Соціально-економічні передумови і наслідки війни північноамериканських колоній за незалежність

Колонізацію Північної Америки європейці розпочали ще у XVI ст. Найбільших успіхів у цьому процесі досягла Англія, яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі мате­рика. У боротьбі з Нідерландами та Францією володіння Англії у Північній Америці значно розширилися.

Щодо господарства, то у північних колоніях (Нова Англія) успішно розвивалися різноманітні промисли (перш за все хут­ряний), а також рибальство, скотарство та примітивного типу мануфактури. Тут переважали дрібні та середні фермерські господарства товарного характеру, а земля вільно відчужува­лася. Північні колонії виникали з вільних союзів людей, гна­них владами за релігійні переконання. Серед перших посе­ленців було багато сепаратистів, квакерів, пуритан, індепендистів, гугенотів. Всі вони відзначалися підприємливістю та енергійністю. Попит на рибу та хутро у Європі був великий, тому торгівля ними стала важливою сферою діяльності коло­ніальних бізнесменів. Оскільки промисловість в цілому роз­вивалася повільно, провідне місце в суспільстві посідав торго­вець, що було характерно для більшості країн мануфактурно­го періоду.

Перші південні колонії були засновані, як правило, англій­ським урядом і торговими компаніями. Тут розвивалися вели­кі плантаційні господарства, що займалися вирощуванням тю­тюну, рису, бавовни, цукрової тростини. На тютюнових, рисо­вих плантаціях використовували працю рабів. Тютюн та рис стали головними експортними товарами і приносили величезні прибутки землевласницькій аристократії, яку підтримувала королівська влада.

Незважаючи на те, що колонії (особливо північні) мали свої органи самоуправління — законодавчі зібрання, ради при гу­бернаторах, вони вважалися частиною Англії, а їхні жителі — підданими короля. Англія гальмувала економічний розвиток колоній. Так, ще у XVII ст. на основі навігаційних актів ко­лонії позбавлялися права вільної торгівлі. Існувала заборона створення власних фабрик. Англійські королі дивилися на Північну Америку як на ринок, куди метрополія може збува­ти продукцію обробної промисловості. У самих колоніях си­ровину (зерно, худобу, залізну руду, хутро) обробляти заборо­нялося, її можна було лише вивозити. З 1699 р. заборонялося вивозити вовняні вироби і займатися залізоробним виробниц­твом (крім первинної обробки). У 1770 р. було суворо забо­ронено вивозити до Північної Америки щойно винайдені ма­шини. Колоніям дозволялося торгувати лише з Англією. По­стійно збільшувалося мито на іноземні товари. Внаслідок цього зростала контрабандна торгівля і невдоволення жителів ко­лоній. Особливо посилюється тиск Англії на колонії після Семирічної війни, коли різко зріс державний борг і парламент країни в котрий раз підвищив податки. У колоніях з'явилася велика кількість призначуваних посад і армія, утримання яких важким тягарем лягло на плечі колоністів. Такими діями Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи північноамериканців. Проте люди, для яких релігійні та політичні свободи були над усе, з цим примиритися не могли. Саме це й привело у 1775 р. до війни за незалежність, яка закінчилася перемогою північноамериканських колоній і створенням Спо­лучених Штатів Америки у 1776 р. Війна одночасно була буржуазною революцією. Вона знищила феодальні маєтки, конфіскувала і розподілила землі прихильників Англії. Було сформовано фонд державних земель на Заході, що створювало сприятливі умови для розвитку фермерства. Революція при­скорила розвиток промисловості та торгівлі.

Проте здобуття незалежності не до кінця розв'язало соці­ально-економічні проблеми у США. Економічні інтереси Пів­ночі та Півдня розходилися дедалі більше. У південних шта­тах зберігалося рабство. Землі Заходу внаслідок високих цін були недоступними для більшості бажаючих їх придбати. Ці та інші суперечності зберігалися довгий час і були розв'язані у другій половині XIX ст.

Дата добавления: 2014-01-11