворчості. В цей період ВТВ НКВС УСРР були видані документи, що вдосконалювали правове становище ув’язнених ─ циркуляр № 49 від 15 листопада 1924 р. «Про порядок відбирання особистих грошей та цінностей від ув’язнених при надходженні до місць позбавлення волі», № 22 від 6 березня 1925 р. «Про неприпустимість грубого поводження з ув’язненими», № 94 від липня 1925 р. «Про порядок утримання в місцях позбавлення волі вагітних та жінок, які годують грудьми» тощо.

6 жовтня 1925 р. проект ВТК УСРР був заслуханий на засіданні Раднаркому України, а 12 жовтня ─ на об'єднаному засіданні Президії ВУЦВК і РНК УСРР, які ухвалили рішення про представлення проекту на розгляд та затвердження черговій сесії ВУЦВК. 23 жовтня 1925 р. 2 сесія ВУЦВК ІХ скликання затвердила Виправно-трудовий кодекс УСРР, прийнявши постанову «Про надання чинності Виправно-трудовому кодексові УСРР», в якій було визначено строк надання чинності ВТК - з 15 листопаду 1925 р.

У Виправно-трудовому кодексі України знайшли своє відображення найважливіші положення з питань застосування кримінального покарання, закріплені в Основних засадах кримінального законодавства СРСР і союзних республік, що були прийняті 30 жовтня 1924 р. Основні засади кримінального законодавства СРСР і союзних республік визначили зміст поняття заходів соціального захисту судово-виправного характеру, до яких відносились: об’ява ворогом трудящих з позбавленням громадянства СРСР та вигнання за межі СРСР назавжди; позбавлення волі з суворою ізоляцією; позбавлення волі без суворої ізоляції; примусові роботи без позбавлення волі; обмеження в правах; видалення за межі СРСР на встановлений строк; вигнання за межі союзної республіки або окремої місцевості із забороною проживання в тих або інших місцевостях (заслання та висилання); звільнення від посади; заборона займати визначену посаду, займатись видом діяльності або промислом; громадський осуд; конфіскація майна; штраф; попередження тощо. Заходи соціального захисту застосовувались з метою попередження злочинів, позбавлення суспільно-небезпечних елементів можливості вчиняти нові злочини, а також здійснення виправно-трудового впливу на засуджених.

Структуру ВТК України 1925 р. складали «Загальні положення» та 21 глава:

1) Центральні і місцеві органи виправно-трудової справи;

2) Розподільні комісії;

3) Спостережні комісії;

4) Види виправно-трудових установ (ВТУ);

5) Порядок прийому ув'язнених до виправно-трудових установ;

6) Класифікація ув'язнених;

7) Загальні правила утримання ув'язнених у виправно-трудових установах;

8) Заходи дисциплінарного впливу у виправно-трудових установах;

9) Правила утримання в трудових сільськогосподарських, фабрично-заводських і ремісничих колоніях;

10) Правила утримання ув'язнених в перехідних трудових будинках;

11) Правила утримання в ізоляторах спеціального призначення;

12) Організація робіт у виправно-трудових установах;

13) Культурно-просвітницька робота у виправно-трудових установах;

14) Медико-санітарна частина у виправно-трудових установах;

15) Втечі ув'язнених;

16) Про застосування зброї особами, які належать до складу адміністрації, нагляду і варти виправно-трудової установи;

17) Вибуття ув'язнених з виправно-трудової установи;

18) Організація допомоги ув’язненим і особам, які звільняються виправно-трудових установ;

19) Організація примусових робіт без утримання під вартою;

20) Реформаторіуми і правила утримання в них неповнолітніх правопорушників;

21) Про порядок допуску до виправно-трудових установ УСРР осіб, які не належать до службового складу таких.

Дата добавления: 2014-01-11