Та уражаючі фактори

Джерело небезпеки	Небезпечна ситуація (небезпека)	Уражаючий фактор
Електрична мережа	Обрив лінії електропередач Дотик до оголених контактів Коротке замикання	Напруга кроку; електричний струм Електричний струм Підвищена температура; вогонь
Повінь	Затоплення населеного пункту	Високий рівень води Низька температура
Автомобіль	Керування в нетверезому стані. Порушення правил ДР. Несправність.	Автомобіль, що рухається Автомобіль, що рухається Залежно від виду несправності

Необхідно мати на увазі, що поділ на джерело небезпеки, небезпеч­ну ситуацію та небезпечний фактор проводиться залежно від завдання, яке ставиться, передусім, від рівня системи «людина - життєве середо­вище», яка розглядається.

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити до різного роду небезпечних ситуацій, а останні породжують різні уража­ючі фактори. У свою чергу, уражаючі фактори можуть спричиняти утво­рення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпек.

Сучасне життєве середовище, навіть побутове, не кажучи вже про виробниче, містить багато джерел небезпек. Це і електрична мережа та електроапаратура, система водопостачання, медикаменти, отруйні та пожежонебезпечні речовини, балкони, що знаходяться на висоті, мис­ливська чи інша зброя тощо. Для того, щоб виникла реальна небезпечна ситуація, необхідна причина або умова, своєрідний «пусковий механізм», при якому потенційна небезпека переходить у реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада "джерело небезпеки — причина (умова) — небезпечна ситуація".

Небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона.

Рис. Процес розвитку небезпеки

Отже, найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

- небезпека реально існує,

- людина знаходиться в зоні дії небезпеки;

- людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або ці засоби неефективні.

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності.

Системно-структурний підхід та системний аналіз – методологічна основа безпеки життєдіяльності

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взає­мовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, – системний аналіз.

Системний аналіз – це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосов­но складних питань.

Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних компо­нентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).

Під компонентами (елементами, складовими частинами) системи розум­іють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єкта­ми. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — прикладом біологічної системи. Система, одним з елементів якої є людина, зветься ерготичною. Прикладами ерготичних систем є системи * «людина — природне середовище», * «людина — машина», * «людина — машина — навколишнє середовище» тощо.

Взагалі будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у еле­ментів, що складають її. Ця найважливіша властивість систем, яка зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи або ж вхо­дить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи будь-якої системи можуть розглядатися як окремі самостійні системи.

У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов'яза­них людей, процесів, будівель, обладнання, устаткування, природ­них об'єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для за­безпечення безпеки.

Системою, яка вивчається у безпеці життєдіяльності, є система «людина – життєве середовище».

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності — це мето­дологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина – життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здоров'я і життя людини.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався на­прикінці 50-х років XX ст., коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».

Безпека систем – це наука, яка застосовує інженерні та уп­равлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та. з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності лю­дини. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як істота, що мислить, має мораль і естетичне відчуття. До об'єктів матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка створена не Богом чи природою, а людським генієм, його трудовою діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципово відрізняється від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною, а квіти — природою.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище — це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і куль­турного призначення, а також комунально-побутових організацій і ус­танов. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централь­ного опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадсько­го транспорту та ін.

Виробниче середовище — це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного ви­робництва і визначаються його призначенням. Це * вид продукції, яка виробляється на ньому, * обсяги виробництва, * кількість працівників, * продуктивність праці, * енергомісткість, * сировинна база, * відходи виробництва тощо.

Крім цих параметрів, є такі, що визначають умови праці та її безпеку: • загазованість, • запиленість, • освітленість робочих місць, • рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, • пожежо- та вибухонебезпечність, • на­явність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, • ступінь напруженості праці, • психологічний клімат та багато інших.

Але з точки зору безпеки життєдіяльності як навчальної дисципліни недо­цільно розглядати окремо системи «людина — життєве середовище», що містять суто побутове чи суто виробниче середовище.

2. Загальна оцінка та характеристика небезпек

2.1. Кількісні характеристики небезпек (ризик та вартість).

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей.

З метою уніфікації будь-які наслідки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Приклади. 15.09.2008 – автокатастрофа туристичного автобусу на маршруті Шарм ель Шейх – Каїр (зіткнення з вантажівкою). Загнуло 12 людей, травмовано – 34. 14.09.2008 р. потерпів авіакатастрофу В-737 за маршрутом Москва – Перм (пожежа правого двигуна при заході на посадку, пілот встиг відвести лайнер від житлових масивів). Загинули всі 88 чоловік. Уряд Росії на наступний день пообіцяв виплатити всім загиблим по 2 млн. руб.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n/N

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максималь­ну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що нале­жать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транс­портні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Для того, щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.

Отже, безпека є насправді відносним поняттям того, що не існує абсолютної безпеки для всіх обставин та умов. Просте запитання: «Яка безпека є достатньою?» не має простої відповіді. Вираз «безпека на 99,9%», що використовується для означення високого рівня гарантії або низького рівня ризику, особливо в рекламі, не може вважатися коректним.

Дата добавления: 2014-01-11