Проблеми економічної відсталості окремих країн

Енергетичні глобальні проблеми

Ознаками паливно-енергетичної кризи є поступове вичерпання енергетичних ресурсів планети, нераціональне використання значної частини енергії, сировини в одних їх регіонах і дефіцит в інших регіонах (насамперед у слаборозвинутих країнах світу) тощо.

Лише 50 років минулого століття з глибин землі видобуто й спожито вугілля, нафти та газу більше, ніж за всю історію земної цивілізації. А всього за минуле століття із земних надр було видобуто понад 160 млрд. т. вугілля, понад 60 млрд. т. нафти, 3,5 трлн.м³ газу.

Світові ж запаси на початок XXI століття оцінювались: нафти - в 120-200 млрд. т, 15-16 трлн.т вугілля, газу - 100 трлн.м³. На думку вчених, запасів вугілля вистачить лише до 2340 року, нафти до 2050 року, газу до 2065 року.

Основними шляхами розв'язання енергетичної проблеми є:

-швидкий розвиток і використання основних видів відновлюваної енергії (сонячної, енергії вітру, відпливів та припливів, термальних вод);

-структурні зміни у використанні існуючих не відновлюваних видів енергії (зростання частки вугілля й зменшення частки нафти та газу);

-створення екологічно чистої вугільної енергетики;

-розробка й дотримання екологічних стандартів;

-розвиток слаборозвинутими країнами власного сировинного господарства;

-впровадження раціонального лісокористування;

-формування у населення планети енергозберігаючого світогляду тощо.

Економічна відсталість окремих, особливо слаборозвинутих, країн є своєрідною глобальною проблемою. Її появу пов'язують з існуванням колоніальної системи імперіалізму, коли всі країни світу були поділені на дві групи.

До економічно відсталих країн відносять 109 країн, серед них - 67 із середнім доходом (ВНП) на душу населення приблизно в 10 разів нижчим, ніж у розвинутих, та 42 країни - із низьким доходом (в 60 разів нижчим, ніж у розвинутих).

Суть проблеми економічної відсталості - в зростаючому розриві в доходах між багатими й бідними націями. Наприклад, у другій половині XX століття абсолютна різниця у подушному доході між найбагатшими 20% і найбіднішими 20% населення світу збільшилася від 1854 дол. у 1960 р. до 15149 у 1999 р.

Щоденний дохід понад 1 млрд. чол., що проживає саме в цих країнах (20% населення планети) не перевищує 1 дол. на день.

Серед причин відсталості окремих країн виділяють:

- відсутність в окремих країнах покладів корисних копалин, нестача орних земель та енергетичних ресурсів, теплий і вологий клімат в багатьох з них є збудниками поширених хвороб серед людей, тварин і рослин, а бур'яни й комахи - шкідники є лихом для сільського господарства. Одночасно в окремих країнах, багатих на промислові поклади бокситів, олова, міді, вольфраму, та ін., спостерігається неефективне їх використання;

- перенаселення, широке поширення безробіття й недовикористання ресурсів, низька продуктивність праці

- нестача капітальних благ - виробничих будівель і споруд, машин, устаткування, державних об'єктів інфраструктури через мізерні заощадження, а то й відсутність їх, втечу капіталів за кордон, брак інвесторів та відсутність стимулів до інвестування, низький рівень технічного прогресу;

- соціально-культурні та інституційні чинники: патріархальне мислення людей, їх психологія, поведінка та спілкування між собою; племінні та етнічні відмінності, міжплемінна ворожнеча, наявність кастової системи, релігійні звичаї та обряди, корупція, слабкість державного управління, тощо;

- загострення боргової кризи економічно відсталих країн. За останні два десятиліття зовнішній борг економічно відсталих країн зріс у 13 разів - із 100 млрд. $ в 1970 році до, приблизно, 1350 млрд. $ у 2000 році.

Таким чином, "треті" країни потерпають від:

- нееквівалентного обміну власних сировинних продуктів на готові вироби розвинутих країн;

- диктату гігантських ТНК, які зосередили у своїх руках контроль за природними багатствами третіх країн;

- зростання боргів слаборозвинутих країн розвинутим країнам та міжнародним фінансово-кредитним організаціям;

- нав'язування політики жорсткої економії зі сторони міжнародних економічних організацій, що веде до скорочення внутрішнього споживання найбідніших верств населення;

- тягаря гонки озброєнь, що лежить на цих країнах. В них проживає 80% населення планети, їх частка у світовому виробництві - 20%, однак військові витрати цих країн досягають 25% витрат усього світу;

- однобокої орієнтації економіки на первинну обробку мінеральної сировини.

Дата добавления: 2014-01-11