Англійська революція 1640—1660 рр.: економічні причини і наслідки

На початку XVI ст. Англія залишалася невеликою за кіль­кістю населення державою. Переважна частина її мешканців проживала у сільській місцевості; в містах — 20% жителів країни. Більшість галузей промисловості у своєму розвитку поступалися континентальним країнам Європи, а англійський флот значно відставав від голландського.

Розвиток океанської торгівлі та перші морські перемоги створили сприятливі умови для господарського поступу Англії. Королева Єлизавета вела цілеспрямовану політику підтрим­ки землеробства, заборонила заміну орних ґрунтів на пасови­ща, чого прагнули сільські землевласники.

Збільшилися площі орних земель. Протеговані королевою текстильні майстерні почали швидко розвиватися, збільшив­ся вивіз англійського сукна, яке успішно конкурувало із фландрійським. В Англії знайшли притулок емігранти із Нідер­ландів, які втікали в результаті релігійних переслідувань. Королева здійснила реформу цехів, надавала великого значен­ня якості ремісничих виробів, особливу увагу звертала на ре­місничу молодь. Все це позитивно вплинуло на розвиток анг­лійської промисловості.

Промислове піднесення спричинило незвичайний розвиток англійської торгівлі. Вже у 1553 р. в Лондоні виникла "Гіль­дія відважних купців" — товариство, яке почало здобувати чужоземні ринки для англійської вовни та сукна. Поступово торгові факторії було відкрито у Гамбурзі, Антверпені. Засно­вано Балтійську, Московську торгові компанії. Торговельна експансія Англії на півночі Європи підірвала монополію Ганзи і призвела до її занепаду.

Англійський торговий флот з'явився й на Середземному морі, внаслідок чого утворилися Левантійська, Турецька й Марокканська торгові компанії. Із Середземних вод англійці перекинулися на океани. Перші шляхи проклали тут моря­ки-пірати Дрейк, Кавендіш, Рейлі та інші. Волтер Рейлі засну­вав у 1584 р. північноамериканську колонію і назвав її Вірджінією. Упродовж XVI — XVIII ст. Англія у боротьбі з Нідер­ландами, Францією здобула значні території у Північній Аме­риці, перетворивши їх у сировинний придаток та ринок збуту своїх товарів.

Для майбутнього розвитку Англії велике значення мало створення Вест-Індійської та Ост-Індійської торгових ком­паній. Значні прибутки Англія отримувала від піратства та работоргівлі, у якій займала монопольне становище.

Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв аграрний переворот, який відбувся у XVI — XVIII ст. Товарно-грошові відносини, зростаючий попит на текстильні ви­роби спричинили розвиток вівчарства, перетворення орних угідь на пасовища. Широко застосовувалося огороджування земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного типу. З метою створення великих пасовищ для овець і вико­ристовуючи право власності на землю, великі землевласники виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські господарства ставали товар­ними, ринковими, підприємницькими.

Формуванню земельної власності буржуазного типу в знач­ній мірі сприяла Реформація, в результаті якої в країні було закрито понад 3 тис. католицьких монастирів. Їхні землі підля­гали конфіскації на користь держави і продавались на ко­мерційній основі дворянам. Монастирські приміщення часто використовувались для створення ткацьких мануфактур. Ро­зорені селяни, рядові монахи та інші категорії населення ста­ли основним джерелом найманої робочої сили для масово створюваних мануфактур.

Для переходу від дрібнотоварного виробництва були потрібні значні кошти. Процес так званого "первісного нагромаджен­ня капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його ос­новними шляхами були: аграрний переворот та Реформація; система державного боргу, в результаті якої надзвичайно зба­гатилися ті лихварі, купці і підприємці, котрі позичали дер­жаві гроші під великі проценти; протекціоністська політика уряду щодо національної буржуазії; колоніальна система, пірат­ство тощо.

У результаті змін, які відбулися в XVI — першій половині XVII ст., в Англії нові капіталістичні відносини проникли у всі галузі економіки. Сформувався клас нових власників — дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних фермерів, які володіли значними капіталами, але з ряду при­чин були позбавлені політичної влади. На середину XVII ст. в Англії загострилися релігійні суперечності. Саме вони й ста­ли основним приводом для революції 1640—1660 рр.

Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю. Нові класи та стани отримали доступ до державної влади. Було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні перепони для господарсько­го піднесення.

Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного ви­робництва, яке стало панівним у промисловості Англії. Тре­тина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, мета­лургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масшта­бами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла пер­ше місце в Європі.

У ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні се­лянські господарства, утверджувалась велика земельна влас­ність лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі та агротехніці; зросла вро­жайність зернових культур. У XVIII ст. Великобританія ви­возила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермер­ського господарства.

У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські пе­ревезення. Велику роль в економічному зростанні Англії віді­грав Навігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньотор­гові операції країни могли здійснюватися лише англійськими кораблями або кораблями тієї країни, звідки імпортувався то­вар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство найбільшого супротивника Англії — Голландію. Він сприяв розвитку англійського суднобудування і мореплавства. Англія обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Ні­дерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, за­хопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.

У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав пану­вати у діловому світі. В 1694 р. був утворений Англійський банк, білети якого до 1797 р. обмінювалися на золото. Фор­мувалися приватні лондонські банки. В 1807 р. їх було 73. У провінціях з'явилися сільські банки або банки графств.

На відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів на рік, банки регулярно проводили клірингові розрахунки (залік взаємних вимог та зобов'язань). Сконцентровані у бан­ках гроші перерозподілялися і використовувалися у промис­ловості, торгівлі.

Дата добавления: 2014-01-11